2. Структура інстинктивної поведінки.

У 50-х роках 20-го століття американський дослідник поведінки тварин У. Крейг показав, що інстинктивні дії складаються із окремих фаз. Насамперед Крейг виділив дві фази – пошукову чи підготовчу та кінцеву.

В ході пошукової фази тварина відшукує ті ключові подразники та їх комбінації, які приведуть її в результаті до кінцевої фази, в якій заклечається біологічне значення всієї інстинктивної дії. Лише на кінцевій фазі відбувається споживання твариною життєво необхідних їй елементів середовища. Пошукова фаза завжди поділяється на декілька етапів; у кінцевій фазі та підрозділи або зовсім не знаходяться, або ж вона складається лише із декількох суворо послідовно виконаних рухів (приклад з полюванням хижака).

Пошукова поведінка є пластичною фазою інстинктивної поведінки. Вона характеризується яскраво вираженою орієнтовно-дослідницькою діяльністю тварин і поєднанням вроджених і набутих, заснованих на індивідуальному досвіді компонентів поведінки. Саме до пошукової поведінки відноситься все, що пов’язане з пластичністю інстинктів, з модифікаціями інстинктивної поведінки. У пошуковій фазі завжди містяться елементи научіння.

Кінцева поведінка, навпаки, являє собою ригідну фазу. Виконанні в ній рухи відрізняються суворою послідовністю та стереотипністю. Набуті компоненти відіграють тут несуттєву роль або навіть відсутні.

Назва теми 5: Научіння

1. Загальна характеристика процесу научіння.

Аналіз інстинктивної поведінки призводить до висновку, що вся різноманітність психічного відображення пов’язана з научінням та накопиченням індивідуального досвіду. При вивченні процесів научіння необхідно виходити з того, що формування поведінки являє собою процес конкретного втілення в життя тварини досвіду певного виду, накопиченого і закріпленого в процесі еволюції. Саме цим визначається поєднання вроджених та індивідуально-набутих компонентів поведінки.

Основою активного вибіркового відношення організму тварини до елементів навколишнього середовища служать різноманітні динамічні процеси в ЦНС, у вищих її відділах, за допомогою яких відбувається синтез подразнень, обумовлених зовнішніми і внутрішніми факторами. Ці подразнення зіставляються з раніше сприйнятою інформацією, яка зберігається в пам’яті. В результаті формується готовність тварини до виконання певних відповідних дій, що й проявляється у ініціативному вибірковому характері поведінки тварини по відношенню до компонентів середовища. Наступний аналіз результатів дій тварини служить основою для нового синтезу. В результаті цього у доповненні до вроджених, видових програм поведінки в ЦНС постійно формуються нові, індивідуально-накопичені програми, на основі яких сформовані процеси научіння.

Формування ефективних програм майбутніх дій є результатом комплексних процесів зіставлення і оцінки внутрішніх і зовнішніх подразнень, видового та індивідуального досвіду, реєстрації параметрів виконуваних дій та перевірки їх результатів. Це й складає основу научіння.

Межі до научіння не лише відповідають реальним умовам життя, але й у вищих тварин вони ширші, ніж того потребують ці умови. Тому вищі тварини володіють значними резервами лабільності поведінки, потенційними можливостями індивідуального пристосування до екстремальних ситуацій. У нижчих тварин ці можливості різко звужені, як і взагалі здатність до научіння не досягає у них такого високого рівня, як у вищих тварин. Тому широта діапазонів до научіння, наявність вказаних резервних можливостей є показниками висоти психічного рівня тварин. Чим ширше ці діапазони і чим більше потенційних можливостей до научіння зверх звичайної норми, до накопичення і використання індивідуального досвіду у незвичайних умовах, тим більше і краще може бути скоректована інстинктивна поведінка, тим більш лабільною буде пошукова фаза, тим більш пластичною буде вся поведінка тварини і тим вище є її загальний психічний рівень.

Різниця у поведінці між нижчими і вищими тваринами є не в тому, що більш примітивні форми поведінки змінюються більш складними, а в тому, що до перших додаються другі, суттєво збагачуючи та змінюючи їх, в результаті чого елементарні форми поведінки набувають значно складності і стають більш лабільними.