Зміни в системі оподаткування з 01.01.2015 р.

стаття, пункт ПКУ	до 31.12.2014 р.	стаття, пункт ПКУ	з 01.01.2015 р.
9	Загальнодержавні податки та збори	9	Загальнодержавні податки
9.1.	До загальнодержавних податків належать:	9.1.	До загальнодержавних податків належать:
9.1.1.	податок на прибуток підприємств;	9.1.1.	податок на прибуток підприємств;
9.1.2.	податок на доходи фізичних осіб;	9.1.2.	податок на доходи фізичних осіб;
9.1.3.	податок на додану вартість;	9.1.3.	податок на додану вартість;
9.1.4.	акцизний податок;	9.1.4.	акцизний податок;
9.1.5.	збір за першу реєстрацію транспортного засобу;	9.1.5.	екологічний податок;
9.1.6.	екологічний податок;	9.1.6.	рентна плата;
9.1.7.	рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів…..;	9.1.7.	мито.
9.1.9.	плата за користування надрами;
9.1.10.	плата за землю;
9.1.11.	збір за користування радіочастотним ресурсом України;
9.1.12.	збір за спеціальне використання води;
9.1.13.	збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
9.1.14.	фіксований сільськогосподарський податок;
9.1.15.	збір на розвиток виноградарства, садівництва
9.1.16.	мито;
9.1.17.	збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію…….;
9.1.18.	збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
10	Місцеві податки та збори	10	Місцеві податки
10.1.	До місцевих податків належать:	10.1.	До місцевих податків належать:
10.1.1.	податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;	10.1.1.	податок на майно;
10.1.2.	єдиний податок.	10.1.2.	єдиний податок.
10.2.	До місцевих зборів належать:	10.2.	До місцевих зборів належать:
10.2.1.	збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;	10.2.1.	збір за місця для паркування транспортних засобів;
10.2.2.	збір за місця для паркування транспортних засобів;	10.2.2.	туристичний збір.
10.2.3.	туристичний збір.

Відповідно до останніх кардинальних змін в законодавстві, виникли нові правила адміністрування вітчизняних податків та зборів, а саме:

1. Впроваджено систему електронного адміністрування ПДВ: з 1 лютого до 1 липня 2015 року – у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року – на постійній основі. Дана система діє за допомогою електронних рахунків платників ПДВ. Відкриття та обслуговування електронних рахунків Казначейством здійснюється на безоплатній основі. Інформація про рух коштів на електронних рахунках платникам податку надається Державною фіскальною службою (ДФС) України за відповідним запитом платника на безоплатній основі без обмеження кількості запитів та у часі.

Датою початку використання електронного рахунку є 01.02.2015 р. для суб’єктів господарювання, які зареєстровані платниками ПДВ до 01.02.2015 р., а для суб’єктів господарювання, які будуть зареєстровані як платники ПДВ у будь-який період після 01.02.2015 р. – дата їх реєстрації платниками податку.

2. Введено податок на нерухомість. Ставка податку на нерухомість, яку встановлять відповідні місцеві ради, в 2015 році складе не більш ніж 24,36 грн./кв.м (2% від мінімальної заробітної плати в 1218 грн.) та не буде залежати від ринкової вартості об’єкта. Законом встановлено пільги на сплату податку, якими база оподаткування житлової нерухомості зменшується для власників квартир на 60 кв. м, а для власників будівель – на 120 кв.м., а якщо у власності декілька об’єктів нерухомості квартира/квартири і будинок/будинки – 180кв.м. Фізичним особам податок на нерухомість за 2015 рік доведеться сплатити протягом 60 днів з дня отримання в першому півріччі 2016 року відповідного повідомлення. Нерухомість, що підлягає оподаткуванню, внесеними змінами згідно ПКУ розділена на дві категорії: житлова та нежитлова.

3. Змінено ставку земельного податку. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % (раніше – 1%) від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки. Також зменшено кількість пільговиків-юридичних осіб.

4. Платниками транспортного  податку з 01.01.2015 року є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль. Для фізичних осіб податок обчислюється контролюючим органом на підставі даних, які до 1 квітня 2015 року надаються органами внутрішніх справ.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку з транспортних засобів, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом до 1 липня звітного року за місцем проживання (реєстрації) платника.

Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів від дня вручення податкового повідомлення-розв'язку за місцем реєстрації транспортних засобів.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування декларацію, з розбивкою річної суми рівними частками щоквартально. Юридичні особи сплачують податок авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

5. Оновлено правила сплати пенсійного збору з купівлі іноземної валюти. З 01.01.2015 р. фізичні та юридичні особи, які здійснюють операції з купівлі іноземної валюти в готівковій формі (крім фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі іноземної валюти для погашення кредитів), є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Розмір пенсійного збору – 2%. Варто звернути увагу на те, що безготівкова купівля інвалюти з 01.01.2015 р. звільнена від обкладення пенсійним збором.

6. Суттєві зміни в спрощеній системі оподаткування. Як відомо, із 1 січня замість 6 груп платників єдиного податку залишилося 4.

Групи платників єдиного податку з 3-ї по 6-ту (фізичні та юридичні особи) об’єднали в одну єдину групу – «нову» групу 3 платників єдиного податку.Перехідгруп платників єдиного податку (групи 3-6)до оновленої групи 3 відбуватиметься автоматично. Так, платники єдиного податку груп 3-6, які перебували на обліку в контролюючих органах до 1 січня 2015 року, з 1 січня 2015 року вважаються платниками єдиного податку групи 3.

7. Адміністрування податку на прибуток теж відбуватиметься за новими правилами. Замість вже звичного порядку ведення окремого податкового обліку запроваджується принципово новий порядок, який ґрунтується на визначенні фінансового результату (прибутку до оподаткування) за даними бухгалтерського обліку та його подальшого коригування на незначний перелік визначених законом податкових різниць.

Контролюючим органам надано право проводити перевірку правильності ведення бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а також визначення фінансового результату за відповідними стандартами (п.п.20.1.43, 20.1.44 ст.20 ПКУ). При цьому, підприємства, які мають річний доход від будь-якої діяльності, що не перевищує 20 мільйонів гривень, можуть за власним рішенням відмовитись від обліку податкових різниць (крім збитків минулих років) і визначати об’єкт оподаткування виключно на підставі фінансового результату (прибутку оподаткування), визначеного за правилами бухгалтерського обліку. В подальшому платник податку не може відмовитись від такого рішення.

Штрафні санкції за наслідками перевірок податкових декларацій з податку на прибуток за 2015 рік не застосовуватимуться [3].

Найважливішою умовою функціонування ефективної системи податкового адміністрування є податковий контроль. Податковий контроль – самостійний вид державного фінансового контролю, спрямований на забезпечення додержання податкового та іншого законодавства платниками податків, виявлення, ліквідація та попередження податкових правопорушень.

Можна виділити такі основні завдання податкового контролю:

1. Перевірка повноти та своєчасності сплати податків та зборів до бюджету та державних цільових фондів.

2. Контроль правильності визначення бази оподаткування.

3. Перевірка правомірності застосування податкових пільг за податками та зборами.

4. Контроль за своєчасність подання до органів Державної фіскальної служби податкової звітності за податками та зборами.

5. Аналіз податкових надходжень.

6. Виявлення, усунення та попередження порушень чинного законодавства [4].

Основною формою податкового контролю є податкова перевірка. 

Саме даний вид контролю є найбільш ефективним для забезпечення податкових надходжень добюджетів і державних цільових фондів. 

У своїй роботі контролюючі органи застосовують такі види перевірок: 1) камеральні, 2) документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні, електронні),  3) фактичні перевірки.

      З отриманням незалежності Україна почала формувати свою власну податкову політику, і нині економіка нашої держави знаходиться на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин.

      Україна, як і інші цивілізовані держави, згідно з її Конституцією, є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення належного рівня життя громадян і соціального захисту певних груп населення. Для вирішення і фінансування загальнодержавних завдань використовуються засоби державного і місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання державних службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури [2].

      Застосування податків є одним з економічних методів управління і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства [3].

      Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконання своїх функцій із задоволення колективних потреб їй потрібна певна сума коштів, що можуть бути зібрані тільки за допомогою податків. На основі цього мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму його функцій, які стосуються управління, оборони, суду, охорони порядку тощо чим більше функцій покладено на державу, тим більше вона повинна збирати податків [2].

      Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

      З вищенаведеного можна зробити висновок, що вилучення державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учасники виробництва, і складає сутність податку. А економічний зміст податків виражається взаєминами господарюючих суб'єктів і громадян, з одного боку, і держави, з іншого боку, із приводу формування державних фінансів.

Податки - це обов’язкові платежі, які здійснюють фізичні та юридичні особи у центральний та місцевий бюджети відповідно до чинного законодавства. За економічним змістом, податки – це фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення державного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державною її функцій.

Як головне джерело бюджетних надходжень, податки виконують фіскальну (фіск – державна скарбниця) і соціально-економічну функції. За їх допомогою здійснюється централізація у бюджеті частини ВВП, стимулюється економічне зростання, структурні реформи, забезпечується оборона країни, розвиток освіти, науки, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, пенсійне забезпечення тощо. Податки виступають основою податкової системи, яка є сукупністю всіх видів податків, механізмів та установ по їх стягуванню. Податкова система базується на відповідних законодавчих актах держави, які визначають види податків, конкретні методи їх сплати та визначають конкретні елементи податків.

Прямі податки – це податки на доходи і багатство. Їх сплачують безпосередньо власники багатства і доходів. Непрямі податки – це податки на споживання. Вони сплачуються залежно від обсягів придбаних товарів і послуг. Непрямі податки є частиною ціни реалізованих товарів, їх збільшення безпосередньо збільшує ціну. Чим більше розвинена економіка країни, тим більша доля надходжень до бюджету припадає на прямі податки. І навпаки, бідніші країни покладаються на непрямі податки, особливо на податок віл зовнішньої торгівлі. Відповідно до податкового законодавства України громадянами сплачується прибутковий податок.

Його платниками є як наймані працівники, так і особи, що займаються підприємництвом.

Об’єктом оподаткування прибуткового податку з громадян виступає заробітна плата.

Платниками податку на доходи (прибуток) підприємства є господарюючі суб’єкти, фінансові та комерційні установи. При подохідному оподаткуванні дуже важливо визначити оптимальну ставку податку. Якщо ставки будуть знижені, то це викличе значне скорочення поступлень до державного бюджету. Разом з тим, завищені ставки підривають стимули до нововведень, знижують трудову активність; сприяють тому, що частина підприємців йде в тіньову економіку. Як результат – зменшення поступлень в держбюджет. Залежність між рівнем ставки податку і величиною податкових надходжень до держбюджету дослідив американський вчений – економіст А.Лаффер. На цю думку, за певних умов зменшення рівня оподаткування до певної межі може викликати збільшення ВВП та податкової бази і тим самим забезпечить навіть зростання податкових надходжень до бюджету.

Його твердження стало відоме як “крива Лаффера”.

За нульових податкових ставок, податкових надходжень до бюджету не буде. 100 – відсоткова ставка податку має характер конфіскації і зупиняє виробництво (або змушує підприємства переходити в тіньову економіку.

При зростанні ставки податку від нуля і вище податкові надходження будуть зростати від нуля до певного максимального рівня (точка М- чимало економістів вважають, що цей рівень становить 40%), а потім знижуватиметься до нуля.

Якщо ми знаходимося в точці Н, де ставки податку настільки високі, що стримують виробництво, а податкові надходження нижчі від максимуму, то зниження ставки податку сумісне із збереженням стабільності податкових надходжень.

Так, знижуючи ставки податку з точки Н в точку L уряд буде збирати незмінну кількість податкових надходжень

Висновок Лаффера полягає в тому, що нижчі ставки податків можуть створити стимули до роботи, заощаджень, інвестицій, інновацій і прийняття ділових ризиків, підштовхуючи розширення національного виробництва і доходів

Об’єктом оподаткування податку на капітал (багатство) виступає вартість особистого багатства (будинків, квартир, земельних ділянок, цінних паперів тощо) в період володіння ним або під час переходу права власності до іншої особи (продажу чи успадкування.

З метою формування фондів соціального страхування сплачуються внески до Пенсійного та соціальних фондів держави.

Податкова політика відіграє важливу роль в загальній політиці держави, оскільки вона є основою формування фінансових ресурсів для виконання виконання державою своїх функцій в соціальній сфері та економіці в цілому. Реформування податкової системи потребує виважених, заснованих на детальних дослідженнях, ефективних реформах, які дозволять зробити податкову систему більш прозорою та стабільно. Удосконалення системи оподаткування податку на доходи фізичних осіб, одного з основних джерел доходів бюджету, є одним з важливих кроків у формуванні ефективної податкової політики. Застосування нової диференціації платників податків забезпечить не лише збільшення надходжень до Зведеного бюджету України, а й забезпечення соціальної справедливості населення. Універсальним акцизом є податок на додану вартість, який міститься у ціні всіх товарів і сплачується залежно від величини їх обороту, тобто від виручки за реалізацію.