1. Державно-правове становище українських земель в складі Великого князівства Литовського

Формування Литовсько - Руської держави.

У 1355— 1356 роках литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину, а в 1362 ропі захопив Київ і всю Київську землю. Влітку 1362 року військо Ольгерда розгромило загони кількох татарських ханів. До Литви остаточно відій­шли Київщина та Поділля. Землі — Чернігово-Сіверська, Київська, Поділля отримали автономію. Державний устрій, суспільний лад, правова система залишилися такими, якими були до вхо­дження в Литву,

З приєднанням Південно-Західної та Західної Русі до Литви, Литовське князівство стало великою Литовсько-Руською державою. 9/10 її населення складали українці та білоруси. Державною мовою тут була давньо­руська (близька до української та білоруської), Руська правда стала основним джерелом права, литовська знать хреститься руськими іменами, приймає православну віру.

Руські землі, з їхньою вищою культурою, правом спра­вили величезний вплив на політичне і суспільне життя Литовської держави. Так творилася могутня Литовсько-руська держава, головним осередком якої стала руська державність.

З приходом у Київ династії Гедиміновичів з середини XIV до 70-х років XV ст. знову підноситься значення Київ­ського князівства. Будучи васалом великого князя ли­товського, київський князь зберігав за собою верховну владу в межах Київської землі. Йому підлягали старости, він здійснював верховне командування військом, був вищою апеляційною інстанцією в судових справах, мав виключне право роздачі в користування земельних володінь. А за Володимира Ольгердовича (1362—1395) Київ карбував на­віть власну монету.

2. Кревська та Городельська унії та їх наслідки.

Великою загрозою для Литовсько-Руської держави стило зростання Московсько­го князівства. Починаючи з середини XIV ст. міцніє тиск на Велике князівство Литовське з боку Польщі. Польських магнатів і шляхту перш за все приваблювали українські землі. Правлячі кола Польщі починають переговори з великим князем Ягайлом, пропонують йому руку польської королеви Ядвіги. За шлюбом Ягайло мав стати польським королем. Таким шляхом, через Ягайла поляки сподівались поширити свою владу на Велике князівство Литовське.

Кревська унія була підписана 14 серпня 1385 в замку Крево (територія сучасної Білорусі). Внаслідок чого Ягайло взяв на себе ряд зобов'язань:

1. перевести Литву на латинський алфавіт;

2. вжити заходів, щоб повернути втрачені Польщею та Литвою землі;

3. перейти в католицизм і звернути до нього всіх своїх братів, бояр, народ;

4. звільнити полонених ( поляків);

5. приєднати литовські й руські землі до Корони Польської.

Війська, законодавство і судова система, а також скарбниця (включаючи грошову емісію) залишалися роздільними, зберігалася і кордон між державами з справлянням митних зборів.

У 1387 році Галичина і Поділля перейшли під владу Польщі. Але відносини Польщі з Литвою залишались на­пруженими. Литовці не хотіли пускати поляків безпосе­редньо на литовські землі. Вже у 1389 році Кревська унія була скасована і проголошена незалежність Великого кня­зівства Литовського. Городе́льська унія 1413 — угода між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладена 2 жовтня 1413 року у місті Городлі на річці Західний Буг.

Результатом Городельської унії було:

- послаблення союзу Литви та Польщі у війнах із Тевтонським орденом;

- унія заперечувала положення Кревської унії 1385 р.;

- підтверджувала існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави.

- внесла в литовсько-польське суспільство розлом на релігійному ґрунті;

- унія забезпечувала права литовців на рівні з правами поляків, але тільки като­ликам, що призве­ло до загострення відносин між ними.