Недоторканість права власності

7. Процесуальна форма і процесуальні гарантії: їх поняття та призначення

Процесуальна форма — це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників процесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків, процедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юридичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв'язання завдань і досягнення мети кримінального процесу.

Процесуальна форма покликана забезпечити встановлення об'єктивної істини у справі та правильне застосування закону.

Процесуальна форма створює детально врегульований, обов'язковий, стабільний та захищений державою правовий режим провадження у кримінальних справах, який покликаний забезпечувати істину, свободу і справедливість.

Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних формальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справедливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини.

Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:

• визначає стабільну та юридично доцільну процедуру судочинства;

• оптимізує й активізує діяльність щодо розв'язання завдань кримінального процесу;

• надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;

• створює систему необхідних гарантій встановлення істини,захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;

Процесуальний документ відіграє роль суттєвого гаранта правосуддя.

Процесуальні гарантії — це передбачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь. Але процесуальні гарантії не окремі розрізнені засоби, а цілісна система таких засобів, які в сукупності і забезпечують правосуддя. По суті, процесуальна форма і створює систему таких гарантій.

Гарантіями встановлення об'єктивної істини виступає як процесуальна форма в цілому, так і окремі інститути кримінального процесу: принципи кримінального процесу, доказове право, інститути слідчих дій, інститут судового слідства і судових дебатів тощо.

8. Принципи безпосередності та усності судового розгляду

 Вимоги безпосередності, усної форми (усності) і безперервності судового розгляду спрямовані на створення найбільш оптимальних умов для всебічного, повного, об'єктивного дослідження доказів і правильного встановлення обставин справи судом. Названі принципи тісно взаємопов'язані і найповніше виявляються при вирішенні справи в суді першої інстанції. Суть принципу безпосередності полягає в тому, що процедура доведення обставин справи відбувається безпосередньо перед судом, що вирішує справу по суті, без будь-яких посередників. Це дає можливість суду сформувати внутрішнє переконання про относимости, допустимості та достовірності доказів, а також про їх достатності для належної оцінки та на основі цього для правильного висновку про зміст прав та обов'язки сторін. Разом з тим цивільне процесуальне законодавство передбачає розумні обмеження дії принципу безпосередності, оскільки в окремих випадках безпосереднє сприйняття доказів судом, що розглядає справу, неможливо або важко. Відсутність таких обмежень призвело б по деяких справах до втрати самої можливості встановлення фактичних обставин чи істотно ускладнило б по них доказову діяльність. Зокрема, такі обмеження передбачені ст. 62 ЦПК, яка встановлює можливість отримання доказів шляхом направлення судового доручення, а також ст. 64 ЦПК, яка встановлює можливість забезпечення доказів. Названі статті дозволяють суду отримати відомості про обставини діла не від першоджерела, а через посередника в особі іншого суду. Передбачені законом випадки відступу від вимоги безпосереднього сприйняття засобів доказування не скасовують дію принципу безпосередності взагалі. Наприклад, протоколи з відображенням відомостей про вчинення дій з виконання судового доручення або забезпечення доказів надсилаються до суду, який розглядає справу, оголошуються і досліджуються цим судом безпосередньо (ч. 1 ст. 63, ч. 2 ст. 66, ст. 181 ЦПК). Принцип безпосередності вимагає також, щоб розгляд справи відбувався в незмінному складі суддів. Зміна у складі суддів (задоволення заяви про відвід, хвороба судді тощо) покладає на суд обов'язок повернутися до розгляду справи з самого початку. Суть принципу усності в цивільному судочинстві полягає в тому, що суд засновує своє рішення у справі лише на тих досліджених ним безпосередньо доказах, які були викладені в судовому засіданні в усній формі. Він вимагає, щоб всі учасники процесу свої пояснення і показання давали суду усно, а суд все що містяться в письмових матеріалах відомості про обставини справи оголошував, усно обговорював з що у справі особами питання, що виникають в ході судового розгляду. При суворому дотриманні встановленої законом процедурою усне розгляд справи забезпечує гласність судочинства, його виховний вплив на присутніх у залі судового засідання, сприяє реалізації мети формування у громадян шанобливого ставлення до закону і суду. Особам, які беруть участь у справі, принцип усності дозволяє сприймати докази по справі в їх сукупності, створює більш сприятливі умови для рівної участі в змагальному процесі.