- •1. Визначення поняття «культура».
- •2. Взаємозв’язок культури з іншими сферами людської діяльноті(наукою,освітою,релігією,мораллю,політикою, правом).
- •3.Функції культури.
- •4. Виникнення культури, її зв’язок з появою людини.
- •5. Виникнення мови. Перші зображення та малюнки.
- •6. Перші форми світогляду.
- •7. Неолітична революція та її вплив на розвиток культури.
- •9. Виникнення писемності.
- •10. Мегалітична архітектура.
- •11. .Перші паростки культури на українських землях у найдавніші часи.
- •12. Трипільська культура.
- •13. Культура кіммерійців і таврів. Скіфо-сарматська культура.
- •14. Давньогрецька культура на терені України
- •15..Язичництво стародавніх слов’ян.
- •16..Виникнення свят і обрядів
- •17 .Первісні знання про природу,накопичення елементарних знань.
- •18. .Виникнення одягу, прикрас.
- •19.Історичні умови розвитку культури Київської Русі.Освіта.
- •20. Будівництво і архітектура за часів Київської Русі.
- •21. Живопис доби Київської Русі.
- •22. Література Київської Русі.
- •23 Літописи доби Київської Русі.
- •24. .Давньоруська мова.Фольклор.
- •25. Музика доби Київської Русі. Елементи побуту русичів
- •27. Усна народна творчість доби пізнього Середньовіччя.
- •28. Архітектура доби пізнього Середньовіччя.
- •29. Образотворче, ювелірне мистецтво.Мистецтво книжкової мініатюри і графіки(XIV–xvі ст.).
- •30.Література. Літописання (XIV–xvі ст.).
- •31. Релігійна полеміка xvі – початку XVII ст.
- •32. Освіта доби пізнього Середньовіччя.
- •33.Скульптура та живопис доби пізнього Середньовіччя.
- •34. Театральне мистецтво.Музична культура доби пізнього Середньовіччя.
- •35. Історичні умови розвитку культури у другій половині
- •36. Освіта у другій половині xviі . - xviіі ст.
- •37. .Література у другій половині xviі . - xviіі ст.
- •38. Козацькі літописи. ( друга половина xviі - xviіІст.)
- •39. Філософія у другій половині xviі . - xviіі ст.. Творчість г.С. Сковороди.
- •40. Музична культура.У другій половині xviі - xviіі ст.
- •41. Архітектура у другій половині xviі . - xviіІст.
- •42. Живопис у другій половині xviі . - xviіі ст.
- •43. Сутність українського національного відродження.
- •44. Розвиток етнографії у хіх ст.
- •45. Розвиток історичної науки у хіх ст.
- •46. Розвиток освіти у хіх ст.
- •47. Розвиток науки у хіх ст.
- •48. Виникненнчя нової української літератури (кінець хvііі-перша половина хіх ст.).
- •49. Творчість т.Г. Шевченка.
- •50. Література другої половини хіх ст.
- •51. Музика. Театральне мистецтво (хіх ст.).
- •52. Архітектура хіХст.Образотворче мистецтво.
- •53. Живопис. Скульптура.(хіх ст.).
- •54. Стан освіти і науки в Україні на зламі хіх-хх століть.
- •55. Розвиток літератури на початку хх ст.
- •56. Розвиток мистецтва і архітектури на початку хх ст.
- •57. Розвиток культури у добу Національно-демократичної революції.
- •58. Національне відродження 20-х рр. Хх ст.
- •59. Культура України 30-х рр.Хх ст.«Розстріляне відродження».
- •60. Стан культури в період «пізнього» сталінізму (1941 . – 1953 рр.)
- •61. Культура України в добу «відлиги» (1953-1964 рр.).
- •62. Культура України в добу «застою» та «перебудови»(1964-1991рр).
- •63. Освіта і наука незалежної України.
- •64. Мистецтво, література , спорт сучасної України.
- •Володимир Анатолійович Греченко, історія української культури Довідник для школярів та студентів
14. Давньогрецька культура на терені України
З кінця VІІ ст. до н.е., греки засновують на Північному Причорномор’ї свої міста-колонії: Тір (в гирлі Дністра), Ольвію (на Південному Бузі), Херсонес, Пантікапей, Феодосію (в Криму).Найбільшою з них була Ольвія, розташована в гирлі Дніпра, поблизу сучасного Миколаєва. Колонії греків, особливо спочатку, в основному були аграрно-торгівельними поселеннями. Для заснування колонії вимагалася не лише ініціатива торгівельно-ремісничих кіл міста, але й наявність достатньої кількості колоністів, здатних захопити родючі ділянки землі, необхідні для заснування колонії.
Для організації колонії попередньо обирали добре укріплений за своїми природними умовами район; по-друге, місце, зручне для життя, тобто родючу рівнину з достатніми джерелами прісної води і для пиття, і для зрощування полів, з запасами корисних копалин; розміщену біля морської гавані зв’язаної одночасно з сухопутними шляхами, що полегшують зв’язок з місцевим населенням.
Склад колоністів не був однорідним. Існував звичай перевозити в колонію і жерців, пов’язаних з основними культами полісних богів метрополії (з грецької – «місто-мати» – засновника колонії), і священний вогонь, взятий від вогнища міста. Колонія не повинна була ворогувати з метрополією, хоча згодом цього не завжди дотримувалися.
Осідаючи в цих землях, греки заводили своє господарство, садили виноградники, ловили рибу та головне – вели торгівлю з місцевим населенням. Це сприяло жвавому культурному обміну між народами й поширювало здобутки середземноморської культури на наших теренах, адже греки тоді мали зв’язки з усіма регіонами Середземномор’я. Археологи знаходять численні грецькі вироби не тільки на півдні України, а й на території Київської, Полтавської, Харківської областей. В старих могилах, що вивчалися в різних куточках України, зустрічають гроші, які карбувалися в грецьких містах-колоніях, античні глиняні амфори з-під вина й оливи, грецькі вази й різні інші вироби античних майстрів, у першу чергу, з золота й срібла. Грецьким майстрам замовляли вироби з золота скіфи. Для скіфських царів карбували греки й власне скіфські гроші. З грецькими товарами йшла в наші землі й культура, нові технології, майстерність передових у тогочасному світі виробників. Разом із крамом тутешні мешканці набували відомостей про світ, про побут та звичаї греків. Цей побут вельми приваблював місцевих жителів, формував у них критерії так званого престижного споживання.
За устроєм ці держави були демократичними (Ольвія, Херсонес) чи аристократичними (Пантікапей, до утворення Боспорського царства) республіками або монархією (Боспорське царство). В республіках законодавча влада належала народним зборам, виконавча – архонтам. Вільними повноправними громадянами були лише чоловіки – уродженці міста. Досягнувши повноліття, вони складали присягу на вірність державі, її законам. До найважливіших обов’язків громадянина полісу належали захист демократичного ладу, оборона міста від ворогів.
В містах-колоніях панували рабовласницькі відносини. Раби виконували значний обсяг найтяжчих робіт. Джерелами рабства були військовий полон, народження від рабині, купівля на невільничих ринках або у сусідніх племен. Раби були позбавлені прав. До громади також не належали жінки та всі негреки.
Історія античних міст-держав Північного Причорномор’я поділяється на три основні періоди: 1) VІІ–І ст. до н.е. – самостійність функціонування полісів на базі еллінських традицій і співіснування з скіфськими племенами; 2) І ст. до н.е. – ІV ст. н.е. – поступова втрата незалежності полісами, підкорення їх Римській імперії, постійні руйнівні напади готів і гунів. Періодом найвищого розквіту полісів були V–ІІІ ст. до н.е. Наприкінці ІІІ ст. н.е. колонії фактично перестають існувати. Грецька колонізація Північного Причорномор’я тривала понад тисячу років. Фактично це була периферія античної цивілізації, але все ж вона відзначалась оригінальністю, будучи своєрідним поєднанням античності і «варварства»; 3) Після розколу Римської імперії на Західну і Східну (Візантійську) настав візантійський період в історії Північного Причорномор’я (ІV–VІІ ст.
