2. Знайомство з уривком із казки Володимира Леви «Краплина».

Жила – була Краплина. Жила вона в іржавому крані. Сховалась собі тихенько за перемикачем, і доки кран не відкрився, безтурботно спала.

Але одного разу незрозуміла сила кинула Краплину кудись, кудись, кудись…

Стій! Закрилася засувка, і Краплина зависла між краном і незрозуміло чим. Висить і висить. Між тим позаду вже давно в не терпінні гойдалися інші Краплини. «Гей, хто тут останній? Чия черга?», «Гей, ти там не затримуйся»,— кричать.

Краплина замислилась: «Кап чи не кап — ось у чому питання. Упасти вниз було б, звичайно, за всіма правилами, але що далі? А далі он — чорна дірка! А я же могла бути Росинкою, сяяти, відо­бражаючи сонце на якій-небудь чарівній квітці... Я б могла бути бризкою Ніагарського водоспаду — летіла б, цілувалась би з повітрям і, сяючи, безперервно летіла б... Господи! Якщо вже падати, то хоча б дощем на поле, щоб підживити хоча б яку-небудь травинку! Або хоча б у калюжу, щоб створити бульбашку — короткочасну, але неперевершену! А туди... Ні! Ні! Не хочу! Не можу! А-а-а... 3. Бесіда з елементами розповіді.

• Про що мріяла Краплинка? У чому вона бачила мету свого життя?

• Яку користь хотіла принести?

• Який би кінець казки ви придумали?

Наша Краплина не впала, а випарувалась. Вона зможе ще від­чути свою красу і зможе прислужитися світові.

— Як ви гадаєте, для чого народжується і живе людина?

— Чи завжди життя — безхмарне, безтурботне, легке?

— Що потрібно робити, якщо в житті настає чорна смуга? — А що робити, якщо розпач оволодіває людиною?

Vі. Закріплення та осмислення знань

1. Робота з підручником (с. 13—14).

Читання й обговорення статті «Радість життя».

2. Робота в групах (с. 13).

Додатковий матеріал для обговорення

• Тетяна Ктитарева з 25 років прикута до інвалідної коляски, але ніякою мірою не вважає себе неповноцінною, хоча захворювання у неї серйозне — занепад м'язів. На жаль, воно невиліковне. Людині важко іноді утримувати олівець в руках, не говорячи про те, щоб створити художній витвір. Але Тетяна Іванівна впевнена: у твор­чості важлива не тільки мускулатура. Головне — пропустити все через серце, вкласти душу. Єдина в Україні професійна художниця лакової мініатюри відкрила школу, у якій щедро ділиться своєю майстерністю.

• Дмитро Дидоренко — харківський художник. До 1991 року на­писав 700 картин, а потім сталося лихо. Під час пошукової експедиції, яка займалася перезахороненням солдатів, що загинули у роки Великої Вітчизняної війни, розірвалася німецька міна. Дмитро втратив зір. Але вже через декілька місяців повернувся до творчості. «Мистецтво для мене — не просто заняття чи захоп­лення, це все моє життя»,— говорить художник. Його роботи зна­ходяться в колекціях Харківського і Донецького художніх музеїв. Його картини були виставлені в Києві, Балтиморі, Москві, Осаці, Бостоні та Нью-Йорку.

3. Робота з прислів'ями (с. 14).

• Прочитайте прислів'я, поясніть їхній зміст.

• Які ще прислів'я про життя ви знаєте?

• Живи не минулим, а прийдешнім.

• Живи не тужи: нема в тебе межі.

• Жити — значить творити.

• Які з прислів'їв можна використати як пораду?

• Поміркуйте, як треба прожити життя, щоб самому не було со­ромно за свої вчинки?

4. Бесіда.

—Як ви розумієте вислів: «Життя створюють мудрі люди, які окрилені вірою » ?

— Що таке щастя? Ми завжди його бажаємо, підписуючи святкові листівки, а що ми під цим розуміємо?

— Чи доводилось вам зустрічати щасливих людей?

—За якими ознаками ви відчували, що вони щасливі?

—Закрийте очі та уявіть, що ви доторкнулися до щастя. Що ви відчули?

— Ви вважаєте себе щасливими? Чому?