Протиепідемічна робота. Участь медичної сестри в її проведенні. Лекція №5

Курс IV, група

Тема лекції: Протиепідемічна робота. Участь медичної сестри в її проведенні.

Актуальність теми: Сімейна медсестра як помічних сімейного лікаря проводить на дільниці велику роботу. Від її професіоналізму та відповідальності значною мірою залежить вирішення проблеми здоров’я населення України. Відтак сімейна медсестра має добре знати синдроми та симптоми інфекційних захворювань, досконало володіти навиками протиепідемічної роботи на дільниці та в осередку інфекції. Знати порядок заповнення обов’язкових документів при виявленні інфекційного захворювання. Діяльність сімейної медсестри щодо локалізації інфекції дуже важлива.

Студент повинен знати: Синдроми і симптоми інфекційних захворювань, класифікацію лихоманки, методи обстеження, невідкладну допомогу. Основні чинники виникнення дифтерії, гострого тонзиліту; основні причини, особливості перебігу дизентерії, сальмонельозу, холери та протиепідемічні заходи при цих захворюваннях; основні причини виникнення гепатиту та протиепідемічні заходи.

Виховна мета: Виховати професійну гідність, відповідальність, уміння спілкуватись з різними верствами населення.

План лекції

1. Структура загальної захворюваності на дільниці сімейної медицини та місце в ній інфекційної патології. Загальні принципи протиепідемічної роботи. Роль сімейної медсестри в її проведенні.

2. Основні клінічні симптоми інфекційних захворювань у практиці сімейної медицини.

3. Лихоманка. Визначення, причини, класифікація. Вікові аспекти проблеми при лихоманці. Лихоманка у новонародженого немовляти. Гіпертермічний синдром. Методи обстеження. Невідкладна допомога на до госпітальному етапі при гіпертермічному синдромі, фебрильних судомах.

4. Біль у горлі, класифікація. Гострий тонзиліт, дифтерія.

5. Основні причини виникнення, чинники виникнення. Вікові аспекти проблем пацієнтів. Протиепідемічні заходи при дифтерії. Схема повідомлень. Робота з контактними. Правила виписки в колектив. Роль імунопрофілактики дифтерії.

6. ШКТ розлади: основні причини, епідеміологія, кишкові інфекції дизентерія, сальмонельоз. Особливо небезпечні інфекції: холера. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції. Нормативні документи наказу СЕС. Клінічні протоколи надання НМД хворим з інфекційною патологією.

7. Гепатит. Епідеміологія. Основні причини вірусних гепатитів А і В. Актуальність проблеми. Вікові аспекти. Протиепідемічні заходи в осередку інфекції. Роль сімейної медичної сестри в ранній діагностиці. Профілактика вірусного гепатиту на дільниці. Спостереження за реконвалесцентами.

Методичне та матеріальне забезпечення: конспект лекції

Рекомендована література:

1. Антропова Т.О. «Медсестринство у сімейній медицині» Медицина 2010

2. Пасєчков Н.В. «Основи сестринської справи» Тернопіль «Укрмедкнига» 2002

Структура загальної захворюваності на дільниці сімейної медицини та місце в ній інфекційної патології. Загальні принципи протиепідемічної роботи, роль сімейної медсестри в її проведенні

Крім лікувальної роботи велике значення в діяльності медичних сестер сімейної амбулаторії має проведення протиепідемічних заходів на дільниці, де є інфекційні захворювання.

Інфекційні захворювання відрізняються від інших

1. наявність мікроба, або його токсину - етіологія

2. заразністю

3. схильність до поширення ( епідемії)

4. циклічністю перебігу

5. формуванням імунітету

Інфекційні хвороба - крайня міра інфекційного процесу, при якій виникають пошкодження організму та порушення його нормальної життєдіяльності.

Інфекційний процес - це проникнення і розмноження мікроорганізму в макроорганізмі з послідуючим розвитком інфекційної хвороби або бактеріоносійства.

Збудниками інфекційних хвороб можуть бути: бактерії, віруси, патогенні гриби, спірохети, простіші, мікоплазми.

Епідемічний процес - це безперервний ланцюг інфекційних станів ( хворі, бактеріоносії ), що послідовно виникають та взаємопов'язані. Процес виражається епідемічними вогнищами з одним або кількома хворими і носіями.

Епідемічне вогнище - це місце перебування хворого або бактеріоносія на території, яка його оточує, в тих межах, у яких можливе передавання збудника від джерела інфекції.

Безперервність перебігу епідпроцесу зумовлена взаємодією трьох обов'язкових ланок інфекції:

1. Джерело інфекції - це заражена людина або тварина в організмі якої збудники розмножуються, нагромаджуються і тим чи іншим шляхом виділяються на зовні. Джерелом може бути як хворий так і бактеріоносій. Заразність найвища у розпалі хвороби, коли іде масивне виділення збудника. Особливу небезпеку становлять хворі з стертою або безсимптомною формами інфекції. Вони не мають права працювати на харчових підприємствах, у дитячих та лікувальних закладах (декретована категорія ).

2. Механізм передачі збудника - це спосіб переходу збудника з зараженого організму в незаражений. Він складається з трьох послідовних ланок:

виведення збудника з джерела інфекції перебування збудника у зовнішньому середовищі проникнення в незаражений організм Виділятися збудник може з сечею, молоком матері, харкотинням, слиною, калом, потом, спермою, кров'ю та іншими тканевими субстратами. У зовнішньому середовищі збудник потрапляє на різні об'єкти оточуючого середовища ( предмети побуту, харчові продукти, воду, лікарський інструментарій тощо ), або в організм проміжного хазяїна.

Об'єкти зовнішнього середовища через які передається інфекція називаються факторами передачі.

Збудник хвороб передається такими шляхами:

1. повітряно-крапельним

2. повітряно-пиловим

3. водним

4. харчовим

5. контактно-побутовим

6. трансмісивним

7. статевим

8. парентеральним

Механізм зараження за Громашевським:

1. Повітряно-краплинний-аерозольний, характерний для дитячих інфекцій, ГРВІ.

2. Фекально-оральний для групи кишкових інфекцій.

3. Контактний - характерний для сибірки, туляремії, венеричних захворювань, СНІДу.

4. Артифіціальний - штучно створенний, через медичний інструментарій, зустрічається при гепатиті В, СНІДі.

5. Трансмісивний - інфекцію переносять воші, блохи,комарі тощо.

Протиепідемічна робота медсестри СА

Ділиться на профілактичну і протиепідемічну.

Профілактичні : загально-санітарні ( контроль дотримання правил комунальної гігієни, гігієни харчування, підвищення санітарної освіти населення ), карантинні та заходи, направлені на підвищення опірності населення інфекціям.

Карантинні заходи - спрямовані на запобігання виносу інфекції з вогнища.

Підвищення опірності організму, досягається шляхом поліпшення матеріально-побутових умов життя, харчування, активна планова імунізація.

Протиепідемічні заходи:

1. Виявлення хворого або носія, та звільнення його від збудника.

2. Ізоляція хворого, знищення хворої тварини.

3. За контактними встановлюється нагляд протягом максимального інкубаційного періоду.

4. Заповнення карти термінового повідомлення.

5. Перевезення хворого на спеціальному санітарному транспорті.

6. Етіотропне лікування хворих та бактеріоносіїв.

7. Дератизація.

8. Санітарна охорона державного кордону.

Заходи спрямовані на переривання шляхів передачи інфекції

1. Дезинфекція: поточна та заключна

Використання фізичних, хімічних та біологічних методів дезінфекції

2. Дезинсекція

3. Дератизація

Заходи спрямовані на підвищення несприятливості інфекціям

1. Підвищення неспецифічного імунітету - закалювання, вітамінізована їжа, заняття спортом.

2. Підвищення специфічного імунітету - активна та пасивна імунізація.

В обов'язки медичної сестри СА входить спостереження за осередком інфекційного захворювання. Вона заповнює екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, повідомляє дільничну санепідемстанцію, вимірює температуру у осіб які контактували з хворим, здійснює поточну та заключну дезінфекцію або навчає, а потім контролює її здійснення родичами хворого, проводить щеплення контактним.