Інгаляційний наркоз:

1.Масковий інгаляційний наркоз – проводиться за допомогою масок, які накладають на обличчя хворого і наркозного апарату. Хворий дихає самостійно.

2.Інтубаційний інгаляційний наркоз – проводиться за допомогою наркозного апарату з апаратом ШВЛ. В трахею за допомогою лариногоскопу вводять інтубаційну трубку, до якої підключають наркозний апарат. Самостійне дихання хворого відключають за допо-могою міорелаксантів, які вводять в/в.

М’язовими релаксантами називають препарати, що мають здатність блокувати передачу збудження в нервово - м’язових синапсах скелетної і дихальної мускулатури.

Передача імпульсів з нерва на м’яз відбувається з участю медіатора ацетилхоліну, який руйнується ферментом холінестеразою.

Недеполяризуючі релаксанти, які запобігають дії ацетилхоліну у зв’язку з блокадою рецепторів: тубокурарин, мілаксен, ардуан, диплацин.

Деполяризуючі релаксанти, які діють подібно ацетилхоліну, але триваліше: дитилін, лістенон, міорелаксин.

Неінгаляційний наркоз (внутрішньовенний)

Характеризується швидким настанням сну без збудження.

Негативною властивістю є пригнічення дихання і токсичний вплив на печінку і нирки.

Барбітуровий наркоз (гексенал, тіопентал-натрію) застосовується при короткочасних операціях і як вступний наркоз і для інтубації.

В/в наркоз каліпсолом

Він проходить без збудження, із швидкою реакцією хворого.

У хворих відмічаються рухи губ і очних яблук. Через 1-2 хв. настає хірургічна стадія наркозу, яка триває 15-20 хв.

Для підтримання наркозу через кожні 15-20 хв. повторно вводять препарат (0,5-1 мг/кг).

Він не пригнічує дихання.

Не спостерігаються лариного- і бронхоспазм, блювання.

7