ЕТЮДИ ЗА ТВОРАМИ ЖАНРОВОГО ЖИВОПИСУ

При виборі матеріалу для етюду-мінівистави перевагу слід віддавати картинам сюжетного, жанрового живопису в яких є конфлікт, а отже боротьба і дія, чітко виражений сюжет і людські характери. Вибираючи картину треба звернути увагу на якість репродукції, щоб можна було у повному обсязі сприйняти художні переваги і особливості твору.

Постановка етюду-мінівистави по картині, одна з перших спроб зустрічі студента з автором.

Необхідно детально вивчити вибраний твір, творчий шлях, манеру автора, епоху.

Далі необхідно перевести статичне і двомірне зображення на подієвий життєвий процес, що відбувається в часі і просторі сценічного майданчику.

Важливо відчути і вірно зрозуміти автора.

Передати своє бачення картини сценічними засобами в першу чергу через виконавців, далі через декоративно-художнє оформлення, реквізит, костюми, світло, музику, шуми.

Передати своє розуміння сюжету, проблем, закладених в картині автором, конфлікту, запропонованих обставин, основної думки, атмосфери, а також розкрити стиль і жанр твору.

Мізансцена картини може бути початковим епізодом етюду (зав’язкою), центральним епізодом (кульмінацією), або фінальним епізодом (розв’язкою).

У більшості випадків для картини, в сюжетному живописі, авторами-художниками береться критичний, переломний момент в дії, якась кульмінація, після якої «наступає перехід до щастя від нещастя або від щастя до нещастя», згадуємо Арістотеля. Художник створює картину по події (частіше по центральній події). Саме наявність цієї події важлива у виборі картини для створення студентами-режисерами життєвої історії в етюді-мінівиставі. Таким чином, етюд-мінівистава, який належить створити і поставити режисерам, складається з дії, яка передує моменту зображеному на картині. Тобто передує події, кульмінації у цій події і передує дії, що відбувається після цього моменту. Тієї дії, що є наслідком оцінки події.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Для прикладу розберемо завдання в якому картина є центральним епізодом (кульмінацією).

На підставі обраного твору живопису створити етюд-мінівиставу – повноцінну частину життєвого процесу, яка повинна складатися з трьох частин. Перша – це те життя, та дія, яка безпосередньо передує моменту, відображеному на полотні художником. Друга – це сам цей момент, до якого органічно призводить попередня дія. Третя – це та частина де логічно продовжується дія яка випливає з усього попереднього. Іншими словами, необхідно створити постановку малої форми за всіма законами драматургії – зав’язка, кульмінація, розв’язка.

Всі ці три частини – є відрізок перебігу людського життя, що безупинно розвивається, центром якого є подія, зображена на картині.

Створюючи такий етюд-мінівиставу, ми повинні точно відтворити декоративне оформлення, для нас в учбовому процесі, вигородку картини, підібрати точний реквізит, світло, колір, музика, звук і шуми – чітко обмежуючи себе лише тим матеріалом, який містить картина. Але і вирішити сюжет етюду-мінівистави тільки через тих дійових осіб, яких дає художник.

Про вибір матеріалу (картини) для етюду-мінівистави

Мар Сулимов пропонує питання вибору матеріалу для етюду розглядати з двох боків. Один він умовно називає технологічним, другий – творчим, мистецьким.

Технологічний бік

Людське життя складається з ланцюга подій. Отже, відтворюючи життя людського духу на сценічному майданчику ми розуміємо, що подія є обов’язковим елементом існування героїв на сценічному майданчику.

Сценічним матеріалом є конфлікт і дія, тобто боротьба, що продиктована конфліктом. Тут ми повинні розуміти боротьбу в найширшому значенні, згадуємо що таке дія (формулювання) – сама дія є боротьба з запропонованими обставинами малого кола. Драма, інакше – сценічна дія, поза конфліктом існувати не може. Предметом сценічного втілення може бути тільки той матеріал, в якому закладений конфлікт, в якому є наявна боротьба. Отже вибираючи картини для вашого етюду-мінівистави, студент-режисер в першу чергу повинен визначити, чи відповідає вона цій вимозі?

Творчий, мистецький бік

Це найважливіша творча проблема, на думку Сулимова, і стосується вона власне художницького в кожному з нас, найособистісного. Мар Сулимов пише: «З першого кроку, який ви робите на шляху оволодіння професією, виховання в собі художника, ви повинні твердо засвоїти, що мистецтво починається з потреби висловити те, що вас по людськи, особистісно, як громадянина хвилює. Мистецтво – це потреба душі, крик її. Крик від радості, від горя, від обурення або співчуття. Це завжди породження розбуджених оголених нервів, живого серця, що б’ється. Це ваш внесок в пізнання людини, життя, викладаємий вами моральний урок. Поза цим будь-яка сценічна діяльність – не більше ніж техніка, ніж демонстрація ремісничих умінь. Першим і найголовнішим імпульсом до творчості повинен бути чуттєвий удар, опік від зустрічі з матеріалом. Станіславський говорить: «У творчості треба спочатку захопитися і відчути, а потім вже – захотіти». Найогидніше, а головне, безперспективне для творчості – це практичний підхід до вибору матеріалу, вирахування його «перспективності» (слівце «перспективність» – хитромудрий винахід все того ж прагматизму!)». (Сулимов М. В. Посвята в режисуру. СПб.: Видавництво СПбГУ. 2004. Ст. 239-240.) Краще не скажеш!!! Адже справжній художник, створює свій твір заради того, щоб передати читачам, глядачам, слухачам якесь своє відкриття здійснене в загальнолюдському розумінні життя, а це вже надзавдання.