13 Слайд Шрифт – найцікавіший, найскладніший і найвдячніший інструмент дизайнера.
Шрифти, які використовуються на слайдах, повинні легко читатися, бути доречними і гармонічними. Ці умови визначаються стилем шрифту, товщиною і розміром букв, довжиною рядка, відстанню між словами і між рядками. Ускладнене читання вбиває зацікавленість. Складні для читання шрифти можна використовувати лише для створення спецефектів. Важливо, щоб шрифт був доречний. Одні шрифти можуть передавати відчуття стійкості і надійності, інші — крихкості й ефемерності.
Не слід вибирати занадто великий кегль (розмір шрифту). Великі заголовки можуть не привернути уваги читача на тлі дрібнішого шрифту основного тексту чи невеликих графічних елементів. Треба відзначити, що кеглі різних шрифтів найкраще підбирати візуально (як і все в інформаційному дизайні), а не спиратися на їхній розмір у пунктах;
Інтервали – відстані між буквами в словах, між словами і між рядками в абзаці. Чим менший кегль шрифту, тим далі один від одного повинні стояти букви. "За замовчуванням" інтервали шрифтів розраховані на кегль 10, тому інтервали у написах зроблених великим кеглем необхідно налагоджувати вручну; приклади 14-16 слайд
17 Слайд Композиційний дизайн
Мабуть, з усіх аспектів композиційного дизайну просторові відношення є найважливішим.
Приклади Пропорцією в дизайні називають співвідношення розмірів різних об'єктів або складових частин, або розмірів вимірів одного об'єкта. На жаль, універсального правила вибору пропорцій для композиції не існує. Досвід професіональних дизайнерів лише дає кілька порад:
пропорційні відношення між елементами композиції не варто робити дуже великими. Це може виявитися обтяжливим для зору людини, якій прийдеться перенастроювати свій зір при перегляді різних складових композиції;
при завданні пропорцій між вимірами малих об'єктів у малих розмірах менший член пропорції стає часом малопомітним, тому його варто трохи збільшити. У великих розмірах, навпаки, можна скористатися контрастнішими, виразнішими пропорціями.
Приклади Кількісні обмеження – для сприйняття будь-яке повідомлення або його структурна частина не повинно містити більше дев'яти блоків або смислових одиниць. Інакше свідомість буде перевантажена і, як наслідок, відключена.
Дизайн світлових та кольорових рішень
Приклади Колір вважається одним з головних аспектів (властивостей) об’єкту. Відомий мультиплікатор Уолт Дісней міг розрізняти до 1500 відтінків кольорів, в той час, як звичайні люди розрізняють не більше 150-200. Людське око ті самі об’єкти бачить по-різному, в залежності від параметрів самого об’єкту та об’єктів, що його оточують. Найбільше сприйняття людиною того чи іншого кольору залежить від площі, яку займає цей колір, та оточуючих кольорів.
При зменшенні площі, займаної кольором, кількість відтінків, яке око здатне розрізнити, зменшується, і більшість кольорів починають виглядати тьмянішими і темними, особливо якщо їхня яскравість та насиченість і без того не були максимальними. На практиці це означає, що для невеликих за розміром елементів потрібно вибирати яскравіші, "примітивні" кольори, а для того щоб показати всю красу якого-небудь темного, слабонасиченого відтінку, необхідна достатня площа, наприклад, фон усього слайду презентації.
З іншого боку, кольори, досить близькі до чорного чи до білого, навряд чи вдасться ефектно подати навіть на великій площі. Якщо колір занадто темний, око схильне вважати його просто чорним, а незначне його підсвітлення списувати на неакуратність художника чи на занадто яскравий екран. Те ж стосується і білого: майже будь-які незначні домішки (хіба що крім синього, не випадково при пранні білизни додають синьку) викликають відчуття неохайності, і щоб змусити їх звучати, необхідно підтримати і розвити цей відтінок у інших елементах.
Завжди слід пам’ятати про те, що будь-які два кольори в близькому сусідстві сприймаються трохи інакше, ніж, коли вони розташовані окремо. Тому стики кольорів, які до цього дизайнером не використовувались, потрібно обов’язково продивитись у збільшеному розмірі в будь-якому графічному редакторі.
Гармонія кольорів – одна з галузей дизайну, в якій майже будь-який непрофесіонал має свою думку. Професіонал же, який знає, що кольорів набагато більше, ніж сім, і що два "зелених" можуть відрізнятися один від іншого сильніше, ніж чорний від білого, замість готових рецептів частіше користується загальними принципами, хоча у багатьох випадках і вони не можуть замінити інтуїцію і досвід.
Особливо важливі для підбору кольорів протилежні і взаємодоповнюючі принципи єдності і контрасту. Принцип єдності вимагає, щоб використані кольори були якнайближчі один до одного, а в ідеалі представляли б собою той самий колір. І це дійсно працює – як жінки вибирають "капелюшок у тон рукавичкам", так і дизайнери звичайно обмежують спектр кожної окремої композиції невеликою кількістю (звичайно не більше 3-4) кольорів, використовуючи кожний колір для декількох різних елементів (іноді близьких за своїми функціями й оформленням, а іноді і зовсім різних). Принцип контрасту полягає в існуванні контрасту між кольорами різних елементів для того, щоб людина могла легко ці елементи виділити з композиції. Принцип контрасту найдієвіший для зв’язування таких елементів, як “фон-текст”.
Але “контраст між кольорами” – дуже складне поняття. Навіть пару “чорний-білий” важко назвати повністю контрастною. При виборі контрастних кольорів дизайнери, як правило, користуються системою HSV (англ. Hue-Saturatіon-Value, тон-насиченість-яскравість). Існує декілька загальноприйнятих правил щодо вибору кольорів, які сформувалися, в основному, виходячи з фізіологічних можливостей людського ока сприймати те чи інше сполучення кольорів.
Не можна використовувати кольори, розташовані занадто близько один до одного на кольоровому колі – дисонанс між такими кольорами буквально б'є в око (як ріже вухо дисонанс між нотами, що розрізняються тільки на півтону). З іншого боку, прямо протилежні кольори теж рідко утворять гармонічні пари – зелений з фіолетовим чи червоний із блакитним звичайно здаються занадто різнорідними (відносно непогано сполучаються тільки синій з жовтим). Мабуть, найкраще сполучаються і контрастують один з одним кольори, розташовані один від іншого приблизно на відстані чверті кольорового кола.
Підбір кольорів дуже сильно залежить від того, для якого роду елементів ці кольори призначені.
Окрема тема в кольоровому аспекті дизайну – підбір кольорів для тексту і фону. Основна вимога до пари кольорів для фона і тексту – достатній контраст між ними, необхідний для комфортного, не стомлюючого читання. Контраст цей повинен, насамперед, виражатися різною яскравістю кольорів, тому що різниця тільки в тоні чи насиченості не дозволить свідомості розрізняти текст і фон з достатнім автоматизмом, а для тексту невеликого кегля його тональна кольористика чи ступінь насиченості взагалі мало помітні (крім того, ці параметри кольору губляться на чорно-білих пристроях виводу).
Розглядаючи тенденції кольорових рішень у дизайні слайдів, всі їх можна розбити на дві великі групи: з темним текстом на світлому фоні і зі світлим текстом на темному фоні. Другі значно популярніші від перших (якщо не враховувати традиційні чорно-білі слайди, які ще складають все-таки помітну більшість). У той же час використання темного фону в презентаціях має багато застережень. При використанні комп’ютерного проектора темний фон вимагає високої контрастності зображення за рахунок підвищеної потужності проектора чи затемнення екрану.
Контраст – важливе фундаментальне співвідношення між різними параметрами об’єктів, яке лежить в основі більшості професійних дизайнерських робіт. Декілька слів про контраст між кольорами уже було сказано при розгляді кольору і шрифту. Контраст є, в першу чергу, відношення зв'язку, а не протиставлення, а з втратою загальних рис між об'єктами зникає і будь-який натяк на контраст. Тому важливо відрізняти формотворчий контраст від простої роз'єднаності, випадкового зіткнення незв'язаних рис.
Контраст між елементами ділиться на дві категорії: одновимірний та багатовимірний.
Форма. Мабуть, для ефективного контрасту це найневдячніша матерія. Різниця між фігурами, побудованими з прямих ліній, і фігурами з кривих дуг чи кіл занадто велика і явно виходить за рамки розумного протиставлення, яке зв’язує елементи композиції. Варіації ж форми в межах одного з цих двох класів, навпаки, найчастіше дратують відступом від повної ідентичності.
Розмір. Контраст у цьому аспекті найкраще сприймається, коли різниця розмірів не занадто велика і не занадто мала. Зрозуміло, поняття "великого" і "малого" у кожному випадку своє, обумовлене масштабом композиції і її складових частин. Але контраст, побудований на розмірі, практично ідеальний, якщо вірно підібрати пропорції контрастуючих елементів.
Колір. Замкненість кольорового всесвіту не дозволяє досягти такого ступеня контрасту, що переходить у роз'єднаність можливу, скажімо, для розмірів чи форми. Кольори можуть сполучатися добре чи погано, але два кольори ніколи не будуть здаватися абсолютно чужими один одному. У світі кольору єдність набагато частіше порушується не перевищенням ступеня контрасту, а кольоровою строкатістю, тобто використанням невиправдано великої кількості кольорів.
Шрифт. Риси розходження і подібності навіть у найретельніше підібраній парі шрифтів набагато випадковіші і нескоординовані, ніж це дозволено для осмисленого контрастного зв'язку. Тому цілком імовірно, що при уважному розгляді неминуча "залишкова" подібність будь-яких двох шрифтів буде дратувати, а розходження між ними знайдуть свою з важкістю терпиму непаралельність. Зрештою, шрифт, по суті своїй, є форма, а форма –не занадто вдячний матеріал для контрасту. Тому при розробці мультимедійного проекту варто користуватись якомога меншою кількістю шрифтів, а елементи тексту виділяти іншими параметрами (кольором, розміром, підкресленням).