Консервативне лікування.

• Ліжковий режим.

• Підвищене положення.

• Еластичне бинтування кінцівки.

• Зігрівальні компреси.

• Фізіотерапія (кварц, токи УВЧ, електрофорез з трипсином, гепарином).

• Антикоагулянти в малих дозах.

• Протизапальні препарати (бутадіон, реопірин).

• Антигістамінні препарати (димедрол, супрастин).

7

Пульсація артерій зберігається. В зв’язку зі спазмом артеріол і капілярів спочатку виникають збліднення і ціаноз, а потім трофічні порушення, виразки і омертвіння дистальних відділів пальців.

Супроводжується болями, які посилюються під час приступів і важко піддається лікуванню.

Лікування: спазмолітики, вітаміни, новокаїнові блокади, видалення II-III симпатичних вузлів грудного відділу хребта.

Тромбофлебіт

Тромбофлебіт – захворювання вен (частіше нижніх кінцівок), що супроводжується запаленням стінки судин і тромбоутворенням.

Причини

• Наявність варикозно розширених вен.

• Ушкодження судин (наприклад, ін’єкція).

• Вагітність.

• Інфекція.

• Підвищене згортання крові.

• Порушення обміну речовин.

Спостерігають гострий і підгострий тромбофлебіт.

Розрізняють поверхневий і глибокий тромбофлебіт.

При гострій формі захворювання вен нижніх кінцівок хворі оскаржа-ться на сильний пекучий біль, підвищення температури тіла. За ходом трамбованої вени визначається біль, ущільнення стінок вени, тромби, гіперемія шкіри. Якщо процес локалізується в глибоких венах гомілки, то пацієнти визначають посилення болю під час ходіння, біль у литко-вих м’язах, набрякання кінцівки. При пальпації визначають також посилення болю.

Тромбофлебіт може ускладнюватися паравазальним абсцесом чи фле-гмоною (унаслідок розплавлення венозної стінки), збільшенням малих тромбів з інфікуванням прилеглих тканин і висхідним поширенням процесу, тромбоемболією легеневої артерії (спостерігають рідко).

Діагноз ґрунтується на клінічних проявах. Можна також виконати і флебографія (рентгенконтрастне дослідження, яке дає змогу визначити рівень непрохідності), реовазографія (визначення ступеня кровообігу в судинах).

Лікування може бути консервативним і оперативним.

При гострому прогресуючому тромбофлебіті великої підшкірної вени,

6

Захворювання може супроводжуватися трофічними порушеннями шкіри, трофічними виразками, тромбофлебітами, слоновістю.

Хворі скаржаться на болі, важкість, які виникають після тривалої ходьби.

При огляді:

розширені звивисті вени блакитного кольору, на гомілці і внутрішньої поверхні стегна.

Часто з’являються вогнища екземи, свербіння.

В ділянках розширених вен шкіра стоншується, пігментується, з’являються трофічні виразки.

Для точнішого визначення стану клапанного апарату проводять проби:

1. Проба Броді – Троянова – Тренделенбурга

Дає можливість визначити стан клапанів уражених вен.

При горизонтальному положенні хворого з трохи піднятою догори ногою – спорожняють вени, потім придавлюють пальцями велику підшкірну вену нижче пахвинної зв’язки в місці впадіння її в стегнову вену, і пропонують хворому підвестися.

Вени лишаються спалими і при вертикальному положенні хворого, а після припинення стиснення швидко, поштовхом згори вниз, заповнюються кров’ю.

Позитивна проба свідчить про недостатність венозних клапанів.