Контрольні питання

1. Які особливості будови атомів р-елементів, можливі ступені окиснення, характер їх оксидів і гідратів оксидів? Амфотерні гідроксиди.

2. Природні сполуки р-елементів, їх роль в організмі і застосування в медицині.

3. Застосування сплавів бору, алюмінію, галію, індію в медицині, стоматології.

4. Карбон і Сіліцій в організмі, застосування сполук елементів IV A групи в медицині.

5. Нітроген і Фосфор як органогени. Токсичність сполук As, Sb, Bi, Pb, Se, Te, Tl.

6. Біологічна роль елементів V А групи, озон, оксигенотерапія. Сульфур і його сполуки, застосування їх в медицині.

7. Біологічна роль галогенів, застосування їх солей як медичних препаратів.

8. Запобігання виникнення антрикозу, силікозу, флюорозу і ендемічного зобу.

9. Скільки неспарених електронів має атом Фосфору у незбудженому стані?

а. 5, б. 4, в. 3, г. 2.

10. Які хімічні властивості проявляють оксид і гідроксид елемента з порядковим номером 13?

а. основні, б. кислотні, в. амфотерні.

11. Що спільного в будові атомів елементів з порядковими номерами 5 і 9?

а. заряд ядра,

б. кількість електронів,

в. кількість енергетичних рівнів,

г. кількість електронів на зовнішньому рівні.

12. Напишіть рівняння реакцій за схемою перетворень:

Cl₂HClKClAgClAgNH₃₂Cl

CO₂CaCO₃CaI₂HIAgI

13. Напишіть рівняння реакцій H₂SO₄ з алюміній оксидом, кальцій гідроксидом, натрій карбонатом, барій хлоридом.

14. Напишіть формули можливих оксидів Фосфору та рівняння реакцій взаємодії їх з водою і калій гідроксидом.

15.Заповнити таблицю:

Елемент, вміст в організмі людини, добова потреба	Біологічна роль	Застосування в медицині	Лікарські препарати

Теоретичний матеріал до практичної роботи № 3 Тема: Властивості та біологічна роль деяких d-елементів.

План:

1. Залізо, як основний представник d – елементів.

2. Інші представники d – елементів.

Залізо (Fe)

Залізо є найважливішим мікроелементом, який необхідний для нормальної життєдіяльності організму. Залізо необхідне для утворення гемоглобіну (червоних кров'яних тілець), міоглобіну (червоний пігмент у м'язах) і деяких ферментів, бере участь в процесах кровотворення, регулює імунітет. Залізо є компонентом багатьох окисних ферментів, бере участь у різних хімічних процесах, що відбуваються в клітинах. Залізо існує двох видів: дво- і тривалентне. Тривалентне міститься у харчових продуктах, але, потрапляючи в організм, воно відновлюється до двовалентного, що покращує його засвоєння. Вміст заліза в тілі людини - 0,005-0,006% від його маси. Близько 70% всього заліза організму міститься в гемоглобіні. Лише близько 8% прийнятого вами заліза всмоктується і, врешті-решт потрапляє в кровотік. В організмі середньої дорослої людини вагою 70 кг міститься близько 4 г заліза. Гемоглобін, що містить основну частину заліза, переробляється і використовується повторно, при заміні кров'яних клітин кожні 120 днів. Мідь, кобальт, марганець і вітамін С необхідні для засвоєння заліза. Залізо необхідне для правильного метаболізму вітамінів групи В.

Дія:

* залізо бере участь в процесах кровотворення - залізо гемоглобіну входить до складу ферментів цитохромів, сприяє зв'язуванню кисню еритроцитами і транспортує його в усі органи і тканини організму, чим забезпечує дихання і повноцінну життєдіяльність клітин. Залізо накопичується в селезінці, печінці, кістковому мозку і використовується організмом в міру потреби, попереджаючи розвиток залізодефіцитної анемії, що супроводжується загальною м'язовою слабкістю, порушенням смаку та нюху, ламкістю нігтів і волосся.

* нормалізує роботу щитовидної залози - залізо необхідно для важливого ферменту щитовидної залози - тиреопероксидази, який бере участь у синтезі гормонів щитовидної залози.

* регулює імунітет - залізо відіграє роль в підтримці доброго рівня імунної резистентності. Адекватний вміст заліза в організмі сприяє повноцінному функціонуванню факторів неспецифічного захисту, клітинного та місцевого імунітету. Залізо входить до складу ферментів, які беруть участь у процесах фагоцитозу і лізису патогенних мікроорганізмів, тому достатню його кількість в організмі забезпечує повноцінний фагоцитоз і синтез лізоциму, активність клітин-кілерів та інтерферону, що забезпечує хорошу бактерицидну здатність сироватки крові.

* детоксикаційна дія - залізо, входячи до складу ферменту печінки гемопротеїд-цитохрому Р-450, бере безпосередню участь у знешкодженні чужорідних і токсичних для організму речовин.

* покращує стан шкіри, нігтів, волосся - залізо вносить свій внесок в процеси регенерації, усуває ламкість нігтів, поздовжні і поперечні борозенки, покращує структуру і пігментацію волосся.

* активізує ферменти - залізо необхідно для формування активних центрів окислювально-відновних ферментів (оксидази, гідроксилази, супкероксиддисмутази), що виконують різні функції.

* бере участь у тканинному диханні - залізо входить до складу ферментів цитохромів, які беруть участь у процесах тканинного дихання.

Користь:

* Сприяє зростанню, збільшує опірність захворюванням, попереджає втому, лікує і запобігає залізодефіцитну анемію.

* Залізо входить до складу дихальних пігментів, у тому числі гемоглобіну і міоглобіну, бере участь у процесах зв'язування та переносу кисню до тканин і вуглекислоти від тканин до легень; стимулює функцію кровотворних органів.

* Залізо входить до складу багатьох ферментів і білків, контролюючих: обмін холестерину, знешкодження отруйних речовин печінкою, кровотворення, синтез ДНК, якість імунної відповіді на вірусну чи бактеріальну інфекцію, окисно-відновні реакції, енергетичний обмін клітин, реакції утворення вільних радикалів у тканинах організму.

Симптоми дефіциту:

* анемія (недокрів'я), висока втомлюваність, погіршення здатності до навчання,

* підвищена мерзлякуватість (внаслідок зниження температури тіла), зниження фізичної та розумової працездатності через м'язову слабкість і втрату витривалості,

* збочення в харчуванні (діти, наприклад, можуть намагатися істи крейду, пісок, грунт),

* зниження функції щитовидної залози,

* деформація нігтів, зміна характеру поверхні язика і смакових відчуттів,

* неврологічні розлади (поява гарячковості, неврівноваженості характеру, плаксивості, неясних мігруючих болів по всьому тілу).

Де міститься:

* хрін, цвітна капуста, селера, картоплі, білі гриби, квасоля, зелень петрушки, білокачанна капуста, гриби.

* яблука, ягоди суниці, чорниці та ожини,

* зерно пшениці, бульби вівсяна і гречана крупи,

* сушені фрукти (абрикоси, груші, яблука) ,

* яловича печінка, мідії.

Добова потреба:

дорослі: 15-20 мг

вагітні і молоді мами: 30 – 35 мг

діти: 5 – 15 мг

Гемоглобі́н — складний залізовмісний білок еритроцитів тварин і людини, здатний оборотно зв'язуватися з киснем, забезпечуючи його перенесення до тканин.

Головна функція гемоглобіну полягає в транспорті дихальних газів. У капілярах легенів в умовах надлишку кисню останній з'єднується з гемоглобіном. Потоком крові еритроцити, що містять молекули гемоглобіну із зв'язаним киснем, доставляються до органів і тканин, де кисню мало;

тут необхідний для протікання окислювальних процесів кисень звільняється із зв'язку з гемоглобіном.Крім того, гемоглобін здатний зв'язувати в тканинах невелику кількість діоксиду вуглецю (CO2) і звільняти його у легенях. Монооксид вуглецю (CO) зв'язується з гемоглобіном крові міцніше, ніж кисень, необоротно утворюючи метгемоглобін (metHb, від мета. і гемоглобін, інакше геміглобін або феррігемоглобін). Таким чином, блокується процеси транспортування кисню. У метгемоглобіні залізо гема знаходиться в комплексі або в тривалентному стані. Метгемоглобін також утворюється в значних кількостях в результаті спадкового захворювання метгемоглобінемії.

В медицині використовують скорочене позначення даного показника — Hb(латинські літери). Нормальним вмістом гемоглобіну в крові людини вважається: у чоловіків 130—170 г/л, у жінок 120—150 г/л; у дітей — 120—140 г/л.

Гемоглобін є одним з основних білків, якими харчуються плазмодії малярії, і в ендемічних щодо малярії районах земної кулі вельми поширені спадкові аномалії будови гемоглобіну, що ускладнюють малярійним плазмодіям живлення цим білком і проникнення до еритроцитів. Зокрема, до таких аномалій, що мають еволюційно-пристосовне значення, відноситься серповидно-клітинна анемія. Проте, на жаль, ці аномалії, як і аномалії будови гемоглобіну, що не мають явно пристосовного значення, супроводжуються порушенням функції транспорту кисню гемоглобіном, зниженням стійкості еритроцитів до руйнування, анемією та іншими негативними наслідками. Аномалії будови гемоглобіну називаються гемоглобінопатіями.

Гемоглобін високо токсичний при попаданні значної його кількості з еритроцитів в плазму крові (що відбувається при масивному внутрішньосудинному гемолізі, геморагічному шоці, гемолітичних анеміях, переливанні несумісної крові та інших патологічних станах). Токсичність гемоглобіну, що знаходиться поза еритроцитами, у вільному стані в плазмі крові, виявляється тканинною гіпоксією — погіршенням кисневого постачання тканин, перевантаженням організму продуктами руйнування гемоглобіну — залізом, білірубіном, порфіринами з розвитком жовтяниці або гострою порфірії, закупоркою ниркових канальців крупними молекулами гемоглобіну з розвитком некрозу ниркових канальців і гострої ниркової недостатності.

Зважаючи на високу токсичності вільного гемоглобіну в організмі існують спеціальні системи для його зв'язування і знешкодження. Зокрема, одним з компонентів системи знешкодження гемоглобіну є особливий плазмовий білок гаптоглобін, що специфічно зв'язує вільний глобін і глобін у складі гемоглобіну. Комплекс гаптоглобіна і глобіну (або гемоглобіну) потім захоплюється селезінкою і макрофагами тканинної ретікуло-ендотеліальної системи і знешкоджується.

Іншою частиною гемоглобінознешкоджуючої системи є білок гемопексин, що специфічно зв'язує вільний гем і гем у складі гемоглобіну. Комплекс гему (або гемоглобіну) і гемопексину потім захоплюється печінкою, гем відщеплюється і використовується для синтезу білірубіну та інших жовчних пігментів, або випускається в рециркуляцію в комплексі з трансферином для повторного використання кістковим мозком в процесі еритропоезу.

Мідь (Cu)

Мідь - один з найважливіших незамінних мікроелементів, основна частина якого сконцентрована в м'язах і кістках, крові, печінці, нирках та мозку. Тому достатнє надходження міді в організм людини регулює роботу життєво-важливих органів і всього організму в цілому. Біологічна роль її пов'язана з участю в побудові ряду ферментів і білків. Мідь сприяє росту і розвитку, бере участь у кровотворенні, імунних реакціях. Мідь потрібна для перетворення заліза організму в гемоглобін. Може потрапити в кровотік через 15 хвилин після прийому. Робить можливим використання амінокислоти тирозинe, дозволяючи їй виявляти свою дію як фактору пігментації волосся і шкіри. Захворювання, що викликаються дефіцитом міді: анемія, водянка.

Дія:

* забезпечує здоров'ям кісткову структуру - мідь бере участь в утворенні колагену, що утворює білковий каркас кісток скелета. Тому введення в раціон харчування додаткових добавок, що містять мідь, зміцнює кісткову тканину, запобігає її демінералізації, переломи, розвиток остеопорозу.

* бере участь у кровотворенні - мідь необхідна для правильного процесу кровотворення, тому що входить до складу ферментів для синтезу еритроцитів і лейкоцитів. Крім того, вона бере участь в утворенні гемоглобіну за участю заліза та вітаміну С.

* забезпечує обмін заліза - мідь необхідна длятранспорту заліза - перенесення між органами і тканинами і, перш за все, для використання запасів заліза, що зберігаються в печінці.

* покращує стан шкіри - мідь входить до складу колагену, який надає шкірі пружність, еластичність і гладкість.

* зміцнює судинну стінку - мідь бере участь в утворенні сполучної тканини - еластину. Це міцні і пружні волокна, що утворюють один з внутрішніх шарів стінок кровоносних судин - каркас, який тримає потрібну форму кровоносних судин.

* стимулює імунітет - мідь входить доскладу ферментів, що відіграють важливу роль у системі антиоксидантного захисту організму. З цією обставиною пов'язують роль міді в підтриманні активного імунітету: у парі з вітаміном С підвищує опірність організму до інфекцій.

* нейтралізує вільні радикали - мідь є структурним елементом супероксиддисмутази - потужного антиоксидантного ферменту. Нормальна кількість міді в організмі допомагає боротися з вільними радикалами, підтримує цілісність клітин.

* нормалізує роботу ендокринної системи - мідь, посилює активність деяких гормонів гіпофіза, що відповідають за важливі функції в організмі людини.

* покращує травлення - мідь допомагає працездатності залоз внутрішньої секреції, стимулює соко-і ферментовиделення

Користь:

* підтримує енергію, сприяючи ефективному всмоктуванню заліза,

* зміцнює кісткову тканину, запобігає її демінералізації, переломам, розвитку остеопорозу,

* покращує стан шкіри, укріплює судинну стінку, стимулює імунітет, нейтралізує вільні радикали,

* нормалізує роботу ендокринної системи, поліпшує травлення.

Симптоми дефіциту:

* у дорослих людей - нечасте явище, може спостерігатися у малюків до року, які народилися передчасно, а також при деяких хворобах

* стомлюваність, випадання волосся

* висипка, вітіліго

* анемія, лейкопенія, нейтропенія, ослаблення імунітету

* порушення пігментації шкіри, посивіння волосся

* остеопороз

* підвищення рівня холестерину

* аневризми, варикоз, аритмія

Симптоми передозування:

* безсоння, дратівливість, депресія

* м'язові болі, анемія

* подразнення слизових оболонок, запальні захворювання

* погіршення пам'яті

* розлади шлунково-кишкового тракту

* бронхіальна астма

* захворювання нирок

* захворювання печінки

* ризик розвитку атеросклерозу

Де міститься:

* морепродукти,

* печінка, нирки і м'ясо тварин,

* крупи (перлова, пшенична, гречана, вівсяна),

* картопля, кріп, чорна смородина, малина, журавлина, абрикоси, агрус, груші, полуниця, перстач прямостоячий, сухоцвіт, чайний кущ, марена фарбувальна, лобелія роздута, горох , цільна пшениця,

* чорнослив, фундук, какао

Добова потреба:

для дорослої людини 1-2 мг на день.

під час вагітності та годування 2-2,5 мг

для дітей 1-3 року - 1мг, від 4 до 6 років - 1,5 мг, 7-12 років - 2мг, 12-18 років - 2,5 мг, старше 18 років - 2,5-3 мг

Цинк (Zn)

Цинк, як кофермент бере участь у більш ніж 70 ферментативних реакціях в організмі, регулює статеве дозрівання і зростання, підвищує стійкість до інфекційних захворювань, забезпечує синтез білків і метаболізм нуклеїнових кислот. Цей мікроелемент відіграє важливу біохімічну роль в організмі. Надає позитиний вплив на простату і важливий для розвитку всіх органів розмноження. Цинк є елементом молекулярної структури понад 80 відомих ензимів і бере участь в регуляції активності більш ніж 200 ферментних систем. Цинк у формі хелатного з'єднання з амінокислотами забезпечує високу біодоступність, засвоюваність і ефективність. Висока концентрація цинку знаходиться в гіпофізі, підшлунковій залозі (особливо, в клітинах), сітківці ока, статевих залозах, печінці, скелеті, нігтях, волоссі. У крові цинк знаходиться, головним чином, в еритроцитах - до 80%, а всередині клітин - в ядрі і мітохондріях. У кістковій тканині міститься до 20% всього цинку, при цьому швидкість включення цинку в кісткову тканину вище, ніж у кальцію, в кістках цинк утримується набагато міцніше, ніж у м'яких тканинах. Велика частина цинку втрачається при харчовій обробці або взагалі не міститься в потрібній кількості в продуктах, які вирощені на грунтах, бідних поживними речовинами.

Дія:

* імуностимулююча - цинк бере участь практично у всіх ланках системи імунітету: у процесі дозрівання лімфоцитів і реакціях клітинного імунітету, підвищує рівень тиміну і тимозин, вироблюваних центральним органом імунітету - тимусом; підвищує захисну протимікробну активність нейтрофілів і макрофагів, підвищує вироблення захисних антитіл.

* регуляція рівня чоловічих статевих гормонів - цинк при взаємодії з марганцем виявляє помітний вплив на стан статевої функції чоловіків: підвищує вироблення статевих гормонів, збільшує активність сперматозоїдів, сприяє правильному функціонуванню та розвитку чоловічих статевих залоз. Цинк відіграє велику роль у профілактиці аденоми передміхурової залози. Він пригнічує активність ферменту (5а-редуктази), внаслідок чого сповільнюється процес перетворення чоловічого статевого гормону тестостерону в "небезпечний" дегідротестостерон, накопичення якого стимулює розростання тканин передміхурової залози. Дефіцит цинку у чоловіків може призвести до порушення функції простати (виникнення простатиту, аденоми, безпліддя).

* хороше протікання вагітності - цинк є необхідним чинником для жіночого організму, тому що входить в структуру рецепторів для естрогенів, регулюючи, таким чином, всі естрогензалежні процеси. Достатнє надходження цинку при вагітності знижує ризик ускладнень вагітності: гестозу, викидня, затримки росту плода, покращує перебіг пологів.

* поліпшення якості зору - цинк є важливою речовиною для підтримки та поліпшення зору, особливо багато цинку міститься в сітківці ока, тому він важливий для профілактики короткозорості, підвищує здатність адаптації до темряви.

* регуляція функцій нервової системи - цинк, поряд з вітамінами групи B, є важливим регулятором функцій нервової системи. Достатнє надходження цинку в організм нормалізує функції мозочка, покращує настрій, знижує дратівливість, покращує пам'ять, увагу.

* нормалізація процесів травлення - цинк забезпечує синтез найважливіших травних ферментів в підшлунковій залозі, а також бере участь в утворенні спеціальних транспортних часток (хіломікронів), у складі яких харчові жири надходять у кров і лімфу.

* антиоксидантна - цинк є активним центром одного з важливих ферментів - супероксиддисмутази, забезпечують антиоксидантний захист організму, і зокрема органу зору.

* нормалізація рівня цукру в крові - цинк регулює продукцію та функціонування інсуліну, а тим самим впливає на весь спектр інсулінозалежних процесів. Він регулює рівновагу цукру в крові, тому що є одним з компонентів інсуліну.

Користь:

* прискорює загоєння внутрішніх і зовнішніх ран, позбавляє від білих плям на нігтях, допомагає усунути втрату смаку,

* допомагає при лікуванні безпліддя, допомагає уникнути проблем з передміхурової залозою,

* сприяє зростанню і розумової активності,

* сприяє зменшенню відкладень холестерину.

* цинк входить до складу ряду найважливіших ферментів, гормонів і вітамінів, тобто фактично забезпечуючи основні життєві процеси в клітинах, органах і тканинах: кровотворення, регуляція поділу клітин, синтез нуклеїнових кислот (ДНК і РНК), регуляція Т-клітинного імунітету, синтез травних ферментів, синтез інсуліну підшлунковою залозою, синтез статевого гормону тестостерону, синтез білків - печінкою, утворення білків пам'яті в ЦНС, ріст волосся і нігтів, ріст і розвиток організму, процеси регенерації (загоєння) шкіри, формування колагенових волокон - (міцність шкіри і судин) , окислювально-відновні реакції, енергетичний обмін клітин.

Симптоми дефіциту:

* різка затримку росту (карликовість);

* порушення формування шкірних покривів: надмірна сухість і ранимість шкіри, схильність до алергічних уражень, екзема, різні висипи на обличчі та кінцівках, вибілення шкіри;

* порушення волосяного покриву (рідке волосся, раннє облисіння) і захворювання нігтів;

* зниження стійкості уваги і короткочасної пам'яті;

* різні розлади статевої функції, що призводять до бездітності (головним чином, через атрофію статевих залоз у чоловіків, недорозвиненості статевих органів); простатит і аденома передміхурової залози; передчасні пологи і народження ослаблених, маленьких дітей;

* ураження головного мозку: психічні розлади (апатія, депресія, сплутаність свідомості, посилення симптомів шизофренії, епілепсії), неврологічні порушення (втрата смакових відчуттів, порушення слуху та зору);

* порушення згортання крові (схильність до кровотеч); анемія гемолітичного характеру (недокрів'я унаслідок укороченою тривалості життя червоних кров'яних клітин-еритроцитів);

* зниження імунного статусу (за рахунок падіння кількості імунних клітин - лімфоцитів).

Симптоми передозування:

* порушення шкірних покривів, нігтів, ламкість і випадання волосся

* хвороблива чутливість шлунка, нудота

* зниження імунітету

* зниження вмісту в організмі заліза, міді, кадмію

* погіршення функцій передміхурової та підшлункової залоз

* порушення функцій печінки

Де міститься:

* устриці, креветки, оселедець, макреля,

* м'ясо, яловича печінка, м'ясо птиці, молоко, сир, яйця

* насіння гарбуза, соняшнику, бобові, гриби, вівсяна і гречана крупи, волоський горіхи, часник, цвітна та качанова капуста, спаржа, часник, картопля, буряк, морква,

* яблука, груші, сливи, вишня.

Добова потреба: 10 - 20 мг

Марганець (Mn)

Марганець відноситься до найважливіших з необхідних мікроелементів. Він бере участь в регуляції багатьох біохімічних процесів в організмі: синтез і обмін нейромедіаторів ЦНС, кісткоутворення, імунна відповідь, перекисне окислення ліпідів, обмін інсуліну і ліпідів. Дефіцит марганцю - одне з поширених відхилень в елементному обміні сучасної людини. Це, ймовірно, пов'язано як з підвищеним психоемоційним навантаженням на людину (марганець необхідний для забезпечення основних нейрохімічних процесів у центральній нервовій системі - ЦНС), збільшенням токсичних впливів (Mn-Cod - один з найважливіших ферментів, що перешкоджають вільно-радикальному окисленню, тобто, пошкодженню цілісності клітинних мембран). Марганець бере участь у регуляції жирового і вуглеводного обміну, утворенні кісткової і сполучної тканини, в обміні тироксину (гормону щитовидної залози). Естрогени (головні статеві гормони) підсилюють біологічну ефективність марганцю, надлишковий прийом кальцію, фосфору, заліза і міді може уповільнювати засвоєння марганцю і знижувати його дію. Марганець бере участь у регуляції обміну вітамінів С, Е, холіну і вітамінів групи В. Марганець необхідний для росту, відтворення, загоєння ран, максимально ефективної роботи мозку і правильного метаболізму цукрів, інсуліну і холестерину. Без його оптимальних кількостей зростає ризик ревматоїдного артриту, остеопорозу, катаракти, розсіяного склерозу і захворювань типу епілепсії. Вважається, що він може надавати профілактичну дію щодо розвитку недостатності артерій серця, діабету, патології щитовидної залози, порушень вуглеводного та ліпідного обмінів.

Дія:

* зміцнює опорно-руховий апарат - марганець складає необхідну частину глюкозаміну і є активатором фосфатаз-ферментів, які беруть участь у процесах росту і розвитку скелету, тому для профілактики і лікування захворювань опорно-рухового апарату марганець настільки ж важливий, як і кальцій. Він необхідний для зростання і самовідновлення кісткових хрящів, для профілактики артриту і остеопорозу (порушення обміну марганцю після клімаксу - одна з причин остеопорозу).

* нормалізує вуглеводний обмін - марганець активно впливає на метаболізм інсуліну, що важливо для профілактики розвитку цукрового діабету. У хворих на цукровий діабет вміст марганцю, як правило, становить лише половину того, що прийнято вважати "нормальним" рівнем, і цей дефіцит вносить певний внесок в нездатність організму переробляти цукор. Дослідження показують, що за допомогою додаткового вживання марганцю у складі БАД тканини організму краще засвоюють глюкозу.

* покращує роботу нервової системи - марганець бере участь у процесі синтезу і обміну нейромедіаторів в центральній нервовій системі. Марганець нормалізує м'язовий тонус, відновлює чутливість в кінцівках.

* запобігає розвитку атеросклерозу - марганець впливає на біосинтез холестерину, надаючи стабілізуючу дію на "поганий" холестерин і знижуючи його потенційну здатність викликати атеросклероз і закупорку судин.

* нормалізує статеву функцію - у чоловіків марганець підвищує рухливість сперматозоїдів; у жінок - робить позитивний вплив при дисфункції яєчників, безплідності. При вагітності марганець знижує ризик неправильного формування плоду.

* нормалізує роботу щитовидної залози - марганець бере участь в обміні тироксину (гормону щитовидної залози) і, таким чином, ефективний для профілактики захворювань щитовидної залози, цукрового діабету, порушень жирового обміну, остеопорозу, хвороб суглобів.

Користь:

* допомагає усунути безсилля, покращує м'язові рефлекси,

* покращує пам'ять, зменшує нервову дратівливість,

* зміцнює опорно-руховий апарат, усуває хрускіт у суглобах, відчуття скутості в руках і ногах, підтримує повноцінну структуру кісткової тканини, знижуючи ризик деформації суглобів,

* запобігає розвитку атеросклерозу,

* нормалізує статеву функцію,

* нормалізує роботу щитовидної залози,

* нормалізує вуглеводний обмін.

Симптоми дефіциту:

Зменшення споживання натуральних продуктів, що містить марганець, рафінована їжа, погіршення екологічної ситуації, сильні психічні навантаження - все це причини зменшення кількості марганцю в організмі. Дефіцит марганцю - дуже поширене явище і призводить до дуже неприємних наслідків для здоров'я людини. До основних симптомів дефіциту марганцю відносять:

* спазми і судоми, болі в м'язах і суглобах, рухові розлади, схильність до розтягувань і вивихів, артрит

* порушення зору, порушення пігментації шкіри

* остеопороз у клімактеричному періоді, затримка росту нігтів і волосся

* високий рівень холестерину, надмірна вага

* ризик безпліддя, ранній клімакс

* затримка розвитку у дітей, поява дітей з патологіями

* передчасне старіння, зниження імунітету, алергії

* ризик ракових захворювань

* блювота, вітіліго

Cимптоми передозування:

Надлишок марганцю теж згубний для людини. Доза марганцю в кількості від 40 мг на день вважається токсичною і призводить до порушень роботи організму. Основні симптоми надлишку марганцю в організмі:

* втрата апетиту

* галюцинації, погіршення пам'яті, депресія

* зниження активності, млявість, стомлюваність, сонливість

* м'язові болі, порушення м'язового тонусу

* парестезія, атрофія м'язів

* ризик виникнення хвороби Паркінсона

* енцефалопатія

* ураження легень

Де міститься:

* бобові, горіхи, гречка, рис, пшеничні висівки, вівсянка,

* брусниця, чорниця, малина, черемха, чорна смородина, суниця, морква, зелений чай, шпинат, петрушка.

Добова потреба: 2 – 5 мг

Кобальт (Со)

Кобальт необхідний для нормальної діяльності підшлункової залози. Він регулює обмінні процеси, особливо вміст адреналіну в крові. Без кобальту неможливо створити здорові кров'яні тільця. Кобальт, марганець і мідь попереджають ранню сивину у волоссі. Кобальт збільшує синтез нуклеїнових кислот, бере участь у загальному відновленні організму після важких захворювань.

Дія:

* бере участь у процесах кровотворення - кобальт входить в молекулу вітаміну В₁₂, який являє собою складну молекулу з атомом кобальту в центрі. Кобальт є активатором кровотворення: стимулює вироблення еритроцитів у кістковому мозку, бере участь у засвоєнні заліза, таким чином, запобігаючи розвитку анемії.

* регулює функції нервової системи - кобальт ускладі вітаміну В₁₂ бере участь у будівництві білкових і жирових структур захисного мієлінового шару нервової клітини, запобігаючи неврологічним симптомам: дратівливість, стомлення, загострення нервових захворювань.

* нормалізує обмін речовин - кобальт регулює роботу ендокринної системи, в багатьох реакціях обміну є активатором ферментів; в тісній взаємодії з вітаміном С, фолієвою кислотою (вітамін В₉) і пантотеновою кислотою (вітамін В₅) бере участь у синтезі білків, жирів і вуглеводів.

* сприяє оновленню клітин організму - кобаламін у взаємодії з іншими речовинами запускає основний життєвий процес - синтез дезоксирибонуклеїнової і рибонуклеїнової кислот (ДНК і РНК), з яких складаються клітинні ядра, і які містять всю спадкову інформацію. Вони підтримують і стимулюють синтез білкових речовин.

* стимулює ріст кісткової тканини - достатній запас в остеобластах (клітинах кісткової тканини) кобаламіна має важливе значення для утворення кісток. Це особливо важливо для дітей, в період активного зростання, і жінок, у клімактеричному періоді, у яких відбувається гормонально обумовлена ​​втрата кісткової маси.

* виявляє антистеросклеротичну дію - кобальт сприяє зниженню рівня холестерину в крові і виведенню його з кровоносних судин, попереджаючи його відкладення на стінках судин у вигляді атеросклеротичних бляшок.

* імуностимулююча - органічні сполуки кобальту впливають на імунітет, підвищуючи фагоцитарну активність лейкоцитів.

Користь:

* бере участь у процесі кровотворення, утворенні еритроцитів, бере участь у засвоєнні заліза,

* нормалізує обмін речовин, сприяє відновленню клітин,

* стимулює ріст кісткової тканини,

* має антиатеросклеротичну та імуностимулюючу дію,

* запобігає загостренню нервових захворювань.

Симптоми дефіциту:

Дефіцит кобальту можливий при атрофічних гастритах, операціях на шлунку, виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, у вегетаріанців, при великих фізичних навантаженнях, у курців, літніх людей, при великих крововтратах.

* загальна слабкість, швидка стомлюваність, зниження апетиту

* анемії, аритмії

* погіршення пам'яті, порушення функцій ЦНС

* захворювання ендокринної системи і легенів

* атрофія слизової оболонки шлунково-кишкового тракту

* дистрофія кісткових тканин

* порушення печінки

* уповільнення розвитку у дітей

Симптоми передозування:

У великих дозах (понад 500 мг) кобальт токсичний.

* бронхіальна астма, "кобальтова"пневмонія

* контактний дерматит

* гіперплазія щитовидної залози

* поразка слухового нерва

* підвищення артеріального тиску

* підвищення рівня ліпідів та еритроцитів у крові

* ураження серцевого м'яза

Де міститься:

* бобові і зернові культури, крупи,

* овочі, кукурудза, шпинат, огірки, журавлина, цибуля, томатна паста, фундук, груша, часник, виноград, редис, салат, капуста, петрушка, чорна смородина, буряк.

* морські продукти, особливо кальмари, печінка тріски і риба,

* м’ясо кролика, говяжа і теляча печінка, яйця,

* чай.

Добова потреба: 300 мкг