Розділ іі технологічна частина
2.1 Технологія видобутку залізної руди на шахтах Криворізького залізорудного басейну
Рис. 2.1 Криворізький залізорудний басейн |
Криворізький залізорудний басейн (рис.2.1) є найбільшим в Україні басейном з покладами багатих залізних руд. Розташований у межах Дніпропетровської області та частково Кіровоградської області, в басейнах рік Саксагань та Інгулець. Простягається вузькою смугою (2—7 км) з півночі на південь майже на 100 км (від Жовтих Вод до широти Каховського водосховища). Загальна площа близько 300 км2. Перші наукові відомості про геологічну будову Криворізького залізорудного басейну належать до 2-ї половини 17 ст. В 19 ст. проведені узагальнюючі дослідження. Всього в басейні налічується бл. 300 рудних тіл, глибина залягання їх понад 2700 м, подекуди вони виходять на поверхню, вміст заліза в деяких з них — від 50 до 60 %, поряд з ними є значні запаси бідних (від 22 до 38 руд залізистих кварцитів. Промисловий видобуток залізних руд здійснюється підземним способом.
Прохідники озброєні перфораторами - машинами, які за допомогою стиснутого повітря бурять неглибокі вузькі свердловини під вибухівку; грейферами для навантаження підірваного каменю; підйомними машинами, які витягують цей камінь на поверхню в сталевих баддях, і багатьма іншими механізмами. А кріплять стінки шахтних стовбурів бетоном, залізобетоном, чавунними кільцями - тюбингами.
Призначення ствола - зв'язок розробок з поверхнею. За одним стовбуром ходять кліті (це сталеві коробки, схожі на кабіну ліфта), за іншими - опускається і піднімається скіп - сталевий короб для руди. Іноді, якщо стовбур не вертикальний, а похилий, як ескалаторний тунель в метро, по ньому рухається стрічка конвеєра. Але майже у всіх шахтних стволах обов'язково є машини для підйому на гору корисної копалини і спуску в шахту людей і машин. Немає машин тільки в спеціальних, вентиляційних стволах. Через них потужні вентилятори нагнітають в шахту свіже повітря.
Внизу від стовбура в різні боки відходять підземні коридори - штреки. В них укладено рейки або стоять конвеєри. За цими штрекам до шахтного стволу підвозять руду.
Якщо йти по штреку від стовбура, то в кінці кінців потрапиш в забій - туди, де корисні копалини відокремлюють від пласта і завантажують на конвеєр або в вагонетку.
Для того щоб штреки та забої, в яких видобувають руду не були розчавлені величезними масами гірських порід, прорубані під землею коридори кріплять - підпирають стелю («покрівлю») і стінки колодами, залізобетонними рамами, сталевими арками.
2.2 Технологічний процес обслуговування прохідницького комплексу кпв -1
Прохідницький комплекс КПВ-1 (комплекс проходки вертикальних виробок) конструкції Свердловського науково - дослідницького політехнічного інституту гірничих машин (Росія) широко застосовується для [ комплексної механізації востающих без кріплення, перетином більше Зм2 під кутом 60- 90°, по стійких породах на повну висоту поверху.
Показаний на рис. 14 комплекс КПВ-1 складається з самохідної платформи, пересування якої відбувається за допомогою механізму з цевочним зачепленням.
Монорельс складається з секцій довжиною 1,5м, які кріплять до висячого боку розпорними штангами. У секції монорельса вбудовано три труби, з яких по двох подається стиснене повітря і вода для роботи перфоратора, а третя труба використовується для телефонного кабелю переговорного пристрою.
Дві нижні секції монорельса сполучено між собою шарнірно для відведення полку в нішу на час вибуху.
Полок обладнаний автоматичним уловлювачем, гальмом та іншими запобіжними пристроями.
На висоту 6-8м востающий проходять звичайним способом. Для монтажу комплексу на відстані 2-4м вище гирла востающого проходиться спеціальна горизонтальна ніша довжиною 4м, шириною і висотою Зм. З’єднання основного горизонту з нішею здійснюється через ходок. Окрім основного горизонту може бути штрек скреперування або відкатувальний штрек.
Рис.2.2Прохідницький комплекс КПВ-1 |
Вмонтуються повітря - і водопровідні мережі, лебідка для відведення полку в нішу і шлангові лебідки.
Піднявшись на полиці в забій висхідного, прохідники оббурюють його, після чого заряджають шпури вибуховими речовинами. На час вибуху полиць КПВ-1 опускається по монорельсу і відводиться в нішу, чим оберігається від падаючої відбитої вибухом гірничої породи (рис. 2.2)
Після підривання шпурів дистанційно вмикається туманоутворювач, вмонтований в оголовок монорельса, для прискорення провітрювання і придушення пилу.
Кожен наступний цикл включає: виведення полку з ніші, підйом полку до забою, огляд забою і оборку заколів крівлі, буріння шпурів для штанг кріплення монорельса і установку секції (1,5м) монорельса, розкріплювання полку в робочому положенні в забої, оббурювання забою двома перфораторами, прибирання інструменту, підйом підривника до забою, заряджання шпурів і монтаж вибухової мережі, спуск полку і відведення його в нішу, підривання шпурів і провітрювання.
Прибирання підірваної маси з-під висхідного проводиться скреперуванням або навантажувальною машиною і поєднується з бурінням.
Технічна характеристика комплексу КПВ-1
Таблиця 2.2.1
№ пор. |
Найменування параметрів |
Значення |
1. |
Довжина полку, мм |
1650 |
2. |
Ширина полку, мм |
1300 |
3. |
Відстань між майданчиками, мм |
1840 |
4. |
Потужність пневматичного приводу, л.с |
13 |
5. |
Вантажопідйомність кГс |
500 |
6. |
Швидкість пересування по монорельсу м/хв |
15 |
7. |
Вага полку, кг |
897 |