- •Завдання №125
- •Завдання №126
- •Завдання №127
- •Завдання №128
- •Завдання №129
- •Завдання №130
- •Тема 26. Загальні положення про договір Питання для самоконтролю та теми рефератів:
- •Завдання №131
- •Завдання №132
- •Завдання №133
- •Завдання 134
- •Завдання №135
- •Література.
- •1. Поняття зобов’язального права і його місце в системі галузі цивільного права
- •2. Зобов’язальне правовідношення (зобов’язання)
- •3. Суб’єкти зобов’язань. Треті особи у зобов’язанні. Зміна осіб у зобов’язанні.
- •4. Виконання зобов’язання.
- •5. Способи забезпечення належного виконання зобов’язань
- •За підставою встановлення способи забезпечення виконання зобов’язань поділяються на законні, що встановлюються безпосередньо законом, та договірні, що виникають на підставі договору.
- •6. Неустойка
- •§ 7. Завдаток
- •§ 8. Порука
- •§ 9. Гарантія
- •10. Застава
- •11. Притримання
- •12. Припинення зобов’язань
- •13. Правові наслідки порушення зобов’язань
- •14. Цивільно-правова відповідальність: поняття, умови
4. Виконання зобов’язання.
Під виконанням зобов’язання розуміють здійснення кредитором і боржником дій, опосередкованих їх правами та обов’язками, що випливають із зобов’язання. Так, під виконанням договірного зобов’язання купівлі-продажу слід вважати одночасно передання речі продавцем у власність покупця і прийняття цієї речі покупцем, а також виплату обумовленої договором суми (ціни речі) покупцем і прийняття цієї суми продавцем.
Дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов’язання на користь іншого, називаються предметом виконання. Якщо ці дії пов’язані з переданням певного майна, поняттям предмета виконання охоплюється і це конкретне майно.
У ст. 526 ЦК загальні умови виконання зобов’язань формулюються так: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому спеціально підкреслено дві обставини, а саме: при виконанні зобов’язання можуть застосовуватися звичаї ділового обороту; виконання зобов’язання має опиратися на засади добросовісності, розумності та справедливості. Саме ці оціночні категорії набувають у сучасному цивільному праві особливого значення. Вони розглядаються як найважливіші критерії, за допомогою яких може визначатися принцип належного виконання зобов’язання. Не припускається одностороння відмова від виконання зобов’язання або його одностороння зміна, окрім випадків, передбачених договором або вказаних безпосередньо в законі.
У зобов’язаннях можуть брати участь фізичні та юридичні особи, а також держава. Суб’єктів зобов’язальних правовідносин прийнято іменувати сторонами. Кожне зобов’язання має виконуватися належними сторонами. В зобов’язанні завжди присутні дві сторони: правомочна (кредитор), яка висуває якісь вимоги, і зобов’язана (боржник) – яка повинна їх виконати.
Місце виконання зобов’язання. Зобов’язання має бути виконане в місці, визначеному договором.
Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено в договорі, виконання провадиться:
– за зобов’язаннями про передання нерухомого майна (у власність, користування або з іншою правовою метою), – за місцем знаходження цього майна;
– за зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, – за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
– за зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, – за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання;
– за грошовими зобов’язаннями – за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, – за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив своє місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання має виконуватися за новим місцем проживання кредитора з віднесенням на його рахунок усіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;
– за іншими зобов’язаннями – за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Строк (термін) виконання зобов’язання. Зобов’язання має виконуватися в строк (термін), встановлений договором. Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Можливе і дострокове виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Спосіб виконання. Спосіб виконання зобов’язання перебуває у прямій залежності від предмета виконання. Якщо предмет зобов’язання пов’язаний з якоюсь єдиною річчю, що за своєю природою неподільна, виконання не може бути проведене інакше, як шляхом передачі цієї речі боржником кредиторові відразу і в цілому.
Проте можливі зобов’язання з передання сукупності речей або відповідної суми грошей, зокрема грошей у договорі позики, кількох однорідних речей у договорі купівлі-продажу або поставки і т.д. У таких випадках зобов’язання може бути здійснене не тільки шляхом вчинення однократного акту, а й частинами – у формі кількох розподілених у часі дій. Виконання зобов’язання частинами нерідко передбачається законом, договором або випливає із змісту і суті зобов’язання.
