12. Час максимальних втрат активної потужності в електричних мережах і його графічна інтерпретація.

Час максимальних втрат – це такий час протягом якого споживач, працюючи постійно з максимальними втратами, мав би такі втрати потужності, як у дійсності працюючи по графіку навантаження.

Рисунок 4 – Річний графік втрат.

13. Втрати електроенергії в електричних мережах і їх складові - змінна та умовно постійна.

Передавання електричної енергії по електричним мережам завжди пов’язане із втратами енергії в лініях електропередачі, трансформаторах та інших елементах електричної мережі. Такі втрати визначаються нагріванням проводів та обмоток трансформаторів під час протікання електричного струму, втратами енергії на іонізацію повітря (втрати на корону), діелектричні втрати кабельних ліній, втрати енергії на перемагнічення осереддя трансформаторів тощо.

В загальному випадку втрати енергії в елементах електричних мереж можна поділити на два класи:

1.Втрати енергії на нагрівання проводів ліній та обмоток трансформаторів. Такі втрати визначаються робочими струмами в лініях і трансформаторах та мають місце лише під час протікання робочих струмів;

2.Втрати енергії на коронування в лініях електропередачі, діелектричні втрати в кабельних лініях, втрати на перемагнічення осереддя трансформаторів. Такі втрати визначаються робочою напругою на елементах електричних мереж та мають місце весь час, протягом якого устаткування знаходиться під напругою.

14. Баланс активної та реактивної потужності.

Особливістю роботи електричної системи є той факт, що кожну мить електричної енергії виробляється стільки, скільки її споживається системою. Немає можливості нагромадити електроенергію у більш-менш помітної кількості. Ця властивість і виявляє необхідність одночасного виробництва та споживання електричної енергії, інакше кажучи, кожну мить у електричній мережі повинен мати місце баланс як активної, так і реактивної потужності.

Рівняння балансу активної потужності у системі має вигляд:

де ΣР_Г – активна потужність, яку виробляють генератори електричних станцій (не враховуючи потужності, необхідної для самої станції );

ΣР_С – сумарне споживання активної потужності;

ΣР_Н – сумарне активна потужність навантаження;

ΣΔР – сумарні втрати активної потужності.

Якщо склад навантаження не змінюється, то потужність, яка ним споживається, зв’язана з частотою змінного струму. При порушенні балансу у системі частота приймає нове значення. Якщо зменшується виробництво потужності генераторами станцій, частота також зменшується.

Крім балансу активної потужності у електричній мережі повинен мати місце баланс реактивної потужності. Рівняння балансу реактивної потужності має вигляд

де ΣQ_Д – реактивна потужність, яку виробляють генератори електричних станцій та інші джерела реактивної потужності;

ΣQ_H – сумарна реактивна потужність навантаження;

ΣΔQ – сумарна втрата реактивної потужності у мережі.

Джерелами реактивної потужності можуть бути: генератори електростанцій Q_Г, батареї конденсаторів Q_Б, синхронні компенсатори Q_СК, повітряні лінії високої напруги Q_Л, довжина яких сягає декілька десятків, а то і сотень кілометрів, синхронні двигуни Q_СД у режимі перезбудження. Таким чином:

Споживачами реактивної потужності є: навантаження Q_Н, втрати реактивної потужності у лініях ΔQ_Л, трансформаторах ΔQ_Т, реакторах ΔQ_Р

На відміну від активної потужності, яку виробляють тільки генератори, реактивну потужність виробляють і додаткові джерела.