1. Внутрішні і зовнішні фактори інстинктивної поведінки.

Інстинкт – сукупність вроджених компонентів поведінки і психіки тварини і людини.

Інстинктивна поведінка тварин – сукупність сформованих в процесі розвитку даного виду тварин (філогенезі), спадково закріплених, вроджених, загальних усім представникам виду компонентів поведінки, які складають основу життєдіяльності тварин.

В процесі індивідуального розвитку (онтогенезі), інстинктивна поведінка тварин формується у поєднанні і взаємодіє з процесами научіння, але не потребує вправ, зберігається без періодичного підкріплення і відрізняється стійкістю і малою індивідуальною мінливістю до коротко часових змін у середовищі проживання тварини. Проблема інстинкту і научіння безпосередньо пов’язана з проблемою зовнішніх і внутрішніх факторів мотивації поведінки.

Внутрішніми факторами інстинктивної поведінки тварини є внутрішнє середовище їх організму, що безперервно оновлюється, але не дивлячись на безперервні процеси обміну речовин, це середовище залишається постійним за своїми фізіологічними показниками. Стабільність внутрішнього середовища – необхідна умова для життєдіяльності організму. Лише при цій умові можуть здійснюватися необхідні біохімічні та фізіологічні процеси. Будь-які, навіть незначні відхилення від норми сприймаються системою рецепторів і приводять в дію фізіологічні механізми саморегуляції, в результаті чого ці порушення зникають.

Постійність внутрішнього середовища заснована на рівновазі внутрішніх процесів організму, що самопоновлюється. Важлива особливість цих процесів в тому, що вони протікають у формі ритмів, які також базуються на системах саморегулювання. Отже, першопричиною і основою мотивації поведінки є більш або менш значні і тривалі відхилення від нормального рівня фізіологічних функцій, порушення внутрішніх ритмів, які забезпечують життєдіяльність організму. Ці зрушення виявляються у появі потреб, на задоволення яких спрямована поведінка.

Зовнішніми факторами інстинктивної поведінки є середовище, що оточує тварину. Тварина здатна за першим сигналом відразу і з максимальною користю для себе реагувати на зміни у навколишньому середовищі. Ця готовність забезпечується тим, що відповідні системи періодично активуються як власною ритмікою, так і зовнішніми діями. Зовнішні дії, які викликають певну поведінкову реакцію організму, отримали назву «ключових подразників». Ключові подразники є такими ознаками компонентів середовища, на які тварини реагують незалежно від індивідуального досвіду вродженими формами поведінки, тобто певними інстинктивними рухами. Ключовими подразниками виступають фізичні або хімічні ознаки тварин, рослин, об’єктів неживої природи (форма, розмір, рухливість, колір, запах) або просторові відношення (взаєморозташування частин, відносна величина).

Отже, в процесі еволюції виникають адаптації до більш постійних компонентів зовнішнього середовища, необхідних для задоволення потреб, постійно виникаючих в результаті змін внутрішнього середовища організму.