6. Повноваження органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та інших органів виконавчої влади спеціальної компетенції в галузі земельних відносин

Поряд з органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, певними повноваженнями в галузі земельних відносин наділені і деякі інші органи виконавчої влади спеціальної компетенції. Серед них варто вказати, насамперед, органи екології та природних ресурсів, санітарно-епідеміологічні органи, органи архітектури і містобудування та охорони культурної спадщини. Їх компетенція в галузі земельних відносин безпосередньо закріплена нормами Земельного кодексу та інших актів земельного законодавства.

Найважливішою рисою їх повноважень в галузі земельних відносин є наявність погоджувальної функції при здійсненні власниками земельних ділянок і уповноваженими особами ряду розпорядницьких дій відносно земельних ділянок (погодження проектів відводів земельних ділянок, їх вилучення, зміни цільового призначення, визначення місця розташування об'єктів). Певним обсягом повноважень в галузі земельних відносин наділені також органи управління аграрним сектором економіки, водного і лісового господарства.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів України (Минекоресурсів України)¹, яке також виконує функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі гідрометеорологічної, а також топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Минекоресурсів України є головним (ведучим) органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади в сфері охорони навколишньої природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

До повноважень Минекоресурсів України в галузі земельних відносин належить: участь у розробці та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель; координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади в галузі охорони навколишньої природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної і картографічної діяльності; забезпечення розвитку заповідної справи, збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, формування національної екологічної мережі, ведення Червоної книги України і Зеленої книги України, здійснення державного управління з питань організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України; організація і координація виконання загальнодержавних топографо-геодезичних та картографічних робіт, проведення астрономо-геодезичних, гравіметричних, картовидавничих робіт, аерокосмічних зйомок для дистанційного зондування Землі з метою вивчення природних ресурсів та стану навколишнього середовища; розробка пропозицій по єдиній державній системі координат, висот і гравіметричних вимірів, а також з порядку охорони геодезичних пунктів; здійснення топографо-геодезичного і картографічного забезпечення проведення земельної реформи, виконання державних та регіональних програм, здійснення заходів щодо охорони навколишньої природного середовища, використання природних ресурсів, розвитку туризму, рекреації, а також інших державних потреб; організація моніторингу земель; участь у розробці нормативних документів в галузі охорони земель і відтворення родючості ґрунтів; здійснення державної екологічної експертизи землеустрою; затвердження нормативів гранично припустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку цих речовин; внесення пропозицій по формуванню державної політики в галузі охорони і раціонального використання земель; здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель; вирішення інших питань в галузі земельних відносин відповідно до закону.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення є Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України (Держсанепідслужба України) – централізована система органів, організацій і установ санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України¹ .

До повноважень Держсанепідслужби України в галузі земельних відносин належить: погодження схем передпроектної документації, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо; погодження проектів відводів земельних ділянок під забудову та інші види землекористування, місць водозаборів і скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів; погодження надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної і нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію нових та реконструйованих об'єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Державний комітет України з будівництва та архітектури (Держбуд України)¹ .

До повноважень Держбуду України в галузі земельних відносин належить: забезпечення розробки і затвердження державних будівельних норм і правил планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування, а також затвердження державних норм і правил розробки та затвердження проектної документації на виконання робіт з консервації, реабілітації, реставрації пам'ятників архітектури і містобудування; аналіз стану планування територій, вживання заходів по формуванню повноцінного життєвого середовища, підвищенню архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови та благоустрою населених пунктів, розвитку їх інженерно-транспортної інфраструктури; здійснення заходів щодо реалізації Генеральної схеми планування території України; нормативно-методичне забезпечення ведення містобудівного кадастру населених пунктів, участь у здійсненні державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій, грошовою оцінкою земель населених пунктів; виявлення і дослідження населених пунктів для занесення їх у Список історичних населених пунктів України, визначення і затвердження меж історичних ареалів населених пунктів та узгодження режиму їх використання; забезпечення розробки і затвердження типових регіональних правил забудови, погодження регіональних правил забудови Автономної Республіки Крим, областей, організація проведення експертизи схем планування територій на загальнодержавному і регіональному рівнях, генеральних планів міст Києва, Севастополя та обласних центрів.

Спеціально уповноваженим урядовим органом державного управління з питань охорони культурної спадщини є Державна служба охорони культурної спадщини в складі Міністерства культури і мистецтв України^{1 .}

До повноважень Державної служби охорони культурної спадщини в галузі земельних відносин належить: забезпечення підготовки і подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо затвердження Списку історичних населених пунктів України і Списку археологічних територій України, що підлягають охороні, а також пропозицій щодо внесення змін у ці Списки; оголошення топографічно визначених територій або водних об'єктів, у яких знаходяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, археологічними територіями, які підлягають охороні; забезпечення визначення меж територій пам'ятників національного значення, зон охорони, археологічних територій, які підлягають охороні, історичних ареалів населених пунктів; подання на розгляд Мінкультури пропозицій щодо встановлення режиму збереження і порядку використання пам'ятників національного значення, їх територій, зон охорони, археологічних територій, які підлягають охороні, історичних ареалів населених пунктів.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики держави є Міністерство аграрної політики України (Мінагрополітики України)². Мінагрополітики України є головним (ведучим) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління в сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

До повноважень Мінагрополітики України в галузі земельних відносин належить: координація спільно з Держкомземом України проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення і відновлення їх продуктивної цінності, визначення основних напрямків державної політики в галузі використання та охорони земель сільськогосподарського призначення; участь у розробці і здійсненні заходів щодо реформування майнових та земельних відносин у сфері агропромислового виробництва; участь у розробці і здійсненні заходів щодо організації сільськогосподарського виробництва на землях, забруднених хімічними, радіоактивними та іншими шкідливими речовинами, з метою одержання екологічно чистої продукції та постачання населенню екологічно чистих продуктів харчування; розробка пропозицій щодо охорони та раціонального використання земель сільськогосподарського призначення, підвищення родючості ґрунтів, участь у розробці і затвердженні умов експлуатації меліоративних систем при приватизації майна сільськогосподарських підприємств, що мають у своєму користуванні меліоровані землі; організація проведення агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, сертифікації продукції рослинництва, тваринництва, птахівництва, рибництва, харчових і переробних галузей.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань водного господарства є Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України)¹ .

До повноважень Держводгоспу України в галузі земельних відносин належить: підготовка пропозицій щодо формування державної політики в галузі розвитку водного господарства і меліорації земель; здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливої дії вод та ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель; розробка пропозицій по визначенню пріоритетних напрямків розвитку меліорації земель; організація виконання робіт, пов'язаних з мінімізацією наслідків шкідливої дії вод, у тому числі по захисту від підтоплення, протипаводкової і протиповеневого захисту земель, а також сільських населених пунктів; підготовка перспективних прогнозів і пропозицій щодо основних напрямків розвитку меліорації земель і використання меліорованих угідь, обґрунтування та визначення за участю Міністерства аграрної політики України потреб у державних централізованих капітальних вкладеннях, вишукування інших джерел фінансування робіт, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом меліоративних систем; вивчення, узагальнення і використання світового досвіду для поліпшення стану водного господарства та меліорації земель; організація розробки оперативних та довгострокових прогнозів зміни екологічного стану водних об'єктів і меліорованих земель та підготовка науково обґрунтованих рекомендацій; вживання заходів по реалізації галузевого співробітництва України з Європейським Союзом, забезпечення виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом, адаптація законодавства України з питань водного господарства і меліорації земель до законодавства Європейського Союзу.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань лісового господарства є Державний комітет України лісового господарства (Держкомлісгосп України)¹ .

До повноважень Держкомлісгоспу України в галузі земельних відносин належить: визначення основних засад і організація проведення лісовпорядкування, упорядкування мисливських угідь, ведення державного лісового кадастру, облік лісів, а також ведення моніторингу та державного кадастру мисливських тварин; здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням вимог по охороні, захисту, використанню та відтворенню лісів, веденню мисливського господарства і полювання, а також застосуванню пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві, на землях лісового фонду, проведення через галузеві науково-дослідні установи їх апробації.