1. Предмет, завдання і значення курсу історії української літературної мови.

2. Зв’язок курсу історії української літературної мови з іншими науками і навчальними дисциплінами.

3. Джерела вивчення історії української літературної мови.

4. Основні теорії походження української мови.

5. Періодизація історії української мови.

6. Основні критерії періодизації.

7. Характеристика дохристиянського періоду української мови.

8. Характеристика давньоукраїнського періоду.

9. Характеристика середньоукраїнського періоду.

10. Характеристика періоду нової української літературної мови.

11. Характеристика новітнього періоду в історії української літературної мови (XX ст.).

12. Виникнення письменності у східних слов’ян.

13. Літературні мови в Київській Русі.

14. Мова пам’яток Київської Русі.

15. Мова “Слова о полку Ігоревім”.

16. Мова "Повісті минулих літ”.

17. Мова “Повчання Володимира Мономаха”.

18. Мова “Руської правди”.

19. Мова українських грамот XIV - XV ст.

20. Релігійна література давньоукраїнською літературною мовою.

21. Значення “Пересопницького євангелія” для розвитку української літературної мови.

22. Українська мова в Литовському князівстві.

23. Офіційно-ділове письменство книжної української мови.

24. Мова полемічної літератури.

25. Мова послань Івана Вишенського.

26. Мова Григорія Сковороди.

І127. Перші українські граматики і словники.

28. Розвиток друкарства в Україні і його роль у розвитку літературної мови.

29. “Лексикон славенороський...” Памва Беренди.

30. ГраматикаМ. Смотрицького.

31. Граматика Івана Ужевича.

32. Перші фіксації нової української літературної мови.

33. Мова козацьких літописів.

34. Мова універсалів Богдана Хмельницького.

35. Роль І. Котляревського в становленні нової української літературної мови.

36. Мовотворчість Тараса Шевченка.

37. Роль Т. Шевченка в історії української літературної мови.

38. Лінгвоцид української мови (основні етапи).

39. Значення “Русалки Дністрової”для розвитку української літературної мови.

40. Правописні системи (історико-етимологічна і фонетична) української мови.

41. Боротьба І. Франка за єдину українську літературну мову'.

42. П.Куліш в історії української літературної мови.

43. Михайло Драгоманов про українську мову.

44. Роль І. Нечуя-Левицького в історії української літературної мови.

45. Українська мова в діяльності Михайла Грушевського.

46. Українська мова в діяльності Агатангела Кримського.

4 7. Значення мовотворчості Лесі Українки для розвитку української літературної мови.

48. Граматики і словники української мови XIX ст.

49. Словник української мови Бориса Грінченка.

50. Мовні дискусії кінця XIX - поч. XX століття.

51. Українська мова в науковій діяльності Юрія Шевельова.

52. Українська мова в науковій діяльності Івана Огієнка.

53. Українська літературна мова у 20-30-их роках XX ст.

54. Розвиток української літературної мови у радянський час.

55. Зміни в сучасному українському правописі.

П56. Історія державності української мови.

57. Мовна ситуація в Україні.

58. Закон про мови (основні положення).

59. Правова основа державності української мови.

60. Мовні питання на сторінках часопису “Дивослово”.

61. Мовні питання на сторінках української преси.

62. Часопис “Мовознавство” за 2002 - 2004р.р, (висвітлення тем).

1.Предмет,3авдання та 3начення курсу іулм

Мета курсу – ознайомлення студентів з історією розвитку української літературної мови, формування в них уявлення про основні етапи й періоди розвитку нашої книжно-писемної мови, про історію формування її норм і стилів, співвідношення з діалектами та іншими мовами, використання в різних стилях літературної мови елементів загальнонародної; формування національної самосвідомості, національної історичної пам’яті; усвідомлення студентами місця української літературної мови в загальноєвропейському процесі культуротворення.Вивчення історії української літературної мови як складника циклу історико-лінгвістичних дисциплін „Історія української літературної мови” сприятиме формуванню й закріпленню знань, умінь і навичок, лінгвостилістичному аналізу писемних пам’яток різних періодів.Завдання: вивчити загальні процеси розвитку, удосконалення й збагачення літературної мови, формування її лексичних і стилістичних ресурсів; окреслити проблеми нормалізації мови, становлення її стильової різноманітності у взаємозв’язках з розмовною мовою, діалектами, історією та культурою народу;  формувати практичні навички зіставлення мовних особливостей творів певного періоду розвитку мови із сучасними нормами української літературної мови, уміння узагальнювати спостережене.

2. Зв’язок курсу з іншими дисциплінами

ІУЛМ пов'язана з багатьма іншими науками. Насамперед з такими лінгвістичними дисциплінами, як сучасна літературна мова даної нації, історія цієї мови, стилістика, лексикографія. курс сучасної української літературної мови служить базою для синхронного вивчення норм літературної мови на всіх мовних рівнях. Історія літературної мови дає змогу розглядати лінгвістичні одиниці в діахронічному аспекті, простежувати становлення, зміни й тенденції розвитку літературних норм. Стилістика, розробляючи питання функціональних стилів мови, надає в розпорядження культури мови свій термінологічний апарат, стилістично диференціюючи одиниці різних мовних рівнів. Дотримання стилістичних норм — одна з чисельних вимог культури мови. Спільною справою культури мови та лексикографії є створення нормативних словників-довідників, які об'єктивно відображають функціонування й неухильний розвиток літературних норм.Простежується зв'язок теорії мовної культури з рядом суміжних дисциплін: зокрема, з літературознавством (значення художніх засобів для образності мови), педагогікою (формування мовної особистості, мовне виховання), методикою мови (мовна освіта), логопедією та риторикою (оволодіння технікою публічного виступу), психологією (психологічні особливості мовця, вплив мови (слова) на психіку людини, мовна поведінка), психолінгвістикою (мовна діяльність, тезаурус мовної особистості), соціологією (соціальні ролі мовців, які визначають комунікативнодіяльнісні потреби особистості), соціолінгвістикою (вплив на мовну поведінку соціальних чинників, класифікація мовних ситуацій), логікою (коли йдеться про комунікативну якість логічності мови), естетикою (коли йдеться про комунікативну якість естетичності мови), філософією (мовна свідомість індивідуума, його самосвідомість), загальною теорією культури, тому що культура певного соціуму, духовна культура мовної особистості детермінують великою мірою і мовну культуру.