Перший премоляр нижньої щелепи
Премолярів на нижній щелепі 4, вони розташовані за іклами по 2 з кожної сторони, їх іменують першими і другими.
К
оронка
першого премоляра стосовно кореня
нахилена орально, жувальна поверхня
має
округлу форму і звужена у вестибуло-оральному
напрямку.
В
естибулярна
поверхня за формою походить на
вестибулярну поверхню ікла. Вона
розділена
повздовжнім валиком на фасетки: медіальну
- меншу і дистальну - більшу.
Вестибулярна частина жувальної поверхні має горб із двома схилами - медіальним і дистальним.
Оральна поверхня коротша вестибулярної, що обумовлено менш розвинутим оральним горбом.
Апроксимальна поверхня мас опуклості, що розташовані ближче до жувальної поверхні. До шийки коронки звужується.
Жувальна поверхня премоляра нижньої щелепи більш округлої форми, ніж жувальна поверхня премоляра верхньої щелепи, форма якого овальна. Вона має два горби: вестибулярний більший і оральний - менший. Горби зв'язані емалевими валиками, розташованими по краях апроксимальних поверхонь і посередині жувальної поверхні. Медіальне і дистально від горбів знаходяться симетрично розташовані заглиблення. Вестибулярний горб нахилений убік орального горба. Оральний горб тупий і часто знаходиться поза оклюзійним контактом з жувальною поверхнею антагоніста.
Другий премоляр нижньої щелепи
Другий премоляр по розмірах більший першого премоляра нижньої шелепи. Відмінність першого премоляра від другого полягає в тім, що в першого премоляра верхівка вестибулярного горба лежить набагато вище верхівки орального горба, коронка першого премоляра звужена до оральної сторони, коронка другого премоляра округла.
Коронка другого премоляра нижньої щелепи більша коронки першого премоляра, вона може мати різну форму і трохи нахилена орально. Вісь коронки з віссю кореня утворять менший кут, ніж у першого премоляра.
Вестибулярна поверхня коронки за формою нагадує вестибулярну поверхню першого премоляра нижньої щелепи.
Оральна поверхня значно більша, ніж у першого премоляра, що обумовлено більшою розвиненістю орального горба.
Апроксимальні поверхні злегка опуклі і сходяться до шийки зуба.
Жувальна поверхня округлої форми. На ній знаходяться два, а частіше три горби: вестибулярний і два оральних. Вестибулярний горб тупий, трохи нахилений орально. Оральний горб гострий, більш виражений, ніж у першого премоляра, і розташований трохи вище, ніж вестибулярний. Як і в першого премоляра, медіальна і дистальна сторони жувальної поверхні утворені єднальними емалевими складками. Боріздка, що відокремлює вестибулярний горб від орального, звичайно різко виражений, іноді від нього відходить жолобок, що розділяє оральний горб на медіальні і дистальні відділи, що перетворює зуб у трьохгорбковий.
Перший моляр нижньої щелепи
На нижній щелепі знаходиться 6 молярів, по 3 з кожної сторони. Іменують їх так само, як і на верхній щелепі: першими, другими і третіми. Моляри розташовані за премолярами. Перший моляр більший другого і третього.
Форма коронки першого моляра наближається до форми куба.
Вестибулярна поверхня опукла й у краю жувальної поверхні нахилена в оральну сторону.
Оральна поверхня також опукла, вона менша вестибулярної.
Медіальна (апроксимальна) поверхня більша дистальної і більш опукла. Обидві апроксимальні поверхні різко сходяться до шийки.
Жувальна поверхня прямокутної форми, медіально-дистальний розмір її більшим вестибулярно-орального. Жувальна поверхня має 5 горбів: 3 вестибулярних і 2 оральних. Найбільшим горбом е медіально-вестибулярний, меньшим - дистально-вестибулярний. Горби відділені один від одного боріздками. Дві головні боріздки йдуть від медіального краю до дистального і від орального до вестибулярного, перехрещуючи посередині жувальної поверхні під прямим кутом, причому повздовжня боріздка не доходить до апроксимальних країв жувальної поверхні, поперечна ж переходить у виді жолобка на вестибулярну й оральну поверхні зуба.
Другий моляр нижньої щелепи
Другий моляр нагадує перший, але трохи менше нього. Головна відмінна особливість та, що жувальна поверхня має 4 горби: 2 вестибулярних і 2 оральних.
Коронка другого моляра трохи менша коронки першого моляра. Жувальна поверхня має 4 горби: 2 вестибулярних, з яких медіальний більший і вищий дистального і 2 оральних, рівних по розмірах. Вестибулярні горби розташовані вище оральних, вони тупі, оральні горби гострі.
Апроксимальні поверхні майже рівнобіжні і трохи звужуються до шийки. Вестибулярна поверхня розділяється порівняно глибокою боріздкою на дві половини. Боріздка закінчується на початку вестибулярної випуклості.
О
ральна
поверхня також розділена боріздкою, що
доходить до оральної випуклості коронки
зуба. Ця борозна коротша вестибулярної.
Оральна опуклість розташована вище
вестибулярної.
МОДЕЛЮВАННЯ ЗУБІВ З ГІПСУ
Моделювання по С. W. Schantz. Для розвитку естетичного відчуття у зубного техніка, вдосконалення його навиків і закріплення знань по анатомії зубів починати моделювання зубів необхідно на гіпсових моделях, збільшених в 3-4 рази, і лише після цього перейти на зуби натуральної величини.
Методика моделювання зубів з гіпсових блоків полягає в наступному (мал. 7). Приготувавши гіпсовий блок прямокутної форми, вимірюють штангенциркулем коронкову частину зуба в різних її ділянках і напрямах (висоту коронки, ширину, товщину), і всі ці дані, збільшені в 3 рази, переносять на відповідні поверхні гіпсового блоку. З'єднавши крапки олівцем, отримують контури коронки зуба і приступають до моделювання.
Приклад. Для моделювання верхнього центрального різця за допомогою штангенциркуля вимірюють відстань від ріжучого краю до верхівки кореня і, збільшивши його в 3 рази, переносять на поверхню гіпсового блоку. Потім вимірюють відстань від ріжучого краю до
шийки зуба і, збільшивши в 3 рази, також переносять на блок (це довжина коронки). Змірявши максимальну ширину коронки і розмір в області шийки, наносять крапки і, з'єднавши їх лініями, отримують орієнтовані контури коронки зуба; щоб остаточно намалювати форму коронки зуба, треба зробити додаткові вимірювання і нанести відповідно крапки на поверхню гіпсового блоку (ширину зуба на різних відстанях від ріжучого краю), нанесені крапки сполучають лініями.
Необхідно звернути увагу на точність всіх вимірювань, бо незначна помилка може привести до браку (можна використовувати табл. 1). Після нанесення малюнка гострим ножем зрізають великі надлишки гіпсу, зіскоблюють грані і поверхні згладжують наждачним папером. Для викреслювання медіальних і дистальних контурів зуба проводять вимірювання по тій же методиці.
П
ри
нанесенні на поверхню зуба таких
анатомічних особливостей, як борозни
і горбки, необхідно орієнтуватися
описами кожного зуба,приведеними
вище.
7. Моделирование зубов из гипса по С. W. Schantz: Д - дистальная поверхность; В - вестибулярная поверхность; М - медиальная поверхность; Я - язычная поверхность; 1-2 - общая длина зуба; 1-3-длина коронки зуба; 4-5-ширина коронки зуба; 6-7- ширина шейки зуба
Моделювання по В. Ю. Курляндському. Верхня щелепа. Для моделювання різців на верхній щелепі виготовляють прямокутні стовпчики і на контактних сторонах наносять вісь зуба, орієнтуючись на яку викреслюють схему коронки зуба виходячи із співвідношення ширини до довжини 1:1,25. Потім замочують стовпчик у воді і гіпсовим ножем зрізають надлишки гіпсу відповідно нанесеному кресленню. Закруглює грані переходу вестибулярної поверхні в медіальну і дистальну, починаючи від середини клиновидної форми контактної поверхні роблять скіс до ріжучого краю, стоншуючи його. На ріжучому краю створюють гострий медіальний кут і тупий дистальний, а також моделюють хвилястість вестибулярної поверхні за рахунок двох подовжніх поглиблень (мал. 8, 1-2).
На піднебінній поверхні в області нижніх двох третин створюють угнутість, на рівні верхньої третини моделюють зубний горбок (мал. 8, 3).
На закінчення моделюють шийку зуба, а поверхні гіпсового зуба зачищають наждачним папером і натирають тальком.
Аналогічним чином моделюють коронку бічного різця верхньої щелепи.
Моделювання коронки ікла починається з викреслювання схеми контактної поверхні, а потім на вестибулярній поверхні позначають вершину ріжучого горба, який ділить ріжучий край на дві нерівні частини: медіальну (меншу) і дистальну (велику). Потім від середини вестибулярної поверхні донизу наносять дві лінії, що сходяться до шийки, створюють контур вестибулярної поверхні. Контактні сторони зрізають в оральному напрямку
оральна поверхня приймає форму усіченої піраміди (мал. 8, 4-8).
Для остаточного моделювання створюють борозенки на вестибулярній поверхні і зубному горбку, гострі грані закругляють і закінчують моделювання оформленням шийки зуба.
Моделювання першого премоляра починають з розмітки зовнішніх контурів жувальної поверхні, а вестибулярну поверхню ділять так само, як і у ікла на медіальну (меншу) і дистальну (велику) частини.
Контактні сторони жувальної поверхні звужують оральний, утворюючи контур орального горба у вигляді усіченого конуса. Зрізавши гіпс по розмітці жувальної поверхні, наносять контури на вестибулярній поверхні гіпсового стовпчика для отримання медіального і дистального скатів і шийки зубів (мал. 8, 9-12). Потім проводять розмітку оральних і контактних поверхонь з контурами вестибулярного (більшого) і орального (меншого) горбів жувальної поверхні, подовжньою фісурою і шийки зуба з усіх боків. Для моделювання подовжніх фісур на вестибулярній поверхні наносять креслення у вигляді трикутників з вершиною, зверненою до шийки зуба (мал. 8, 13-14).
Завершують розмітку зуба нанесенням креслення на жувальній поверхні, що має форму букви «Н» (мал. 8, 15).
Другий пре моляр має аналогічну форму, але менші розміри і на відміну від першого премоляра має два однакових по величині горба з округлішою вестибулярною поверхнею.
Моделювання коронки першого моляра полягає в нанесенні креслення на жувальну поверхню у вигляді усіченого ромба відповідно різній величині горбів
(більшого медіального і меншого дистального). У кожного з них медіальні фасетки більше дистальних. На контактних сторонах жувальної поверхні намічають глибину розділу між вестибулярними і оральними горбами і контури фісур жувальної поверхні у вигляді букви «Н» (мал. 8, 16-21).
Другий
моляр за формою і величиною коронки
нагадує перший, але має менші розміри
і декілька витягнуту форму з трьома
горбами на квадратній за формою жувальної
поверхні.
Форма коронки третього моляра має декілька варіантів, іноді - форму премоляра з трьома горбами.
Нижня щелепа. Різці моделюють на гіпсовому стовпчику прямокутної форми, на контактних поверхнях
Моделювання ікла починають з розмітки вестибулярної поверхні на дві нерівні частини (медіальну і дистальну) і відповідно ним - ріжучу поверхню. Потім на вестибулярну поверхню наносять креслення меж опуклості, а на оральну і контактні поверхні - креслення оральної угнутості, подовжніх поглиблень зубного горбка і контури шийки зуба (мал. 8, 26-29).
Згідно нанесеному кресленню видаляють надлишки гіпсу і остаточно моделюють форму коронкової частини ікла (мал. 8, 30-32).
При моделюванні форми коронки першого премоляра спочатку наносять креслення зовнішніх контурів жувальної поверхні. При цьому на вестибулярній стороні проводять дві лінії, що сходяться під кутом і відповідні медіальній і дистальній фасеткам. На оральній стороні жувальної поверхні проводять дві лінії, що відсікають медіальний і дистальний кути гіпсового стовпчика (мал. 8, 33).
На вестибулярній поверхні намічають межу опуклості зуба із звуженням в області шийки і утворенням тупого вестибулярного горба жувальної поверхні.
На контактних і оральній поверхнях роблять креслення контурів шийки зуба та орального горба, а потім розмітку жувальної поверхні (мал. 8, 34-37).
Форму коронки в другого п р е м о л я р а моделюють аналогічним чином, за винятком того, що оральний горб другого премоляра розвиненіший, ніж вестибулярний, і по висоті відповідає вестибулярному горбу першого премоляра. Моделювання першого моляра на нижній щелепі починають з розмітки жувальної поверхні, вестибулярну поверхню ділять лініями на три нерівні частини для відтворення трьох вестибулярних горбів з медіальними і дистальними вестибулярними фасетками у кожного. Найкрупніший горб - медіальний, найменший - дистальний.
З орального боку наносять контури меншого медіального і більшого дистального горбів.
Контактні поверхні розмічають із створенням контурів жувальної поверхні і шийки зуба. На жувальній поверхні розмічають горби і фісури (мал. 8, 38-45).
Моделювання коронки другого моляра проводиться аналогічно першому моляру (другий моляр має декілька менші розміри). якого наносять креслення, і зрізають надлишки гіпсу (мал. 8, 22-23). Потім наносять креслення на вестибулярну поверхню з подовжніми поглибленнями у ріжучого краю і контуром шийки зуба. На оральній поверхні моделюють зубний горбок, угнутість над ним і шийку зуба (мал. 8, 24-25).
Просторове моделювання
Навколишній нас світ вельми різноманітний, багатогранний, багатоликий! У природі існує величезна кількість химерних форм, оригінальних композицій, геніальних споруд, д е достатньо раціонально працюють всі ланки єдиного механізму, д е немає нічого зайвого, а всі елементи існуючої системи знаходяться в тісній взаємодії між собою в цілях досягнення кінцевого результату. Спочатку існує гармонія. Гармонія природи, на наш погляд, обумовлена поєднанням певних геометричних форм, які взаємозв'язані д р у г з другом. Вищесказане має безпосереднє відношення до морфологічного і функціонального стану зубощелепної системи. Згідно конкресцентної теорії Матвєєва б.С. (1962 р.) існують закономірності у формоутворенні зубів, що склалися в процесі вдосконалення зубощелепної системи живих істот. Ікло, виходячи з вчення про морфогенетичні поля Дальберга, є ключовим зубом, достатньо стабільною ланкою в зубощелепної системі людини. Природа спочатку створила раціональну модель, яка достатньо функціональна, стійка, має абсолютно чітку структуру, контури, габаритні форми. Мал. 8 демонструє ікло в чотирьох проекціях, що дозволяє наочно представити його форму, об'єм, співвідношення основних морфологічних елементів між собою, а також деталізувати тонші структури. Шляхом моделювання в тривимірному просторі (програма 3d Master) ми спробували показати можливості послідовного формування верхнього ікла. Поступово відбувається збільшення кукси верхнього ікла в розмірі, послідовно шикуються основні морфологічні елементи вестибулярною, піднебінною і контактних поверхонь. Відбувається утворення гребенів і западин, формуються піднебінний горбок і ріжуча поверхня, що рве горб. Помітніше стає деталізація тонших морфологічних структур, які додають граціозність коронки зуба, що формується. Плавні переходи одного морфологічного елементу в іншій додають коронці індивідуальність (див. фрагменти анімаційного фільму "Формування коронки верхнього ікла")
м
ал.8
Фрагмент 3. Вестибулярна, контактна дистальна поверхні коронки 23 зуби
Фрагмент 4. Піднебінна, контактна дистальна поверхні коронки 23 зуби
Фрагмент 5. Вестибулярна, контактна дистальна поверхні коронки 23 зуби
Фрагмент 6. Піднебінна, контактна дистальна поверхні коронки 23 зуби
Фрагмент 7. Вестибулярна, контактна дистальна поверх- Фрагмент 8. Піднебінна, контактна медіальна поверхні ні коронки 23 зуби коронки 23 зуби
Фрагмент 9. Вестибулярна, контактна дистальна по- Фрагмент 10. Піднебінна, контактна медіальна поверхн- верхні коронки 23 зуби і коронки 23 зуби
Ікла знаходяться на межі певних клаcів (різці і премоляри), дане прикордонне положення, з одного боку, об'єднує, з іншою сторони, роз'єднує різні функціональноорієнтовані групи зубів (мал. 9).Визнаючи існування даної величини відносно її зіставляють всі можливі варіанти будови інших зубів, де певним чином поєднуються, знаходяться в композиції(з'єднанні,зв'язку) окремі морфологичні елементи (одонтомери). Так, наприклад, при редукції горба, що рве, форма ікла наповнює різець. При "злитті" одонтомеров утворюються багатогорбкові зуби. Знаючи будову одонтомера, можна пояснити макроструктуру багатокореневих зубів.Представлені фрагменти анімаційного фільму "Варіації моделей верхніх іклів", в яких наочно відображається послідовність моделювання першого моляра нижньої щелепи з іклів. Що є 9 варіантів коронок іклів створено нами шляхом комп'ютерного моделювання в програмі 3d Master. Кожна коронка - модель має індивідуальну форму і об'єм, мікрорельєф поверхонь.
Мал.9