3. Сучасне розуміння проблеми інстинкту і научіння.

В проблемі інстинкту і научіння головне місце займає питання про пластичність інстинктивної поведінки. Це питання є важливим для пояснення не лише еволюції інстинктивної поведінки, а й взагалі всіх питань, які стосуються психічної діяльності тварин.

Дарвін вважав, що по сутності одна пластичність інстинктів, яка походить із зміни їх вроджених морфологічних основ і яка дає матеріал для дії природнього відбору, є достатньою для еволюції інстинктивної поведінки. Пластичність поведінки тварин – складне явище, бо генетично фіксовані і передаються спадково не окремі готові рухи, а норми реагування, в межах яких формуються рухові реакції в онтогенезі.

Глибоку розробку проблеми інстинкту і научіння дав Вагнер у своїй праці «Біологічні основи порівняльної психології» (1910-1913). Спираючись на великий експериментальний матеріал, Вагнер прийшов до висновку, що інстинктивні компоненти поведінки тварин виникли і розвивалися під впливом середовища і під контролем природнього відбору і що їх ніяк не можна вважати незмінними, стереотипними. Інстинктивна поведінка, за Вагнером, - це пластична діяльність, яка розвивається і змінюється під впливом зовнішніх дій. Принципове значення відмінностей у мінливості інстинктивної поведінки глибоко проаналізував академік Северцов. В працях «Еволюція і психіка» (1922) і «Головні напрями еволюційного процесу» (1925) він показав, що у вищих тварин існує два типи адаптації до змін навколишнього середовища:

1. зміна організації (будови і функцій тварин), яка відбувається дуже повільно і яка дозволяє пристосуватися лише до дуже повільно протікаючих поступовим змінам середовища;

2. зміна поведінки тварин без зміни їх організації на основі високої пластичності неспадкових, індивідуально набутих форм поведінки.

В останньому випадку можливе ефективне пристосування до швидких змін середовища саме завдяки зміні поведінки.

Подібно змінам побудови тіла тварини зміни вродженої поведінки можуть служити засобом до повільних, поступових змін середовища, оскільки вони потребують багато часу для свого здійснення. Ця зміна вродженої поведінки здійснюється в процесі еволюції на основі індивідуальної мінливості інстинктивної поведінки.

Постійність, ригідність інстинктивних компонентів поведінки необхідні для забезпечення зберігання і виконання найбільш життєво важливих функцій незалежно від випадкових умов середовища, в яких може виявитися той чи інший представник виду. У вроджених компонентах поведінки зберігається підсумок всього еволюційного шляху, пройденого видом. В іншому реалізація вродженої програми поведінки в конкретних умовах індивідуального розвитку тварини забезпечується процесами научіння, тобто індивідуального пристосування вродженої поведінки до окремих умов середовища.

Назва теми 7: Проблема інтелекту тварин

1. Передумови та елементи інтелектуальної поведінки тварин.

Інтелектуальна поведінка є піком психічного розвитку тварин. Але говорячи про інтелект тварин, їх мислення, необхідно насамперед підкреслити, що мова може йти лише про вищих хребетних. Разом з тим інтелектуальна поведінка тварин є не чимсь уособленим, а одним із проявів єдиної психічної діяльності з її вродженими аспектами. Інтелектуальна поведінка не лише тісним чином пов’язана з різними формами інтелектуальної поведінки і научіння, але й сама формується на вродженій основі з індивідуально-змінних компонентів поведінки. Вона є вищим підсумком і проявом індивідуального накопичення досвіду, особливою категорією научіння з притаманними їй якісними особливостями. Тому інтелектуальна поведінка дає найбільший ефект пристосування, на що звернув увагу Северцов, показуючи головне значення вищих психічних здібностей для виживання тварин і продовження роду при різких, швидко протікаючи змінах в оточуючому середовищі.

Передумовою і основою розвитку інтелекту тварин є маніпулювання. В ході маніпулювання відбувається узагальнення знання про предметні компоненти навколишнього середовища, і саме цей узагальнений руховий сенсорний досвід складає головну основу інтелекту. При маніпулюванні тварина отримує інформацію одночасно по ряду сенсорних каналів, але домінуюче значення має у тварин поєднання шкіряно-м’язової чуттєвості кінцівок із зоровими відчуттями. Основне значення мають для інтелектуальної поведінки зорові сприймання і узагальнення. Особливо важливою передумовою інтелектуальної поведінки є здатність до широкого переносу навичок у нові ситуації. Ця здібність розвинута у вищих хребетних.

Отже, здібності вищих хребетних до різноманітного маніпулювання, до широкого чуттєвого зорового узагальнення, до розв’язання складних задач і переносу складних навичок у нові ситуації, до повноцінної орієнтації і адекватному реагуванню у новому оточенні на основі набутого досвіду є важливими елементами інтелекту тварин. Відмінна особливість інтелекту тварин заклечається в тому, що у доповненні до відображення окремих речей паралельно виникає відображення їх відношень і зв’язків. Останні характеризуються як перехідна форма до інтелектуальної поведінки тварин. Це відображення відбувається в процесі діяльності, яка за своєю структурою, згідно Леонтьєва, є двохфазовою.

За Леонтьєвим, перша, підготовча фаза збуджується не самим предметом, на який вона спрямована, а об’єктивним відношенням цього предмету до іншого. Реакція на це відношення і є підготовка другої фази, фази здійснення, яка спрямована на об’єкт, який мотивує всю діяльність тварини. Друга фаза включає в себе певну операцію, яка закріплюється у вигляді навички.

Велике значення як один із критеріїв інтелектуальної поведінки має і та обставина, що при розв’язанні задачі тварина користується не одним стереотипно виконаним способом, а здійснює різні способи, які є результатом раніше накопиченого досвіду. Отже, при інтелектуальній поведінці мають місце спроби різноманітних операцій, що дозволяє розв’язати одну й ту ж саму задачу різними способами.