2. Навичка.

Основним якісно новим компонентом научіння, доповнюючим та збагачуючим первинні примітивні форми поведінки, є навичка, яка на різних еволюційних рівнях також проявляється в суттєво відмінних формах.

Навичка – центральна, важлива форма научіння. Здатність до формування навичок властива не всім тваринам, а виявляється лише на певному рівні філогенезу. В результаті формування навички використовується вроджена рухова координація (звичайна поведінка) в новій сигнальній ситуації або виникає нова (набута) рухова координація. В останньому випадку з’являються нові, генетично не фіксовані рухи, тобто тварина навчається щось робити по-новому. Але в будь-якому випадку головне значення має успішність виконуваних рухів та їх підкріплення позитивним результатом.

Друга важлива ознака навички, також пов’язана з необхідністю підкріплення, заклечається в тому, що вона формується в результаті вправи і вимагає для свого подальшого збереження тренування. При тренуванні навички вдосконалюються, при відсутності – руйнуються.

Формування навичок за методом Скінера отримала назву «оперантне» обумовлення. Тварина повинна при розв’язанні таких задач проявити рухову ініціативу, самостійно знайти спосіб дії.

При «класичному», павловському обумовленні спостерігається «респондентна» поведінка, тобто відповідь слідує за стимулом, а в результаті утворення умовнорефлекторного зв’язку та підкріплення пов’язується із стимулом.

Якщо при оперантному обумовленні тварині пропонується максимальна можливість проявити ініціативу, самостійно вибрати спосіб дії в ході розв’язання задач, то при дресируванні навички формуються під цілеспрямованим впливом людини і у відповідності з її намірами. Дресирування виконується шляхом систематичного тренування тварини, при якому підкріплюються потрібні рухові реакції та їх співвідношення і ліквідуються небажані рухи. В результаті дресирування формуються міцні і чітко скоординовані рухові акти, які досягають великої складності. Виконуються вони твариною завжди у відповідь на подані людиною сигнали.

У наукових дослідженнях широко користуються різними формами дресирування для вивчення різних аспектів психічної діяльності тварин. Чіткість умов, в які ставиться тварина, і можливість точного врахування сигнальних подразників роблять наукове дресирування незмінним при вивченні навичок тварин.

3. Імітація.

Суттєву роль у формуванні поведінки вищих тварин відіграють явища імітації, які відносяться до сфери научіння. Научіння ж шляхом імітації заклечається в індивідуальному формуванні нових форм поведінки, при цьому обов’язково враховується безпосереднє сприйняття дій інших тварин. Імітаційне научіння можна розділити на облігатне і факультативне.

При облігатному імітаційному научінні результат научіння знаходиться в межах видового стереотипа. Факультативне імітаційне научіння у найпростіших формах представлене в імітації невидотипових рухів на основі облігатного стимулювання.

Кожна дія тварини починається з внутрішнього стимулу, який у вигляді потреби активує тварину, кладе початок її пошуку подразників. Цей початок, як і весь загальний напрямок цього пошуку тварини завжди генетично фіксований, так як і закінчення – кінцеві рухи тварини у кінцевій фазі. У вищих тварин факультативне научіння, що поєднане з формуванням операцій, є основним засобом для досягнення кінцевої фази. Але оскільки операція спрямована на ліквідування перешкоди, тобто таких умов, в яких перебуває поданий об’єкт кінцевої поведінки, то тут особливо важливе більш повноцінне по можливості орієнтування тварини у часі і просторі.

Назва теми 6: Проблема інстинкту і научіння