3.4. Методи теоретичних і емпіричних досліджень.

Метод - це спосіб досягнення цілі, мети.

Метод є програмою побудови і практичного застосування теорії.

До загально - наукових методів відносяться:

1.спостереження;

2. порівняння;

3.обчислення;

4. вимірювання;

5. експеримент;

6. узагальнення;

7. абстригування;

8. формалізація;

8

9. аналіз і синтез;

10. індукція і дедукція;

11.аналогія;

12. моделювання;

13. ідеалізація;

14. ранжування;

15. аксіоматичний метод;

16. гіпотетичний метод;

17. історичний метод;

18. системний метод.

Аналіз - метод пізнання з допомогою розчленування предметів

дослідження на складові частини.

Синтез – об’єднання окремих сторін предмету в одне ціле.

Індукція – висновок від фактів до деякої гіпотези.

Дедукція – висновок в якому про деякий елемент говориться на підставі знань загальних властивостей множини.

Індукція і дедукція – взаємообернені методи пізнання, використовуючі методи формальної логіки.

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розробку наукової гіпотези на основі вивчення фізичної, хімічної і т.п. суті явища з допомогою вище способів пізнання, а пізніше формування гіпотези, складання розрахункової схеми алгоритму (моделі) її вивчення, аналіз, розробка теоретичних положень. При гіпотетичному методі пізнання досліджень прибігає до ідеалізації.

Історичний метод передбачає дослідження виникнення, формування і розвиток об’єктів в хронологічній послідовності, в результаті чого дослідник додаткові знання про об’єкт в процесі розвитку.

Системні методи - дослідження складних систем з різновидними зв’язками , які характеризуються як безпосередністю так і дискретністю і випадковістю.

При аналізі складних систем і процесів, коли необхідно розглядати велику кількість факторів, важливо виділяти головні з допомогою методу ранжування і виключення другорядних, які суттєво не впливають на досліджуване явище. Тобто метод ранжування підсилення основних і послаблення другорядних факторів, тобто розміщення їх за певними правилами в ряд по силі факторів, які збільшуються або зменшуються.

Різні методи наукового пізнання умовно поділяють на ряд рівнів:

1. емпіричний;

2. експериментально – теоретичний;

3. теоретичний;

4. метатеоретичний.

Методи емпіричного рівня пов’язані з вивченням явищ і використовуються на етапі формування наукової гіпотези. До них відносяться:

9

• спостереження;

• порівняння;

• вичислення;

• вимірювання;

• анкети опитування;

• співбесіди;

• тести;

• метод спроб і помилок.

Методи експериментально-теоретичного рівня дозволяють досліднику виявити ці чи інші достовірні факти, їх нагромаджувати і крім цього їх правильно теоретично опрацювати.

До них відносять:

• експеримент;

• аналіз і синтез;

• індукція і дедукція;

• моделювання;

• гіпотетичний метод;

• історичний метод;

• логічний метод.

Методи теоретичного рівня – це методи на якому проводиться

логічне дослідження зібраних фактів, опрацювання понять, міркувань, робляться висновки. Співставляються раніш відомі наукові уявлення з новими, що виникли при узагальненні. Сюди відносять наступні:

• абстрагування;

• ідеалізація;

• формалізація;

• аналіз і синтез;

• індукція і дедукція;

• аксиоматика;

• узагальнення.

На теоретичному рівні пізнання широко використовують логічні методи подібності, різниці, змін, які супроводжуються, розробляються нові системи знань, вирішуються задачі подальшого погодження теоретично розроблених систем з нагромадженим новим експериментальним матеріалом.

До методів метатеоритичного рівня відносять метод системного аналізу і діалектичний метод.

З допомогою цих методів досліджуються самі теорії і розробляють шляхи їх побудови, вивчається система основ правил і понять цієї теорії, встановлюються границі її застосування, способи введення понять. Центральною задачею цього рівня є пізнання умов формалізації наукових теорій і опрацювання формалізованих мов.

10

Системний аналіз використовується при вивченні складних взаємозв’язаних проблем. Він одержав широке застосування в різних сферах наукової діяльності людини, наприклад в логіці, математиці, загальній теорії систем (як економіка галузі, підприємство).

В основі системного аналізу лежить поняття системи, під якою розуміють множину об’єктів, що мають наперед визначені властивості з фіксованими між ними відношеннями.

Системний аналіз складається з основних чотирьох етапів:

• постановки задачі – визначення об’єкту, ціль;

• окреслюються межі системи і її структура;

• складання математичної моделі системи – описані на формальній мові (алгоритмічній);

• аналіз одержаної математичної моделі, визначення її екстремальних умов з метою оптимізації і формулювання висновків.

Оптимізація полягає в знаходженні оптимуму функції, яка розглядається і відповідно знаходження оптимальних умов поведінки даної системи або протікання даного процесу. На основі вибору складається залежність критерію оптимізації від параметрів моделі досліджуваного об’єкту (процесу).