- •Матеріали підготовки до пракичних занять з біонеорганічної хіміії для студентів відділення “Сестринська справа” Теоретичний матеріал до практичної роботи№ 1
- •1. Біогенні елементи. Макро- і мікро- та ультрамікроелементи.
- •2. Властивості та біологічна роль деяких s-елементів (калій -к, натрій- Na)
- •Дайте відповідь на питання:
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи №2
- •Органогенні елементи, властивості та біологічна роль.
- •Лікарські засоби, що містять елементи органогени
- •Інші біологічно важливі р – елементи.
- •Контрольні питання
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи № 3 Тема: Властивості та біологічна роль деяких d-елементів.
- •Контрольні питання
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи № 4 Тема: «Комплексні сполуки»
- •2. Номенклатура комплексних сполук. Класифікація та ізомерія комплексних сполук.
- •3. Поведінка комплексних сполук у розчинах.
- •4. Використання комплексних сполук у медицині.
- •Приклади виконання типових завдань
- •Контрольні питання.
- •Ступінь окиснення елементів
- •Поняття про окисно-відновні реакції
- •Складання рівнянь окисно-відновних реакцій
- •Метод електронного балансу
- •Окремі випадки складання рівнянь окисно-відновних реакцій
- •Складні окисно-відновні реакції
- •Іонно-електронний метод
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи № 6 Тема: Розчини. Величини, що характеризують кількісний склад розчинів.
- •Нерозчинена речовина ↔ Речовина у розчині
- •Концентрація розчина – це кількість розчиненої речовини в певній кількості розчину або розчинника.
- •Формули перерахунку концентрацій:
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи № 7 Тема: Електролітична дисоціація.
- •Йонні реакції обміну в розчинах електролітів
- •Йонний добуток води, рН розчинів
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи № 8,9
- •Типи солей
- •2. Гідроліз солей, утворених сильною основою і слабкою кислотою
- •3. Гідроліз солей, утворених слабкими основами і сильними
- •4. Гідроліз солей, утворених слабкими кислотами і слабкими
- •Теоретичний матеріал до практичної роботи № 8,9
- •3. Буферна дія.
- •4. Буферна ємність.
- •Додаток д
Контрольні питання.
Теорія А.Вернера та сучасні уявлення про будову комплексних сполук.
Поняття про комплексоутворювач, ліганди.
Природа хімічного зв’язку в комплексних сполуках.
Класифікація комплексних сполук.
Комплексони. Що таке хелатні комплекси? Одержання хелатних комплексів.
Застосування комплексонів в медицині.
Поняття про металолігандний гомеостаз. Залізо-, кобальто-, міде та цинковмісні біокомплексні сполуки, їх біологічна роль.
Які атоми можуть грати роль комплексоутворювача?
Які атоми можуть грати роль лігандів?
Які значення можуть мати координаційні числа?
Які природні залізо-, кобальто-, міде та цинковмісні біокомплекси вам відомі?
Теоретичний матеріал до практичної роботи № 5
Тема: Окисно – відновні реакції.
Актуальність теми:. Окисно-відновні та електрохімічні реакції є невід’ємною складовою практично всіх природних і виробничих процесів, зокрема, вони широко застосовуються для добування і синтезу речовин, що входять до складу сучасних матеріалів. Основною ознакою таких процесів є зміщення електронів до окисника (атома більш електронегативного елемента) або повне їх передавання. Причому на відміну від звичайних окисно-відновних реакцій, під час яких відбувається безпосередня передача електронів від відновника до окисника, особливістю електрохімічних процесів є просторове розділення процесів окиснення та відновлення. Зауважимо також, що окисно-відновною є будь-яка хімічна реакція за участю металів – основних компонентів металічних матеріалів.
План:
Ступінь окиснення.
Поняття про окисно – відновні реакції.
Метод електронного балансу.
Типи окисно – відновних реакцій.
Іонно – електронний метод.
Ступінь окиснення елементів
У багатьох хімічних реакціях утворення речовин відбувається внаслідок переміщення електронів від одних частинок до інших. Залежно від ступеня зміщення електронів виникають сполуки різного характеру: від іонного до ковалентно-неполярного. Для характеристики стану електронів у хімічних сполуках було введено поняття ступеня окиснення.
Ступенем окиснення елемента називається формальний заряд, який
визначається числом електронів, зміщених від атома або до атома цього
елемента в сполуці.
Позитивний ступінь окиснення визначається числом електронів, що
зміщується відданого атома, а негативний– до даного атома.
Із цього випливає,що в сполуках з неполярним зв'язком ступінь окиснення
елементів дорівнює нулю.
У простих іонних сполуках ступінь окиснення елементів відповідає
електричному заряду (заряду іона), оскільки при утворенніцихсполук
відбувається практично повний перехід електронів від одного атома до іншого.
У сполуках із полярними ковалентними зв'язками ступінь окиснення
визначається величиною електронегативності. Елементи з більшою
електронегативністю мають негативний ступінь окиснення, а з меншою –
позитивний.
Необхідно запам'ятати випадки, коли елементи мають постійний ступінь окиснення. Ступінь окиснення елемента в простійсполуці та в
0 0 0 0 0 0
елементарному стані дорівнює нулю, тобто O2 , N2 , Al, S, Ca, Na.
У молекулах складних речовин ступінь окиснення Гідрогену (окрім
+1 -2 +1 -2
гідридів металів) дорівнює +1, а Оксигену −2: H2O, H2SO4 . Ступінь окиснення елементів головних підгруп І, II і III груп періодичної системи в
сполукахзавждипозитивний і дорівнює номеру групи, тобто
+1 -1 +2 -1 +2 -1 +3 -1
NaCL, CaCL2, BaCL2, ALCL3
У сполуках із металами і Гідрогеном ступінь окиснення галогенів F, Сl,
+1-1 +2 -1 +1 -1 +1 -2
Вr, І дорівнює −1, Сульфуру –2: HF, CaCl2 , K I , H2S.
У сполуках з Оксигеном максимальний позитивний ступінь окиснення
Сульфуру, Фосфору, Нітроґену, Хлору дорівнює номеру групи:
+6 +5 +5 +7
SO3 , P2 O5 , N2 O5 , Cl2 О7 .
Ступіньокисненняметалів у сполуках з Сульфуром, галогенами та іншиминеметаламивідповідає заряду іонаметалу, а саме:
+3 3+ -1
AlCl3 ↔Al + 3Cl
Слідмати на увазі, що, позначаючи ступінь окиснення, спочатку ставлять знак, а після нього – число. Заряд іона записують у зворотному порядку: спочатку ставлять число, а потім – знак. При цьому ступінь окиснення пишуть над символом елемента, а заряд іона – праворуч від нього. Більшість елементів може виявляти різний ступінь окиснення в сполуках.
При його визначенні користуються правилом, згідно з яким сума ступенів окиснення в електронейтральних молекулах дорівнює нулю, а в складних іонах – заряду цих іонів.
