3. Законодавча база інформаційна безпеки держави

Питання інформаційної безпеки науки є сьогодні актуальним для всієї світової спільноти. В ООН розроблено низку рекомендацій з пропозиціями продовження діалогу між державами з метою визначення міжнародних підходів до організації захисту стратегічно важливої міжнародної і національної інфраструктури; підтримання довіри та зменшення ризиків, які пов’язані із використанням інформаційно-комунікаційних технологій у державному секторі, обміном інформацією про технології, принципи та передові методи забезпечення інформаційної безпеки.

Значний прогрес досягнуто у резолюціях ООН з питань ролі науки і техніки в контексті міжнародної безпеки: розробка і впровадження новітніх інформаційних технологій і засобів телекомунікації, що мають найширші позитивні можливості для подальшого розвитку цивілізації, розширення можливостей взаємодії на загальне благо всіх держав, збільшення творчого потенціалу людства і додаткових зрушень на краще у поширенні інформації в глобальному співтоваристві.

Саміт ОБСЄ (2010 р.) ухвалив декларацію главами держав і урядів 56 держав-членів, де підкреслено, що загрози інформаційній безпеці входять до числа новітніх транснаціональних загроз.

Сьогодні існує низка проблем у формуванні вітчизняної державної політики інформаційної безпеки. Для України (згідно зі ст. 17 Конституції України, забезпечення інформаційної безпеки стоїть на одному рівні із захистом суверенітету й територіальної цілісності країни, забезпеченням її економічної безпеки) питання стану інформаційної безпеки та її забезпечення залишаються в процесі становлення: недостатньо науково обґрунтовані зміст дефініцій “інформаційна безпека”, “забезпечення інформаційної безпеки” в широкому розумінні цих понять; невизначені організаційні та правові засади внутрішньої і зовнішньої політики в цій сфері; на державно-управлінському рівні існує недооцінка, а в багатьох випадках ігнорування потенційних і реальних інформаційних викликів, загроз і небезпек.

Проблема забезпечення вітчизняної інформаційної безпеки відображена в законах України “Про основи національної безпеки України”, “Про концепцію національної програми інформатизації”, “Про національну програму інформатизації”, Стратегії національної безпеки України, Доктрині інформаційної безпеки України.

Закон України “Про основи національної безпеки України” визначає серед основних сфер національної безпеки й інформаційну сферу. Складовими системи регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері виступають: нормативно-правова база - сукупність законів і законодавчих актів в інформаційній сфері; система забезпечення інформаційної безпеки - організована державою сукупність суб'єктів (державних органів, посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян), об’єднаних цілями та завданнями захисту національних інтересів країни в інформаційній сфері; інформаційний ринок - ринок інформаційних продуктів і послуг, а також інформаційних технологій, засобів зв’язку, інформатизації і телекомунікації.

Тому, для досягнення стану захищеності інформаційної безпеки в Україні, першочерговим є створення відповідної законодавчої бази, підтримка інженерно-технічних потужностей, які мають відповідати новітнім транснаціональним загрозам.

Одним із основних напрямів державної політики у сфері інформаційної безпеки України є: технологічний розвиток, зокрема щодо розбудови та інноваційного оновлення національних інформаційних ресурсів, впровадження новітніх технологій створення, обробки та поширення інформації; захисту інформації, зокрема щодо забезпечення конфіденційності, цілісності та доступності інформації, в тому числі технічного захисту інформації в національних інформаційних ресурсах від кібернетичних атак.

Технологічний розвиток країни обумовлюється розвитком технології – особливої форми інтелектуального продукту, продукту праці, в якому втілені результати наукових досліджень і розробок. В країні розвиваються наукомісткі (високотехнологічні) технології. Закон України «Про державне регулювання діяльності в сфері технологій» дає визначення високим технологіям, як технологіям, що розроблені на основі новітніх наукових знань, які за своїм технологічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та іноземні аналоги і конкурентоспроможні на світовому ринку наукомісткої продукції.

Технологічний розвиток має бути забезпечений національною технологічною безпекою, ступінь захисту якої має враховуватися як наявним технологічним рівнем виробництва в усіх галузях економіки, так і технологічною структурою кожної з них. Тобто, на разі стоїть проблема забезпечення технологічної незалежності (спроможності держави виробляти систему заходів і засобів, що гарантують розвиток науки та технологій, необхідних для соціально-економічного розвитку держави та національної безпеки, заходів із захисту та охорони інтелектуальної державної власності. Без розвитку науки, техніки, високих технологій неможливо мати висококваліфіковані кадри, передову інтелігенцію, розвивати сучасні комунікації та новітню інформаційну індустрію.

Національними інтересами в інформаційній сфері є сукупність інформаційних потреб людини, суспільства, держави, реалізація яких забезпечує їх безпечне існування та прогресивний розвиток через створення відповідних державно-правових і недержавних інституцій.

За умов глобальної інтеграції та жорсткої міжнародної конкуренції головною ареною зіткнень і боротьби різновекторних національних інтересів держав стає інформаційний простір. Інформаційний простір, інформаційні ресурси, інформаційна інфраструктура та інформаційні технології значною мірою впливають на рівень і темпи соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку. Безпосередньо середовище, де здійснюється формування, збереження та поширення інформації отримало назву інформаційного простору. Національний інформаційний простір - це вся сукупність інформаційних потоків, що доступні з території держави.