2. Історія розвитку зоопсихології та порівняльної психології.

Зародження наукової порівняльної психології відноситься до кінця 18-початку 19 століття, коли з’явилися праці біологів того часу – Леклерк-Бюффона, Ламарка, Кювьє, Дарвіна. Ці вчені зробили свій внесок в розвиток науки про поведінку:

1. вперше показали можливість прояву інстинкту в умовах ізоляції від типових для виду умов середовища;

2. намагалися провести межу між поняттями «розум» та «інстинкт»;

3. дали порівняльну характеристику поняттю «розум» представникам різних груп;

4. вперше ввели три складові поведінки і психіки тварин (інстинкт, научіння, розумова діяльність).

Але на початковій стадії розвитку порівняльної психології не зверталася увага на якісні відмінності психіки людини тварини. Широке розповсюдження отримали погляди, в яких відсутність наукових фактів поповнювалося поверховими судженнями про психічні процеси у тварин за аналогією з психічною діяльністю людини.

Також помилковими, безплідними і безперспективними є протилежні за своїм змістом концепції, побудовані на повному відриві психіки тварини від психіки людини. Поряд з психологічним вивченням поведінки тварин отримало широке розповсюдження вивчення загальнобіологічних основ і закономірностей поведінки тварин. Цим займаються етологи, яких поведінка тварин цікавить насамперед як екологічний фактор, як фактор пристосування тварин до умов середовища в ході індивідуального розвитку і в процесі еволюції. Одночасно етолог намагається виявити також закономірності зміни поведінки в ході філогенезу і зародження нових форм поведінки.

На основі більшості польових спостережень і експериментальних даних етологи утворили теорію «біології поведінки», в якій центральне місце займає сучасна концепція інстинктивної поведінки. Отже, зоопсихологи спрямовують свої зусилля на вивчення психічних аспектів поведінки, а етологи – біологічних. Ці два аспекти можна розділити лише умовно: бо без врахування психічних факторів неможливо охопити всі біологічні аспекти поведінки. Психіка тварини і людини є необхідним компонентом онто- і філогенезу, який регулює відношення організму із середовищем. Вчений Северцов показав, що в процесі еволюції психіка відіграє в певних ситуаціях рішучу адаптивну роль. Тому розвиток психіки живих істот є історичною необхідністю, без психічного відображення дійсності, без удосконалення цього відображення не була б можлива еволюція тваринного світу.

Важливими є зв’язки порівняльної психології з іншими науками.

• порівняльна психологія не може розвиватися без взаємодії з етологією. Тому що психічне проявляється лише у єдності з діяльністю, із зовнішньою активністю, поведінкою тварин. Тільки спираючись на здобутті етологами знання про біологічні аспекти і закономірності поведінки тварин, можна з успіхом проникнути в психічний світ тварини, яка повністю підкоряється біологічним закономірностям і відображає біологічні зв’язки організму із середовищем;

• не менш суттєвими є зв’язки порівняльної психології із фізіологією, особливо з нейрофізіологією та фізіологією ВНД. На відміну від зоопсихолога фізіолог вивчає не саме психічне відображення, а обумовлюючі його процеси в організмі. Фізіологічне дослідження здійснюється також шляхом аналізу поведінки, але під іншим кутом зору, з іншою цільовою установкою. При цьому фізіолог звертає головну увагу на функції нервової системи, головного мозку. Його первинна задача – вивчення діяльності систем і органів, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у поведінці тварини як цілісного організму;

• велике значення даних порівняльної психології і для розв’язання основних проблем загальної психології, для виявлення біологічного коріння психічної діяльності людини і закономірностей походження і розвитку її свідомості;

• важливі знання про психічну діяльність тварин і для дитячої психології, де зоопсихологічні дослідження допомагають виявити біологічні основи розвитку дитячої психіки та її генетичне коріння. Для розв’язання дуже важливої і складної проблеми (розвитку людської психіки в онтогенезі) потрібно більш ретельно вивчати ранні стадії розвитку, включаючи і ембріональний період. На цих стадіях особливо велику роль відіграють біологічні фактори поведінки, загальні для людини і тварини;

• порівняльна психологія робить свій внесок і в педагогічну психологію, тому що спілкування дітей із тваринами має велике виховне і пізнавальне значення. При такому спілкуванні встановлюються складний психічний контакт і взаємодія між обома партнерами, що може бути ефективно використано для розумового і морального виховання дітей;

• без даних порівняльної психології, особливо без даних про вищі психічні функції тварин і особливості поведінки приматів, не може обійтися антропологія про розв’язанні проблеми походження людини. Ці дані необхідні для виявлення біологічних передумов і основ антропогенезу, для вивчення передісторії людства і зародження трудової діяльності, суспільного життя і мови;

• зоопсихологічні дослідження набувають великого значення для медичної практики, де вивчення розладів психічної діяльності тварин допомагає вивчати і лікувати нервові і психічні захворювання людей.