Заняття 2. Постачальники сировини та матеріалів для виробництва. Товарно-матеріальні запаси

Організація продуктивного виробничого процесу в першу чергу залежить від своєчасного забезпечення сировиною, напівфабрикатами. Зрозуміло, якщо впродовж певного часу сировина відсутня, то працівники і обладнання будуть простоювати, витрати на оплату праці й обслуговування устаткування в цей час не зникають. Отже, за простою витрати є, а прибутки відсутні, оскільки продукція не випускається. Тому забезпечення безперебійного виробництва є головним завданням керівництва. Взагалі всі види виробництва можна розподілити на безперервні і дискретні. Безперервними називаються такі види виробництва, де технологією не передбачена зупинка обладнання. Прикладом може бути виплавка чавуна і металів у доменних та мартенівських печах. Виробництво цих видів продукції потребує трьохзмінної роботи працівників, а зупинка домни може призвести до виводу її з ладу.

І Організація матеріально-технічного забезпечення виробництва включає:

А) визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах;

Б) їх пошук і придбання;

В) організацію доставки та зберігання;

Г) видачу сировини, напівфабрикатів, інструментів відповідним працівникам на підприємстві.

Такі операції безпосередньо здійснює відділ матеріально-технічного постачання підприємства. На малому підприємстві з малою чисельністю персоналу частіше ці функції виконує керівник або власник. Як видно з визначення, забезпечувати виробництво потрібно не тільки сировиною і матеріалами, а й технікою, обладнанням, інструментами, які мають певний термін експлуатації, потребують через певний час заміни або ремонту, а відповідно, запасних частин. Однак найважливішою функцією матеріально-технічного забезпечення виробництва все ж є своєчасне постачання сировини і матеріалів.

Форми постачанпя:

• Організація матеріально-технічного забезпечення за прямими зв’язками, тобто придбання матеріалів безпосередньо у підприємств-виробників. У такий спосіб поставляються здебільшого ті ресурси, які споживаються у виробництві постійно та у великій кількості, або складні матеріально-технічні засаби та вироби на індивідуальне замовлення. Перевагами такої форми є менша вартість, оскільки у безпосереднього виробника ціни значно нижчі; можливість одержання знижок; суттєво вища надійність своєчасних поставок; можливість отримання сировини певної якості, виду, розміру, за індивідуальними потребами виробництва; можливість організації поставок “з коліс” без створення запасів тощо.

• Організація постачання через посередників(оптові фірми чи магазини). Вона застосовується тоді, коли повні види ресурсів необхідні виробництву в невеликій кількості, споживаються періодично і нерегулярно. Перевагами такої форми є можливість отримати матеріали у певній розфасовці; у запакованому вигляді для забезпечення збереження; можливість одержання сировини невеликими партіями через певні проміжки часу. Але наявність посередників значно збільшує вартість сировини. Найбільш ефективною формою забезпечення виробництва сьогодні визнана японська система постачання “точно за часом”, яка не передбачає складування та зберігання запасів сировини на виробництві, а забезпечує підвезення певного обсягу сировини безпосередньо на виробничу дільницю (цех) за чітко розробленим графіком (на певну годину). Така система значно зменшує витрати виробництва, але пред’являє дуже жорсткі вимоги щодо чіткості організації, планування і контролю за виробничим процесом.

Для безперервних виробничих процесів стає необхідністю створення певних запасів сировини та матеріалів у такому обсязі, який забезпечував би зниження ризиків зупинки обладнання. Ллє будь-які запаси потребують додаткових витрат на зберігання: облаштування складських приміщень, охорону тощо. Тому для кожного виду виробництва розраховується оптимальний мінімальний запас матеріалів. У той же час запаси в кожну конкретну мить не можуть бути вищими за певний максимальний обсяг, оскільки це збільшує витрати і може призвести до псування сировини. Обсяги мінімальних та максимальних запасів визначаються на кожному виробництві окремо з урахуванням часу надходження кожної партії матеріалів, часу підготовки матеріалів до споживання у виробничому процесі і терміну його зберігання без втрати якості.

Кожен керівник або власник самостійно обирає систему постачання і визначає обсяги матеріальних запасів. І дуже важливим у цьому процесі є налагодження зв’язків з постачальниками. Незалежно від обраної системи постачання чи постачальника укладання договору поставки сировини та матеріалів значно здешевлює і убезпечує виробництво продукції. Стандартний договір постачання передбачає дотримання умов поставки, форми розрахунків для кожної сторони і є головною підставою для судових позовів у разі будь-яких порушень угоди. Найпростіший зразок такої угоди (с. 12 посібника для учня) дає можливість учням з’ясувати, від чого може застрахувати себе виробник.