- •Питання на іспит з навчальної дисципліни “Міжнародне публічне право”
- •Природа міжнародного права та його визначення в еволюційному розвитку.
- •Особливості та характерні риси міжнародного права порівняно з національним правом.
- •Зближення міжнародного публічного права та міжнародного приватного права.
- •Взаємозв’язок міжнародного права із зовнішньою політикою та дипломатією.
- •Загальна характеристика основних етапів розвитку міжнародного права.
- •Перша світова війна і крах світового міжнародного правопорядку.
- •Друга світова війна і крах системи Ліги Націй.
- •Організація Об’єднаних Націй і створення сучасного світового правопорядку.
- •Загальна характеристика сучасного міжнародного права.
- •Історія розвитку науки міжнародного публічного права.
- •Характеристика київської, харківської та новоросійської шкіл міжнародного права.
- •13.Поняття і види суб’єктів міжнародного права. Права та обов’язки суб’єктів міжнародного права.
- •Держави – основні суб’єкти міжнародного права. Основні риси міжнародної право-
- •Міжнародна правосуб’єктність України.
- •Визнання як правовий інститут. Теорії визнання.
- •Види та форми визнання у міжнародному праві.
- •Поняття правонаступництва та його види. Правонаступництво щодо договорів.
- •Правонаступництво щодо державної власності, державних архівів та державних боргів.
- •Похідний характер правосуб’єктності міжнародних організацій. Специфіка міжнародних організацій як суб’єктів міжнародного права.
- •Питання 54. Реалізація у внутрішньому праві України міжнародних зобовязань, що випливають із членства України в раді Європи
- •Питання 68. Підстави та порядок припинення і призупинення дії міжнародних договорів
- •1. Повноваження першого стовпа дуже широкі, а саме:
- •2. Другий стовп – це Спільна Зовнішня Політика та Політика Безпеки (сзппб).
- •3. Третій стовп – співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ.
Міжнародна правосуб’єктність України.
Україна як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава почала свою новітню історію з моменту прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 p., схваленого 1 грудня 1991 p. всенародним референдумом.Суверенітет України як об'єктивно властива з моменту виникнення будь-якої держави особливість характеризує верховенство держави на всій її території і незалежність у міжнародних відносинах. Саме суверенність, притаманна тільки державам, визначає характерні риси держави і як суб'єкта міжнародного права. На основі своєї суверенності Україна ipso facto (в результаті факту свого існування) стала суб'єктом міжнародного права -- носієм юридичних прав та обов'язків.У ст.2 Конституції закріплена норма про устрій держави, тобто про те, що Україна є унітарною державою. Відповідно до уявлень класичного міжнародного права, що відображені у деяких фундаментальних теоретичних курсах міжнародного права, питань про міжнародну правосуб'єктність унітарної держави не виникало. Вважалося, що унітарна держава бере участь у міжнародних відносинах як єдина держава. Проте на сучасному етапі міждержавних відносин питання про правовий характер не лише самої унітарної держави, а й її складових частин є дуже актуальним.Міждержавні акти останнього десятиліття у рамках НБСЄ (мається на увазі Декларація Гельсінської зустрічі на вищому рівні в 1992 p.) підкреслюють дедалі зростаючу роль регіональних зв'язків, іменованих транскордонним співробітництвом. Держави--учасниці Гельсінської зустрічі схвалили не тільки регіональні, а й саме транскордонні зв'язки держав як ефективну форму сприяння принципам і цілям НБСЄ, виконанню і розвитку зобов'язань держав. Передбачається, що транскордонне співробітництво має охоплювати уряди, регіональні і місцеві органи влади та громади. "Транскордонне співробітництво має максимально можливою мірою набувати всеосяжного характеру і сприяти розширенню контактів на всіх рівнях, включаючи контакти між особами, яких об'єднує спільне походження, культурна спадщина і релігійні переконання", -- підкреслюється в IX розділі Декларації.З нашого повсякденного життя ми знаємо, що зростає обсяг таких зв'язків, зокрема, між містами-побратимами, адміністративно-територіальними підрозділами.Ця тенденція належним чином відображена у конституційному праві України Українська держава в 1917-1920 роках постала як реально функціонуючий суб'єкт міжнародного права. Її міжнародна правосуб'єктність реалізовувалася через укладання міждержавних угод, участь у міжнародних конференціях, а також через встановлення двосторонніх дипломатичних та консульських відносин.Щоправда, існували певні складності в реалізації України як повноправного міжнародного суб'єкта. В першу чергу, це пояснюється внутрішніми проблемами державотворення, несприятливою позицією західних країн щодо українського питання та зовнішньою інтервенцією, що врешті-решт призвело до руйнації Української держави. Проте підвалини, закладені міжнародною діяльністю Української держави в 1917-1920 роках, сприяли розвитку міжнародно-правового статусу сучасної України, яка з проголошенням незалежності стала повноправним суб'єктом міжнародного права й зайняла гідне місце в світовому співтоваристві.
