2. Форми мислення.

На основі багаторічних експериментальних досліджень Ладигіна-Котс прийшла до висновку, що мислення тварин має завжди конкретний чуттєво-руховий характер, що це – мислення в дії, причому ці дії є завжди предметними. У відповідності з цим Ладигіна-Котс вважає можливим виділити дві різні за складністю і глибиною форми мислення. Перша форма характеризується встановленням зв’язків подразників (предметів або явищ), що безпосередньо сприймаються твариною в ході її діяльності. Це аналіз і синтез у наочно-зоровій ситуації. Друга форма характеризується встановленням зв’язків між безпосередньо сприйнятими подразниками і уявленнями.

Тварини здатні в думках розкладати цілі об’єкти на деталі, так як і складні фігури – на їх складові частини. Провідну роль в її поведінці та інтелектуальних діях відіграють кінцівки, тактильно-кинестетична чуттєвість. Поряд з цим уявимо біологічну обмеженість інтелектуальної поведінки тварин. Як і всі інші форми поведінки, вона визначається способом життя і чисто біологічними закономірностями. Отже, інтелектуальна поведінка – нестереотипне розв’язання твариною завдань, що постають перед нею. Прикладом інтелектуальної поведінки є екстраполяційний рефлекс – здатність передбачати напрямок руху подразника.

Велике значення набуває у вищих тварин не лише використання предметів, а й маніпулювання ними, що передує їх уживанню як знарядь праці. Ці обставини утворюють можливість для формування за певних умов якісно нових форм психіки та керованої нею поведінки, що дало новий поштовх до змін на новому етапі розвитку психіки у філогенезі людини. Зміни в поведінці виявлялися насамперед у виготовленні матеріальних знарядь дії на об’єкти середовища. Це призводило до накопичення знань про властивості об’єктів, умінь застосовувати знання і знаряддя у різних ситуаціях, до значного розширення сукупності навичок. Велику роль при цьому відігравало формування різних форм спільної діяльності людей, де важливе значення в організації спільної діяльності мала мовленнєва діяльність.

За даними німецького психолога Ф.Клікса, розвиток людського інтелекту проходить три фази. Перша фаза еволюційного розвитку вищих тварин – научіння та навички. Научіння спирається на індивідуальну пам'ять, завдяки якій фіксуються апробовані ефективні засоби поведінки. Научіння формує індивідуальну пам'ять, дає поштовх до її інтенсивного розвитку. Інформаційний та операційний зміст пам’яті, що накопичувався в процесі научіння, стає основою для розвитку розумових процесів. Починається друга фаза розвитку інтелекту – період переходу від тварини до людини. Мислення людини базується на використанні збережених у пам’яті знань і засобів. Процеси пошуку необхідних елементів змісту пам’яті можна вважати вихідними формами мислення. На основі наявного досвіду будуються передбачення подальшого розвитку подій, приймаються рішення. Відрив процесів мислення від реальності, поява суто людського абстрактного інтелекту становить зміст третьої фази: пам'ять живиться сприйняттями, а мислення – змістом пам’яті, який фіксується у людини у формі образів і слів. Мова виконує комунікативну і пізнавальну функцію, служить для позначення об’єктів зовнішнього світу, що фіксуються в пам’яті. Відбитий у мові світ результатів мислення, що є підсумком усіх пізнавальних процесів, утворює внутрішню реальність, якої немає у вищих тварин.