Функції великих півкуль мозку
Права півкуля:
музичний слух
просторова орієнтація
творчі здібності
інтуїція
негативні емоції
їхнє сприйняття та переживання
тривога, відчай тощо.
Ліва півкуля:
мова
письмо
рахунок
вербальна пам’ять
логічні роздуми
позитивні емоції
сприйняття приємного та комічного
Друга сигнальна система, що ґрунтується на роботі лівої півкулі, забезпечує якісно вищий рівень відображення дійсності завдяки мові.
Психіка характеризується активністю, необхідною часткою якої є спонукання, активний пошук найкращого варіанту рішення, добір варіантів можливої поведінки.
Активне регулювання поведінки передбачає механізм зворотного зв'язку, тобто оцінку поведінки мозком під кутом зору поставленого завдання. З допомогою механізму зворотного зв'язку відбувається зіставлення результату дії з образом, виникнення якого випереджає цей результат, передбачає його як своєрідну модель дійсності.
Структура психіки. Психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. Свідомість та неусвідомлюване в психіці, їх характеристика. Сон та його роль у функціонуванні психіки.
Структурні елементи психіки –
психічні пізнавальні процеси,
властивості,
стани та
утворення.
Вищою, хоча й не єдиною, формою відображення у людини є її свідомість.
ПСИХІКА І СВІДОМІСТЬ
Специфічною людською вищою формою психічного відображення дійсності та саморегуляції є свідомість. Проте поняття людської психіки та свідомості не тотожні. У психіці людини поруч із свідомістю є й несвідоме, або як його ще називають - підсвідомість.
РІВНІ СВІДОМОСТІ.
Крім вищого рівня психічного відображення — свідомості, існує і несвідоме, яке багато вчених вважає нижчим рівнем психіки.
Першим почав серйозно досліджувати несвідоме австрійський вчений Зігмунд Фрейд. Згідно з його поглядами, у сфері несвідомого містяться інстинкти, нереалізовані потяги, що суперечать соціальним нормам і суттєво впливають на поведінку людини та її психічне здоров'я.
Несвідоме - це сукупність психічних процесів, актів і станів, зумовлених явищами дійсності, вплив яких суб'єкт не усвідомлює (А. В. Петровський).
Несвідоме — сукупність психічних явищ, що виникають під впливом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.
Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки.
У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі цілеспрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.
На цьому рівні психічного відображення у людини:
порушується словесна регуляція поведінки,
втрачається повнота орієнтації щодо часу і місця дії,
вона не може усвідомити наслідки своїх дій і вчинків.
Несвідоме не може бути протиставлене свідомості як щось негативне чи неповноцінне.Несвідоме - таке ж специфічне людське явище, як і свідомість Воно, як і свідомість, детерміноване суспільними умовами існування людини й іноді виступає (його пояснюють) як недостатньо адекватне відображення світу (навколишньої дійсності) в корі головного мозку.
До сфери несвідомого належать:
психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);
реакцїї-відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками («субсенсорні», або «субцептивні» реакції);не збуджують рецептор;
рухи і дії, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;
деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.
До несвідомого відносять і деякі паталогічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.
Вирізняють чотири класи прояву несвідомого:
Надсвідомі явища і процеси (надсвідоме) – (активність особистості що не підлягає свідомому контролю і виявляється у формі творчого мислення).
Неусвідомлювані спонукання до дійсності (неусвідомлювані причини свідомих дій)- потяги, бажання тощо - (неусвідомлювані мотиви і смислові установки), коли витіснені в підсвідоме (несвідоме) бажання мотивують реальну поведінку (3. Фрейд).
Неусвідомлювані регулятори способів виконання діяльності(неусвідомлювані механізми свідомих дій – навички, автоматизми) (операціональні установки і стереотипи автоматизованої поведінки), зумовлені образами неусвідомлено передбачуваних подій і способів діяння, що спираються на минулий досвід поведінки.
Прояви субсенсорного сприйняття (реакція на підпорогові подразники тощо).
У філософській та психологічній літературі представники психоаналітичного напряму поряд із терміном «несвідоме» нерідко як синонім використовують термін «підсвідоме». Проте їх треба розрізняти.
За своїм обсягом термін «несвідоме» значно ширший, бо охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються людиною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїцію, лунатизм, гарячку та інші хворобливі стани нестямності).
Поняття «підсвідоме» слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов'язані, впливають на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені. Отже, підсвідоме — це різні психічні явища, які відбуваються «під порогом» свідомості.
До несвідомого належить і надсвідоме — рівень психічної активності особистості при виконанні творчих завдань, який не піддається індивідуальному усвідомлено-вольовому контролю.
Російський педагог і режисер Костянтин Станіславський (1863—1938)першим запропонував розглядати цей рівень під терміном «надсвідомість» розумів найвищий етап творчого процесу, що відрізняється як від усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних компонентів. Пізніше радянський психолог Павло Симонов (нар. 1926) інтерпретував надсвідомість як механізм творчої інтуїції, завдяки якому рекомбінуються попередні враження, але на вищому психічному рівні.
Результатом взаємодії вражень є художні образи, наукові відкриття, які не усвідомлюються суб'єктом (творцем), але мають об'єктивно (реально) значимий зміст.
Поняття «надсвідоме» дає змогу розмежувати дві форми неусвідомлюваної психічної активності: залежну від уже зафіксованої в мозку інформації і спрямовану на створення нового, якого ще ніколи не було ні в особистому, ні колективному досвіді. Таке створення відбувається в процесі взаємодії особистості зі світом культурних цінностей, які вона не тільки опановує, а й творить відповідно до тенденцій об'єктивного розвитку дійсності.
ВИСНОВКИ
Психіка - це продукт розвитку живої матерії, функцією якої є орієнтація у властивостях предметного середовища та управління поведінкою. Психічне відображення не є дзеркальним, пасивним. Воно пов'язане із пошуком, вибором.
Психіка є властивістю мозку. Психічна діяльність здійснюється за допомогою багатьох спеціальних фізіологічних механізмів. Одні з них забезпечують сприйняття впливів, інші - перетворення їх у сигнали, треті - планування і регуляцію поведінки і т.ін. Уся ця складна робота забезпечує активну орієнтацію організму в навколишньому середовищі.