- •Питання на іспит з навчальної дисципліни “Міжнародне публічне право”
- •Природа міжнародного права та його визначення в еволюційному розвитку.
- •Особливості та характерні риси міжнародного права порівняно з національним правом.
- •Зближення міжнародного публічного права та міжнародного приватного права.
- •Взаємозв’язок міжнародного права із зовнішньою політикою та дипломатією.
- •Загальна характеристика основних етапів розвитку міжнародного права.
- •Перша світова війна і крах світового міжнародного правопорядку.
- •Друга світова війна і крах системи Ліги Націй.
- •Організація Об’єднаних Націй і створення сучасного світового правопорядку.
- •Загальна характеристика сучасного міжнародного права.
- •Історія розвитку науки міжнародного публічного права.
- •Характеристика київської, харківської та новоросійської шкіл міжнародного права.
- •13.Поняття і види суб’єктів міжнародного права. Права та обов’язки суб’єктів міжнародного права.
- •Держави – основні суб’єкти міжнародного права. Основні риси міжнародної право-
- •Міжнародна правосуб’єктність України.
- •Визнання як правовий інститут. Теорії визнання.
- •Види та форми визнання у міжнародному праві.
- •Поняття правонаступництва та його види. Правонаступництво щодо договорів.
- •Правонаступництво щодо державної власності, державних архівів та державних боргів.
- •Похідний характер правосуб’єктності міжнародних організацій. Специфіка міжнародних організацій як суб’єктів міжнародного права.
- •Питання 54. Реалізація у внутрішньому праві України міжнародних зобовязань, що випливають із членства України в раді Європи
- •Питання 68. Підстави та порядок припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •1. Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме:
- •2. Другий стовп – це Спільна Зовнішня Політика та Політика Безпеки (сзппб).
- •3. Третій стовп – співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.
Загальна характеристика основних етапів розвитку міжнародного права.
Міжнародне право зародилося завдяки еволюції розвитку особистості і держави, націй і народів. Вважається, що міжнародне право виникло у стародавньому світі відтоді, коли між державами розпочинаються міжнародні відносини. Ця риса полягає не в тому, що народи бажали відносин з іншими державами, а для облаштування внутрішнього життя своєї держави, яке виключало б будь-яке втручання зовні.
Прослідковуючи розвиток міжнародного права, можна розбити Його на такі етапи:
• період стародавнього часу;
• від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 року;
• від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру 1899 р. та 1907 р.;
• від Гаазьких конференцій миру до заснування ООН і формування сучасного міжнародного права.
І етап - стародавні часи.
1 етап становлення міжнародного права властиве започаткування розвитку норм посольського права (особиста недоторканність у Стародавній Індії, проксени в Стародавній Греції), права війни тощо.
Важливу роль у розвитку міжнародного права відіграла Римська держава.
Здійснення зовнішніх зносин і укладення договорів (договори миру і союзу, дружби і гостинності) здійснювали народні збори і сенат. Дотримувались принципу дипломатичної недоторканності.
Формується "римське право народів" (jus gentium), основним інститутом якого було становище людини в державі і міжнародних відносинах.
Важливу роль у середні віки в міжнародному праві відіграла Київська Русь. Тут активізувався процес укладання міжнародних договорів, насамперед двосторонніх. Тільки з Візантією було підписано три договори київських князів: договір "миру і любові" 907 p.; рівноправна, міждержавна угода з політичних, економічних, військових і юридичних питань 911 p., союзний договір щодо територіальних питань і посольського права 944 р.
Ще за часів Київської Русі мала місце "таємна дипломатія", прикладом якої був договір київського князя Святослава і візантійського патриція Калокіра.
II етап - міжнародне право від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.
Падіння Західної Римської імперії у V ст. супроводжувалось "приватними війнами" між феодалами. Це зумовило розвиток права війни, права зовнішніх зносин та права міжнародних договорів. Зокрема, виникає право самостійного провадження зовнішніх зносин і укладання договорів (насамперед, союзницьких договорів) з метою захисту прав та інтересів.
Як правило, поширеними були договори у письмовій формі (латинню або мовою сторін). Обов'язковими визнавались гарантійні забезпечення договору - видача заручників (родичі особи), застава цінностей, території тощо.
Активно розвивається дипломатичне право, створюються постійні дипломатичні представництва, виникає інститут консулів, а також визнавалась недоторканність послів.
3 етап розвитку міжнародного права - від Вестфальського миру 1648 р. до першої Гаазької конференції миру.
Вестфальський мирний конгрес завершив поділ Європи після Тридцятирічної війни підписанням Вестфальського трактату (Вестфальського миру) 1648 р. Умови цього договору обговорювались ще з 1634 p., серед яких ключовими стали: релігійні відносини; територіальні зміни; політичний устрій Європи. Міжнародні принципи, які історично створені цим договором, пізніше, в 1789 p., були відтворені у Декларації прав людини і громадянина.
Після війн між Францією і Росією 1812 р. заслугою зовнішньої політики Росії стало об'єднання європейських держав у своєрідний союз для реалізації спільних цілей і захисту від зовнішніх посягань, їх результатом є Паризький трактат 1814 р. з питань територіальних претензій.
У 1815 р. на Віденському конгресі було прийнято низку міжнародно-правових документів, а саме: Декларація про припинення торгівлі неграми, Віденський регламент, угода про делімітацію кордонів, вільне судноплавство тощо.
Отже, у цей період активізувався міжнародний договірний процес, який сприяв територіальним змінам у світі та певним зрушення у сфері прав людини.
IVетап - від Гаазьких конференцій до формування сучасного міжнародного права.
Гаазькі конференції були присвячені двом основним напрямкам співробітництва держав на той час:
- регулюванню збройних конфліктів;
- мирному розв'язанню спорів.
Перша Гаазька конференція 1899 р. відбувалась за ініціативою російського імператора, у ній взяло участь 26 держав. її результатом стало підписання 3-х конвенцій:
1) про мирне розв'язання спорів;
2) про закони і звичаї сухопутної війни;
3) про застосування Женевської конвенції щодо поранених і хворих до морської війни (1864).
