- •Предмет і завдання зоопсихології та порівняльної психології.
- •Історія розвитку зоопсихології та порівняльної психології.
- •Методи зоопсихологічних досліджень.
- •Виникнення психіки у філогенезі.
- •Розвиток психіки.
- •Сутність свідомості. Проблема походження свідомості та трудової діяльності.
- •Відмінність психіки людини від психіки тварини
- •Проблема зародження суспільних відносин і членороздільного мовлення.
- •Мова тварин та членороздільне мовлення. Формування людської мови.
- •Форми індивідуальної поведінки.
- •Підтримка чистоти тіла
- •Використання знаряддя
- •Репродуктивна поведінка.
- •Організація спільнот та суспільна поведінка.
- •Внутрішні і зовнішні фактори інстинктивної поведінки.
- •Структура інстинктивної поведінки.
- •Загальна характеристика процесу научіння.
- •Навичка.
- •Ранні уявлення про психічну діяльність тварин.
- •Проблема інстинкту і научіння у світі еволюційного вчення.
- •Сучасне розуміння проблеми інстинкту і научіння.
- •Передумови та елементи інтелектуальної поведінки тварин.
- •Форми мислення.
- •Елементарне мислення тварин.
- •Когнітивні процеси
Назва теми 1: Предмет, завдання та історія розвитку зоопсихології та порівняльної психології
Предмет і завдання зоопсихології та порівняльної психології.
На сучасному етапі вивченням психіки тварини і людини займається спеціальна наука – порівняльна психологія.
Психіка, за своїм змістом, є вищою формою відображення об’єктивної реальності. З’явившись лише на певному етапі розвитку органічного світу, психіка притаманна тільки високоорганізованим живим істотам. Вона виявляється у їх здатності відображати своїм станом навколишній світ. Початком цього етапу в еволюції органічного світу вважається поява тваринної та людської форми життя. Таким чином, психіка є формою відображення, яка дозволяє організму людини чи тварини адекватно орієнтувати свою активність по відношенню до компонентів середовища.
Психіка тварини і людини невідокремлена від їх поведінки, під якою розуміється вся сукупність проявів зовнішньої рухової активності тварини чи людини, що спрямована на встановлення життєво необхідних зв’язків організму із середовищем. Психічне відображення здійснюється на основі цієї активності в ході впливів живої істоти на оточуючий світ. При цьому відображуються самі компоненти навколишнього середовища, власна поведінка людини і тварини, а також здійснені ними в результаті цих впливів зміни у середовищі. Отже, психіка вважається функцією організму живої істоти, яка складається з відображення предметів і явищ навколишнього світу в ході і результаті спрямованої на цей світ активності, тобто поведінки.
Першопричиною психічного відображення є поведінка, за допомогою якої здійснюється взаємодія з оточуючим середовищем, бо без поведінки немає психіки. Психіка сама корегує і спрямовує зовнішню активність організму. В цьому і полягає пристосувальна роль психіки: адекватно зображуючи навколишній світ, жива істота набуває можливості орієнтуватися в ньому і в результаті – адекватно будувати свої відношення з біологічно значущими компонентами середовища.
Сутність єдності поведінки і психіки найкраще всього виражає поняття «психічна діяльність» - весь комплекс проявів поведінки і психіки.
Об’єкт порівняльної психології – психічна діяльність людини і тварини.
Предмет порівняльної психології – наука про прояви, закономірності та еволюцію психічного відображення на рівні живої істоти, про виникнення і розвиток в онто- і філогенезі психічних процесів у людини і тварини і про передумови і передісторію людської свідомості.
Основну розробку проблема зародження і розвитку психіки отримала в дослідженнях психолога Лентьєва. Він виходив з того, що будь-яка жива істота володіє здатністю відповідати вибірково і специфічним чином на життєво значущі впливи середовища у відповідності з потребами організму. Він підкреслював, що вірний шлях для вивчення зоопсихологічних досліджень відкривається лише при врахуванні загального із тваринами еволюційного коріння психічної діяльності тварини і людини.
У порівнянні з психікою тварини психіка людини являє собою якісно іншу категорію. У поведінці людини продовжують відігравати певну роль біологічні, загальні з тваринними фактори, але сутність людської поведінки визначається глибокими якісними відмінностями між людиною і твариною. Ці відмінності обумовлені суспільно-трудовою діяльністю і мовою, які повністю відсутні у тварин.
Радянський вчений, засновник вітчизняної порівняльної психології В.О.Вагнер всебічно проаналізував взаємовідношення біологічних і соціальних факторів в житті людини. Вагнер не заперечував наявності загальних елементів в психіці людини і тварини, але підкреслював як важливу задачу необхідність виявлення і врахування якісних відмінностей між людиною і твариною. Порівняльна психологія вважається наукою про закономірності походження і розвитку психіки тварини і людини, про загальне і відмінне у їх психічній діяльності.
