Рекомендована література

[1] Блум Ф., Лайзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение: Пер. с англ. – М.: Просвещение, 1988. – 248 с.

[2] Леонгард К. Акцентуированные личности / Психология и психоанализ характера: Хрестоматия. Ред. - сост. Д.Я.Райгородский. – Самара: Бахрах, 1998. – 639 с.

[3] Психология личности в трудах зарубежных психологов: Хрестоматия. – СПб.: Питер, 2000. – 318 с.

[4] Современная психология: справочное руководство / Под ред. В.Н. Дружинина. – М.: Инфа – 1999. – 687 с.

Поняття психіки та її функції

Сутність психіки.

• ПСИХОЛОГІЯ (від гр. рsусhе — душа і 1оgоs — слово) —

1) Наука, що вивчає процеси активного відображення людиною і тваринами об'єктивної реальності;

найважливіший предмет психології — вивчення людської психіки та її вищої форми — свідомості.

2) Сукупність психічних процесів, що зумовлюють будь-який вид діяльності.

3) Наука про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності.

Психологія — жива галузь знання і практики, яка продовжує розвиватися. В ній співіснують багато підходів, напрямків, теорій, не у всьому взаємно погоджених, а іноді важко співвідносних, заснованих на різних філософських системах, з різними понятійними апаратами, різними пояснювальними принципами.

В психології немає єдиної парадигми — чільної теоретичної і практичної системи, що визначає науку в цілому. Більше того, деякі напрямки принципово не дотримуються традиційних наукових принципів, уникають глибоких теоретичних побудов, не задаючись серйозним самообґрунтуванням, і значною мірою виявляються мистецтвом роботи з душевним світом людини.

Немає згоди й у тому, що першочергово повинна вивчати психологія, яким є її предмет.

Психологія — це галузь знань про внутрішній — психічний — світ людини.

Об'єкт психології: Об'єктом вивчення психології є психіка як функція мозку.

Хоча психологія буквально означає науку про душу, питання про реальність душі донині не має відповіді з традиційно наукових позицій; поки що душу не вдається «науково» знайти і довести або спростувати її існування, експериментувати з нею. Душа залишається емпірично невловимою. У цьому — одна з особливостей психології.

Якщо говорити не про душу, а про психіку, ситуація не зміниться: психіка виявляється настільки ж невловимою. Але для кожного цілком очевидне існування якоїсь суб'єктивної реальності, світу психічних явищ у формі думок, переживань, уявлень, почуттів, спонукань, бажань тощо; її й можна вважати об'єктом психології. Незважаючи на те, що ця психічна реальність у кожного своя, можна припустити, що вона формується за єдиними основним принципами, і подбати про те, щоб знайти й дослідити їх.

Інша особливість психології — у тому, що, залишаючи психіку як об'єкт міркувань, вона не може зробити її об'єктом безпосереднього дослідження: доводиться шукати інші об'єкти і через їхнє вивчення — побічно — робити висновки про власне психіку. Вибір такого «вторинного об'єкта» залежить від того, що вважається головним, визначальним для психічного життя, — від того пояснювального принципу, що пропонується тією чи іншою науковою школою.

Існування свідомості — головний і безумовний факт, і

основне звадання психології — у тому, щоб піддати аналізу стан і зміст свідомості.

Свідомість — сутнісна характеристика психіки.

Предмет психології — основні закономірності породження і функціонування психічної реальності.

ПСИХІКА (від гр. рsyсhikоs — душевний) —

1) це властивість (функція) високоорганізованої матерії (мозку), сутність якої полягає у відображенні дійсності у вигляді відчуттів, сприйняттів, уявлень, мислення, почуттів, волі тощо і на основі психічного образу, який формується при цьому, регулювати поведінку і діяльність суб`єкта (визначає якісну своєрідність поведінки людини і тварини).

Вища форма психіки, що виникла в процесі праці й пов'язана з розвитком мовлення,— людська свідомість;

2) духовна організація людини, сукупність її душевних якостей, душевний склад.

Відповідно до психоаналізу 3. Фрейда,

психіка складається з трьох інстанцій —

• свідомого,

• передсвідомого,

• несвідомого —

системи їхньої взаємодії.

Розподіл психіки на свідоме і несвідоме — основна передумова психоаналізу, і тільки вона дозволяє зрозуміти і дослідити дуже важливі патологічні процеси в душевному житті.

Психічне життя людини визначається його потягами, головний з яких — сексуальний.

Розвиток психіки у філогенезі. Взаємозв’язок рівнів розвитку психіки та форм поведінки живих істот.