Розділ і . Виробнича діяльність підприємницьких структур

Поняття: технологія, технологічний процес, ресурсозберігаючі технології, безвідходні

технології, техніка безпеки, охорона праці, стандарти якості, товарно-матері­альні запаси, номенклатура та асортимент продукції, продукція випущена, продукція відвантажена, продукція реалізована.

Ключові питання. 1. Що являє собою процес виробництва?

2. Яка роль технології у виробництві?

3. Яким буває виробництво за організаційними типами і рівнем автоматизації?

4. Як забезпечується і контролюється безпека виробництва?

5. Як забезпечується безперебійний процес виробництва?

6. Що означає і ким контролюється якість продукції?

7. Чому підприємства прагнуть розширювати номенклатуру та асортимент продукції?

8. Якими показниками вимірюються обсяги виробництва продукції?

Заняття 1. Технології виробництва. Технічна безпека праці

Більшість енергії будь-якого підприємства, фірми витрачається саме на виробництво. Узагаль­нено виробництво являє собою процес перетворення сировини в готову продукцію. Якщо уявити собі виробниче підприємство як відкриту систему, то на вході в таку “м’ясорубку” знаходяться сировина, напівфабрикати, технічні засоби, персонал, інформація про способи і послідовність пе­ретворення сировини в готовий продукт. Всередині самої системи (підприємства-“м’ясорубки”) і відбувається процес перетворення спеціально організований, керований і контрольований. Основні зусилля керівників підприємства і більшості його інженерно-технічних працівників саме спрямо­вані на організаційне забезпечення безперебійного та ефективного виробництва. Для того, щоб на виході такої системи з’явився готовий продукт, багатьом працівникам фірми доводиться вирішу­вати безліч питань: від тих, які розв’язуються маркетологами, до тих, які потребують спеціальних інженерних знань. Зазвичай на малому підприємстві відсутні такі фахівці і багато рішень дово­диться приймати власникові, адже без відповідей на головні питання не відбудеться виробництво. Що виробляти, тобто який саме продукт, виріб (за призначенням, функціями, розміром, дизай­ном) та з яких матеріалів необхідно вирішити ще до початку організації виробничого процесу. Але не менш важливим є питання як виробляти. Залежно від цілей виробництва спосіб переробки си­ровини на готову продукцію може бути різним. Навіть маючи лише один вид сировини (наприк­лад, 1 кг м’яса), можна виготовити різні страви: на відкритому полум’ї - шашлик і барбекю; в духовці - буженину; в жаровні - рагу; в каструлі - варене м’ясо; в коптильні - балик тощо. Але якщо метою виробництва є створення великої маси продукції, то способи організації виробництва тих самих м’ясних страв будуть іншими: потрібні будуть їдальні, ресторани, заклади швидкого харчування (фаст - фуді) або переробні підприємства - м’ясокомбінати, ковбасні цехи, промислові коптильні. На це питання і відповідає наука - технологія.

Технологія - це наука про способи створення і обробки матеріалів, виготовлення і збирання виробів, надання послуг і виконання робіт.

Зрозуміло, що створення продукції та обробка сировини в сучасному світі не виконуються за допомогою лише ручної праці, за виключенням особливо цінних видів продукції, що наближують­ся до витворів мистецтва. Саме ручне виготовлення таких виробів надає їм більшої цінності. Отже, процес виробництва забезпечується різноманітними технічними засобами, інструментами, меха­нізмами, автоматами. Крім того, для даного процесу велике значення має послідовність етапів пе­реробки сировини в готову продукцію. Неможливо спочатку пофарбувати дах, а потім виводити стіни. На кожному етапі застосовуються різні технічні засоби і способи обробки. Гарним прикладом такої послідовності є зборочний конвеєр. Але навіть на маленькому підприємстві, де шиють футболки п’ять робітниць, виробничий процес має бути певним чином організований не тільки за послідовністю операцій, але в часі та просторі, і забезпечений певними технічними засобами. Це називається технологічним процесом.

Ефективна організація технологічного процесу в просторі передбачає розміщення обладнання (технічних засобів) на певній площі таким чином, щоб скоротити відстань, необхідну для пересування напівфабрикатів між операціями. Організація такого процесу в часі передбачає певну послідовність операцій, що забезпечує поступовість обробки і врахування часу, необхідного для завершення кожної операції.

Залежно від цілей виробництво організовується по-різному (розподіл виробництва за організаційними типами):

• одиничне - коли готова продукція виробляється в обмеженій кількості (1-10 виробів) і повторне виробництво таких виробів не передбачається. Прикладом є виробництво за індивідуальним замовленням: взуття чи одяг для окремої особи в одиничному екземплярі;

• серійне — коли виготовляється обмежена за номенклатурою (видом) продукція невеликими партіями, повторне виробництво якої можливе через певний час. Прикладом можуть служити швейні майстерні, що шиють теніски певного виду і розмірів, з певної тканини;

• масове - коли випускається один тип продукції у великому обсязі тривалий час. Прикладом може бути виробництво автомобілів певної моделі.

Відповідно до організаційного типу виробництва обирається і рівень автоматизації. При одиничному виробництві, як правило, застосовують ручну або механізовану працю, коли працівник лише за допомогою окремих інструментів або окремих механізмів виконує всі операції переробки сировини. Для серійного виробництва застосовують механізовану працю, або автоматизований процес, коли операції обробки виконуються машинами під наглядом працівників. Для масового виробництва застосовуються автоматизовані, або автоматичні, процеси виробництва, коли використовуються технологічні лінії, в яких механізми і машини здійснюють процеси обробки автоматично без участі людей за допомогою відповідних програм.

Вибір технологічного способу виробництва продукції завжди пов’язаний з порівнянням витрат і результатів. Нові технології, обладнання і устаткування коштують дорого, але й дозволяють значно економити на зарплаті й виготовляти більшу кількість продукції. Ресурсозберігаючими технологіями вважаються такі, що дозволяють значно скоротити використання природних і людських ресурсів, і при цьому забезпечити такий самий обсяг продукції.

Використання у виробництві сировини і матеріалів завжди пов’язане з наявністю відходів. Мається на увазі не просто виробничі викиди в атмосферу (дими), у воду (зливи), в ґрунти, а в першу чергу залишки сировини і матеріалів, які не увійшли до складу готової продукції. Наприклад, при виробництві тенісок під час розкрию завжди залишаються обрізки тканини, що зазвичай просто викидаються у сміття. При масовому виробництві таких залишків тканини утворюється дуже багато, просто кілометри тканини! Але ж ці кілометри у зв’язку з їхнею подрібненістю практично неможливо в подальшому використати. Однак для запобігання таких зайвих витрат сировини можна використати більш раціональні способи розкрию або створення додаткових цехів, де рештки тканини стають сировиною для виготовлення інших видів продукції, наприклад, дитячих іграшок. Або відходи виробництва тенісок поступають на переробку як вторинна сировина. Безвідходними технологіями називаються такі, що забезпечують повний цикл споживання сировини і не забруднюють навколишнє середовище відходами.

Але головним учасником на будь-якому виробництві є людина як безпосередній учасник виробничого процесу або як його організатор. Людина - біологічна істота, яка для нормального функціонування у процесі виробництва потребує певних умов праці: відповідного мікроклімату, що забезпечує збереження здоров’я і життя, врахування фізіологічних особливостей для керування машинами, чергування часу роботи і відпочинку, певного інструктажу щодо роботи на машинах і механізмах. Для безпеки людини також величезне значення має забезпечення роботи обладнання та устаткування в такий спосіб, щоб попередити травмування, аварії, техногенні катастрофи. Саме для цього на будь-якому виробництві слід дотримуватися правил техніки безпеки і охорони праці.

В Україні створення безпечних умов виробництва забезпечується цілою низкою державних заходів. У першу чергу це законодавчі акти: Цивільний та Господарський кодекси. Так, ст. 69 п. 4 Господарського кодексу наголошує: “Власник, органи управління підприємством зобов’язані забезпечити для всіх працівників підприємства належні і безпечні умови праці. Підприємство несе відповідальність в установленому законом порядку за шкоду, завдану здоров’ю та працездатності його працівників”. Більш чітко розписані обов’язки власників підприємств та їхніх керівників щодо забезпечення безпеки виробництва та охорони праці у профільних законах, наприклад, у Законах України “Про пожежну безпеку”, “Про охорону праці” та в багатьох інших.

В другу чергу - це державний контроль за забезпеченням безпеки виробництва на етапі організації підприємства, проектування та будівництва виробничих приміщень, установки обладнання. Здійснюється такий процес контролю при отриманні майбутнім виробником дозволів та ліцензій па здійснення певного виду діяльності, замовленні проектної документації тощо. Тобто, намагаючись організувати навіть маленьку швейну майстерню, керівники мають пройти відповідні процедури контролю з боку державних органів на відповідність обраного способу виробництва діючим стандартам пожежної, санітарної, виробничої безпеки.

І, врешті-решт, державні органи контролю впродовж всього часу роботи підприємства будуть час від часу контролювати стан справ на виробництві щодо забезпечення безпеки виробництва і охорони праці. У разі фіксування певних порушень контролюючі органи мають право припинити виробництво, примусити виробника у певний термін ліквідувати недоліки, накласти штраф за порушення безпеки виробництва, а у випадку завдання шкоди здоров’ю працівників - відшкодувати лікування або виплачувати пенсію працівнику, що став інвалідом, тощо.