- •«Поема»
- •1. Літературно – художній та стилістичний аналіз
- •Короткі відомості про авторів музики та тексту, загальна характеристика їх творчого стилю.
- •«Пісня – душа народу»
- •Історія написання хорового твору. Співвідношення між літературним першоджерелом і використаним композитором текстом.
- •Художній аналіз твору
- •2. Музично – теоретичний аналіз
- •2.1. Форма твору
- •2.2. Ладо – тональний план та гармонічний аналіз
- •2.3 Метро – ритм:
- •2.4.Мелодика
- •2.5 Фактура
- •3.Напрями вокально – хорової роботи
- •Типи та види хору, їх специфічні художньо – виражальні можливості
- •Діапазон хорових партій, їх мелодичний амбітус
- •Загальний діапазон хору:
- •3.3. Теситурні умови, співвідношення теситурних умов у різних партіях
- •Розміщення тематичного матеріалу в хорових партіях, інструментальному супроводі та партії соліста, співвідношення тематичного рельєфу і фону.
- •3.5. Ритмічні особливості твору та пов’язані з ними виконавські труднощі
- •4. Виконавський аналіз
- •Трактування темпу та агогіки в зв’язку з образно – емоційною палітрою хорового твору.
- •Динамічний план твору
- •Звуковедення та його співвідношення з дикційними та динамічними особливостями.
- •4.5. Проблеми виконавсько – диригентської роботи.
- •Використаної літератури:
Загальний діапазон хору:
3.3. Теситурні умови, співвідношення теситурних умов у різних партіях
Теситура – це висотне положення звуків у музичному творі по відношенню до діапазону співочого голосу.
Теситурні умови мають великий вплив на формування хорового звучання. Людські голоси володіють динамічними можливостями, прямо-пропорційними теситурним умовам.
У творi теситурнi умови цiлком сприятливi для виконання хоровим колективом твору.
Проаналізувавши твір з погляду використання регістрів кожної партії, можна пересвідчитися, що кожна партія перебуває в межах свого природнього регістру. А тому її теситурні умови не завжди зручні і ансамблеве звучання
Розміщення тематичного матеріалу в хорових партіях, інструментальному супроводі та партії соліста, співвідношення тематичного рельєфу і фону.
Музичні теми твору – це ті його частини, які виділяються своїм структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок. Тематична суть найбільш яскраво виявляється в головних мелодіях, по яких в основному ми пізнаємо тему. Розвиток тематичного матеріалу проходить по-різному, в деякій мірі він підпорядкований літературному тексту.
Музична тема твору «Поема» повність розкриває музичний , і тематичний зміст твору і розповідає про двох закоханих людей , яким не судилося бути разом.
Тільки один місяць і тіні дивляться в очі. Ця ніч,вона зачаровує серця молодих людей і всі милуються її красою. Схід рожевіє і розвіює пахощі мрії по цілому світу.
3.5. Ритмічні особливості твору та пов’язані з ними виконавські труднощі
Хоровий твір «Поема» виконується з інструментальним супроводом фортепіано , який частково дублює мелодію , до ритмічних особливостей можна віднести внутрітактові синкопи, пунктирні ритми, ритмічне різночитання в хорових партіях, почергові вступи голосів , витримані восьмі ноти з крапкою , рух дрібними тривалостями в швидких темпах.
У хоровому творі «Поема» значних ритмічних труднощів при виконанні не виникає. Тільки присутні під час витриманих нот в одній із партій проведення дрібними тривалостями в іншій.
4. Виконавський аналіз
Трактування темпу та агогіки в зв’язку з образно – емоційною палітрою хорового твору.
Хоровий твір «Поема» написаний в темпі: Andante - що означаэ повільно.
Диригенту потрібно врахувати вказівки композитора передати зміст твору, характер динамічних відтінків, ступінь виразності та інших елементів виконавського задуму та технічних можливостей хорового виконавства. Слід зауважити і врахувати темпову швидкість і характер темпового руху. Темпова швидкість залежить від змісту і характеру твору. Диригент повинен трактувати зміни темпу,динамічні особливості згідно з свого диригентського бачення.
Фразування. Виділення місцевих та загальних кульмінацій.
Фраза – це більш розгорнута синтаксична побудова.
Речення – це розгорнута музична побудова, що закінчується кадансом.
Фразування – логічне осмислення виконання музичної фрази.
Фразування – це прояв виконавської творчості.
Музична мова, по аналогії з розмовною мовою, підлягає певним законам розчленування та об’єднання. З ними пов’язані поняття музичного мотиву, фрази, речення. В хоровій музиці співзвуччя не сприймають ізольовано, а в злитті їх в інтонації та речення, або ж фрази. Фраза, звичайно, утримує в собі декілька мотивів. Фразування повинно бути стійким, точно передаючи образ. У кожній фразі мелодія рухається хвилеподібно – досягає певної вершини і знову спадає, тому у кожній фразі відчувається місцева кульмінація. Заключна фраза сприймається як послаблення енергії, спад динаміки, що вказує на сповільнення темпу, яке не визначене композитором, а відноситься до виконавської інтерпретації.
Завдяки здійсненню фразування, хоровий твір «Поема» не буде сприйматись як одноманітне проведення, бо в кожному реченні можливо виконувати фразування для яскравого вияву змісту.
Кульмінація кожної строфи відчутна по фразуванні. Найвища точка кульмінації співпадає з найвищим звуком мелодії.
Кульмінація – пік музичного розвитку та емоційного напруження музичного твору або його завершеної частини. Уявлення про кульмінацію ґрунтується на закономірностях європейського музичного мислення і є важливим елементом музичної драматургії.
Загальна кульмінація у творі «Поема» знаходиться у 17 - 18тактах
Кульмінація здійснюється збільшенням амплітуди диригентського жесту та перенесенням рук з середньої диригентської позиції у більш вищу, оскільки відбувається розвиток музичного твору та всі голоси знаходяться у високій теситурі.
