Лікарські засоби, що містять елементи органогени

Наведемо приклади деяких лікарських засобів, що містять органо­генні елементи, і розглянемо застосування їх у медичній практиці.

Сполуки Гідрогену та Оксигену. Найважливішою й дуже поши­реною в природі сполукою Гідрогену є вода Н₂0 (гідроген оксид), оскільки три чверті земної поверхні вкриті водою. Як зазначалось у розд. 3.1, вода має полярну молекулу і тому є добрим розчинником полярних органічних та неорганічних речовин. Загальний вміст води в організмі (у розрахунку на середню масу тіла 70 кг) становить 42 кг або 60 %. Причому 2/3 цієї кількості знаходиться у внутрішньоклітинних рідинах, а решта - в позаклі­тинних. Утрата організмом 2/3 позаклітинної води є смертельною у зв'яз­ку з порушенням нормального електролітного балансу.

У медичній практиці використовують очищену (дистильовану) воду для приготування лікарських форм у розчинах та воду для ін'єкцій, або апірогенну воду - для приготування розчинів, які вводять парентерально.

Гідроген пероксид у вигляді концентрованого розчину з масовою часткою Н₂0₂ 30 % (пергідроль) застосовують для лікування гнійних ран, а розчин з масовою часткою 3 % використовують як дезінфікую-чий засіб для промивання ран та полоскань при ангіні, стоматитах тощо.

Сірка і сполуки Сульфуру. Очищена сірка має протимікробну і протигельмінтну дію, пригнічує життєдіяльність глистів і сприяє виве­денню їх з організму. Знаходить застосування у дерматології для ліку­вання деяких шкірних захворювань.

З групи сульфаніламідних препаратів у медичній практиці як про­тимікробні засоби використовують стрептоцид, норсульфазол, етазол, сульфазин, бактрим та ін. Ці препарати містять у молекулі сульфамідну групу -80 МТ, є похідними сульфаніламіду і мають таку будову:

де R - залишки гетероциклічної природи (піримідиновий, тіадіазоль-ний тощо).

Заслуговує на увагу лікарський препарат диметилсульфоксид

Н₃С-SO-СН₃ (димексид). Він містить у молекулі як неполярні (СН₃), так і полярну (80) групи. Тому в ньому розчиняються неполярні органічні речо­вини та йонні сполуки. Димексид добре проникає крізь біологічні мембрани.

Сполуки Нітрогену використовують у вигляді естерів нітратної кислоти - нітрогліцерин, нітросорбід, сустак. Це коронаролітики, щоздатні розширювати спазмовані судини серця, і тому їх використовують для лікування серцевих захворювань. Комплексну сполуку сечовини і гідроген пероксиду - гідроперит СО(КН₂)₂-Н₂0₂ застосовують у виг­ляді таблеток як антисептичний засіб.

Із неорганічних сполук Нітрогену в медичній практиці використову­ють також нітроген(І) оксид N₂0, або "веселильний газ". У малих дозах він викликає стан сонливості і сп'яніння, а у більших - наркоз. Нашатир­ний спирт використовують як збуджуючий засіб при непритомному стані.

Сполуки Фосфору, зокрема аденозинтрифосфат (АТФ) та креа-тинфосфат (неотон), широко вживають як енергетичні препарати при ди­строфії м'язів, атонії внутрішніх органів та міокардіодистрофії. Кальцій гліцерофосфат - це загальнозміцнюючий і тонізуючий засіб при перевто­мах, виснаженні нервової системи, рахіті. Добре стимулює кровотворен­ня, посилює ріст і розвиток кісткової тканини, поліпшує функцію нервової системи органічний препарат Фосфору, який називають фітином.

Для лікування злоякісних пухлин знаходять застосування препара­ти з групи фосфорорганічних сполук, наприклад циклофосфан, тіофос-фамід, бензотєф, дипін, тіодипін та ін., а при глаукомі використовують армін, фосфакол.

Малорозчинні фосфати цинку Zn₃(Р0₄)₂ та алюмінію АLР0₄ засто­совують у стоматології як пломбувальний матеріал, їх називають фос-фатцементами.