Центральна ( розташована у черепі та хребті)

Периферійна (розташована поза черепом і хребтом)Периферійна нервова система складається зі спинномозкових і черепно-мозкових нервів.

Вегетативна (автономна) нервова система (лат. vegeto -оживляю) забезпечує більшість автономних, тобто саморегульованих процесів, таких як травлення чи кровообіг, які відбуваються без участі свідомості, у тому числі уві сні або у непритомному стані. Вона регулює температуру, склад і кількість внутрішніх рідин, впливає на кровообіг, дихання, виділення тощо. Для психології вегетативна нервова система має значення завдяки тому, що суттєво впливає на емоції.

Середня вага головного мозку - 1360 г.

Вага мозку (в нормі) коливається від 1100 г до 3000 г.

У жінок мозок у середньому на 100 г легший.

Верхню частину головного мозку утворюють великі півкулі, основну масу яких становить біла речовина, з якої складаються провідні шляхи. Великі півкулі головного мозку є вищим відділом нервової системи і досягають особливого розвитку у людей.

Зверху великі півкулі покриті тонкою шести-семи шаровою (2,5—3 мм) сірою речовиною, яку називають корою. У корі великих півкуль розрізняють три види нейронів: пірамідальні, зірчасті та веретеноподібні. Усього в людському мозку налічують 14—15 мільярдів нейронів. Кора – найважливіший орган психічної діяльності, але не єдиний. Кора великих півкуль за характером будови, розташуванням нейронів та за виконуваними функціями поділяється на 52 поля (за Бродманом).

Під великими півкулями у потиличній частині розміщується мозочок – функції якого поки що виявлено недостатньо, відомо, що він відіграє суттєву роль у координації м’язових рухів. До великих півкуль підходить мозковий стовбур, у верхній частині якого розташований таламус (найбільший відділ проміжного мозку) – є “проміжною станцією” для всіх нервових шляхів, що ведуть від спинного мозку до великих півкуль, у нижній — гіпоталамус – містить центри, які регулюють водний обмір, потребу в їжі та інші функції організму (ділянка мозку, що має безпосередній стосунок до контролювання автономної нервової системи і низки функцій, пов'язаних із виживанням).

За сучасними науковими уявленнями спинний мозок і мозковий стовбур здійснюють головним чином ті форми рефлекторної діяльності, які є вродженими (безумовні рефлекси), тоді як кора великих півкуль - це орган набутих за життя форм поведінки, що регулюються психікою (умовні рефлекси).

Індивідуальність людини багато у чому визначається специфікою взаємодії півкуль мозку.

За сучасними уявленнями, функціонально людський мозок як саморегулювальна система має три основні блоки.

На думку відомого психолога О.Р. Лурії кожен з яких відіграє специфічну роль у забезпеченні психічної діяльності.

Перший — енергетичний блок — створює робочий тонус кори. Він складається із систем верхніх відділів мозкового стовбура, ретикулярної формації, а також утворень давньої кори.

Другий блок приймає, переробляє і зберігає інформацію. До нього належать задні відділи обох півкуль, тім'яні й потиличні ділянки кори.

Третій блок забезпечує програмування, регуляцію і контроль діяльності. Порушення в роботі хоч одного блоку призводить до різних змін у психічній діяльності.

Відділ	Функція	Локалізація	У разі порушення
І	Енергетичний блок, підтримує тонус кори	Верхні відділи «ствола» мозку, лімбічна кора	Увага стає нестійкою, з'являється млявість, байдужість
II	Забезпечує сам процес прийому, переробки і зберігання інформації	Задні відділи обох півкуль	Втрата чутливості шкіри та пропріоцептивної чутливості, втрачається чіткість рухів
ІІІ	Розробляє програми поведінки, забезпечує і регулює їхню організацію	Передні відділи великих півкуль	З'являються дефекти поведінки

На відміну від тварин, у яких нейрони, що виконують певну функцію (наприклад, аналіз слухових подразників), широко розповсюджені у корі головного мозку, у людини локалізація функцій є обмежена і уточнена.

Так, аналіз і синтез зорових подразників відбувається у потиличній області кори, слухових - у висковій і т.д.