Зв'язок синтаксису з лексикологією та морфологією
Синтаксис є основною
частиною граматики, морфологія їй
підпорядковується, хоч без морфології
синтаксис існувати не може. Морфологія
і синтаксис, за сучасними уявленнями,
співвідносяться як два ряди мовної
системи, кожен із яких має набір своїх
одиниць і категорій, свої зв’язки, свою
структуру: морфологія вивчає форми
слів, тоді як синтаксис – сполучуваність
їх, функції у складі словосполучення
та речення.
Слово
пов’язує синтаксис не тільки з
морфологією, а й з лексикологією, у якій
слово розглядається загалом. Від
лексичного значення складу слів залежить
семантична структура речення. Синтаксичний
контекст дає змогу виявитися певному
значенню лексеми: А
два мої космонавти ще до школи бігають
(М. Коцюбинський). Останнім часом
особливого значення набув зв'язок
синтаксису з семантикою, оскільки
речення розглядають не тільки як
граматичну, а й семантичну структуру:
Я
пишу лист→ Лист пишеться мною.
При визначенні
певних типів речень та їхніх членів
необхідно зважати на ФО:
Він
стояв
білий як віск (речення непоширене, Він
побілів).
Отже, синтаксис має певні зв’язки з
фразеологією. Для актуального членування
речення використовується такий засіб
фонетики, як наголос ( зв’язки синтаксису
з фонетикою ).
Синтаксис пов'язаний
не тільки з мовознавчими, а й іншими
науками: логікою, психологією і т.д.
8
