Розділ 5. Геоботаніка природних зон україни.

Тема 5.1. Геоботаніка. Деревокультурне районування території України.

1. Історія виникнення геоботаніки, її завдання, зв'язок з дендрологією.

2. Поняття про флору, біосферу і екосистему.

3. Типи природних екосистем і природної рослинності(фітоценози).

С.О. Природні зони і деревокультурне районування території України.

1. Історія виникнення геоботаніки, її завдання, зв'язок з дендрологією.

Геоботаніка – це наука про рослинний покрив, його формування структуру, зміни, класифікацію, районування, просторове розміщення і поєднання фітоценозів та зв'язок з навколишнім середовищем.

Термін запропонований німецьким і російським ботаніками ( А. Грізебах, Ф. Рупрехт) у 1866 році для ботанічної науки, що вивчає розподіл рослин відповідно до географічних факторів. За цим визначенням геоботаніка охоплює екологію рослин, ботанічну географію та фітоценологію. У кінці 19 століття термін « геоботаніка» поширився в Росії, проте вчені надавали йому різного значення. О.М.Краснов та Й.К.Пачоський завданням геоботаніки вважали вивчення рослиних угрупувань і грунтів, деякі вчені прирівнювали геоботаніку до ботанічної географії. В.Б. Сочава запропонував назвати геоботанікою науку, що вивчає рослинність і середовище. О.П.Шенніков вважає термін «геоботаніка» синонімом фітоценології.

Геоботаніка складається з двох розділів (наук): фітоценології (фітосоціології –у західноєвропейській літературі) і географії рослинності.

Фітоценологія –наука про фітоценози. Термін «фітоценологія» запропонований австрійським фітоценологом Х. Гамсом в 1918р.

Географія рослинності –наука про закономірності географічного розподілу синтаксонов (рослинних співтовариств різного рангу) на поверхні Землі.

Геоботаніка включає і екологію оскільки вивчає питання взаємин популяцій видів та рослинних співтовариств з навколишнім середовищем; і в той же час саме за цими розділами геоботаніка входить в екологію.

Мета геоботаніки –пізнання причин і закономірностей формування взаємин рослинних співтовариств з умовами місцепроживання.

Основні завдання геоботаніки:

1. Вивчення складу і структури фітоценозів.

2. Вивчення закономірностей розподілу фітоценозів по еколого-ценотичним градієнтах і їх динаміки фітоценозів.

3. З'ясування залежності фітоценотичного складу рослинного покриву, флористчного складу фітоценозів і їх структури від біотичних і абіотичних чинників, дії людини.

4. Аналіз фітоценотичних стосунків між популяціями рослин і взаємин рослинних співтовариств з умовами місцепроживання Класифікація, географія і картографування рослинності.

5. Господарська характеристика різних форм рослинності й виявлення шляхів їх раціонального розміщення і стійкого використання.

Основне завдання геоботаніки - визначення значення рослинного покриву як найважливішого природного ресурсу, фіксування сучасного рослинного покриву і тенденцій його розвитку на геоботанічних картах, що дозволяють встановити потенційні можливості рослинного покриву, правильно його використовувати і перетворювати в потрібному напрямку. Землевпорядники застосовують геоботанічні методи при виборі земель під оранку, керуючись індикаторними властивостями рослинності, і для осушення, при плануванні лісового господарства та ін. Геоботанічні знання необхідні при створенні штучних фітоценозів, а також при розробці заходів щодо поліпшення природних фітоценозів, охоронюваних територій.

Геоботаніка є складовою частиною дендрології (дендрологія – частина ботаніки, що вивчає деревні рослини).