3. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Особливості і склад його повноважень в галузі земельних відносин визначаються характером загальної компетенції по широкому колу питань, закріплених у статті 116 Конституції.

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належать: розпорядження землями державної власності (у тому числі: продаж, за погодженням з Верховною Радою України, земельних ділянок, що знаходяться у власності держави, іноземним державам і іноземним юридичним особам; погодження продажу земельних ділянок, що знаходяться у власності територіальних громад, іноземним державам і іноземним юридичним особам; надання, вилучення і зміна цільового призначення земельних ділянок державної власності - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, коли їх надання, вилучення і зміна цільового призначення проводиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим і місцевими державними адміністраціями, а також особливо цінних земель); реалізація державної політики в галузі використання та охорони земель, у тому числі за допомогою прийняття відповідних нормативних актів¹; викуп земельних ділянок для суспільних потреб; координація проведення земельної реформи; розробка і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель¹ ; організація ведення державного земельного кадастру² ; організація державного контролю за використанням і охороною земель; організація здійснення землеустрою; встановлення порядку проведення моніторингу земель³ ; визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Генеральної прокуратури України, центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ і організацій, а також Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій⁴ ; встановлення порядку зміни цільового призначення земель, що знаходяться у власності громадян або юридичних осіб⁵ ; визначення порядку встановлення і використання берегових смуг водяних шляхів⁶; затвердження форм державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою⁷; затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги¹; затвердження порядку визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам² ; визначення порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва³; затвердження методик грошової та експертної оцінки земельних ділянок⁴ ; прийняття нормативних актів, які регулюють питання стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів; визначення порядку природно-сільськогосподарського районування земель.

Кабінет Міністрів України вирішує й інші питання в галузі земельних відносин відповідно до закону, у тому числі: погодження місця розташування об'єктів на землях державної власності, розпорядження якими віднесено до його компетенції; подання до Верховної Ради України пропозицій щодо погодження місця розташування об'єктів на особливо цінних землях комунальної власності; прийняття у виключних випадках рішень про проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам'ятників.

Поряд зі здійсненням постійних повноважень, Кабінету Міністрів періодично приходяться вирішувати й інші завдання, що випливають із прийняття Верховною Радою чи Президентом України особливо важливих нормативно-правових актів, реалізація яких вимагає проведення значної організаційної, нормотворчої та іншої роботи. Так, у зв'язку з прийняттям Земельного кодексу, на Кабінет Міністрів України покладене виконання ряду важливих завдань: підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України і Президента України пропозиції щодо внесення змін у законодавчі акти, що випливають з нового Земельного кодексу; привести свої нормативно-правові акти у відповідність з Земельним кодексом; розробити нормативно-правові акти, передбачені Земельним кодексом, в тому числі проекти законів про землеустрій, про державний земельний кадастр, про оцінку земель, про охорону земель, про розмежування земель права державної і комунальної власності, про державний земельний (іпотечний) банк, про ринок землі, про визначення правових основ вилучення земель права приватної власності тощо; забезпечити прийняття центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів, передбачених Земельним кодексом, а також перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать Земельному кодексу; вжити заходів по забезпеченню потреб учителів, лікарів, інших працівників соціальної сфери, які проживають у сільській місцевості, а також громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи та евакуйовані з зони відчуження, переселені з зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, які проживають у сільській місцевості, у земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства і садівництва в межах норм безплатної приватизації, а також для городництва та сінокосіння за рахунок земель запасу і резервного фонду; вирішити питання про введення посад інженерів-землевпорядників у штати сільських, селищних рад і організації державних відділів (управлінь) земельних ресурсів у міських радах; визначити потреби наукових установ і навчальних закладів у земельних ділянках для проведення наукових досліджень, вирощування елітного насінного матеріалу, потреб племінного поголів'я худоби в кормах, здійснення навчального процесу і вирішити питання щодо земель наукових установ і навчальних закладів, які можуть бути передані для іншого використання; створити Державний земельний (іпотечний) банк із відповідною інфраструктурою і ввести державну реєстрацію прав на землю.