1 Питання. Формування і розвиток Галицько-Волинської держави.

У середині XII ст. Київська Русь розпалася на князів­ства: Київське, Галицьке, Волинське, Смоленське, Переяс­лавське, .Володимиро-Суздальське тощо.

Кожне князівство (земля) мало свої особливості політич­ного розвитку. У Новгороді та Пскові утворилися феодальні республіки, у Володимиро-Суздальській землі перемогла міцна князівська влада, в Галицько-Волинській землі ве­ликий вплив на владу мала боярська аристо­кратія.

Галицька земля відокремилася від Києва в 1097 р. Тут утворилася династія правнуків Ярослава Мудрого, князів Ростиславичів. Сто­лицею князівства в 1141 р. став Галич.

Але найвищої могутності Галицьке князівство досягло за часів князю­вання сина Володимира Ярослава Осмомисла (1152— 1187 рр.).

Між Галицькою та Волинською землями завжди існу­вали добросусідські відносини в господарських зв'язках. Ці фактори, а також необхідність спільного протистояння агресії з боку Угорщини та Польщі створили передумови об'єднання сусідніх земель в єдине князівство.

Як наслідок, на заході України з'явилася сильна політична організація — Галицьке-Волинське князівство.

Вершини могутності Галицько-волинське князівство досягло під час князювання Романа Мстиславича (1170— 1200 рр.). Своєю опорою вів зробив середнє і дрібне бояр­ство та міське населення.

Ве­ликої слави набув Роман у війнах проти половців, загинув Роман Мстиславович під час походу на Польщу 19 червня 1205 р.

Після загибелі Романа боярство Галицько-Волинської землі, скориставшись із малолітства його синів Данила і Василька, намагається зміцнити свою владу, однак це привело до про­тистояння бояр — великих землевласників і бояр — середньозаможних та дрібних.

Бо­ярська верхівка, яка зосередила в своїх руках величезні земельні багатства, намагалася встановити необмежену владу аристократії.

У 1222р. монголо-татарські Орди через Кавказ вдерлися в Причорноморські степи.

Мстислав Галицький і Данило, князі Київський, Чернігівський і Смоленський разом із половцями виступили проти орди. В 1224р. на р. Калка відбулася битва, де половецькі загони були розгромлені.

В 1224р. монголо-татари здобули Київ і Галицько-Волинську землю.

Незважаючи на гніт Орди, у першій половині XIII на початку XIVст. Галицько-Волинські землі почали відроджуватися.

2. Питання. Особливості суспільного ладу. Розвиток феодального землеволодіння.

Все населення Галицько-Волин­ської землі поділялося на:

• вільних;

• напіввільних;

• невільних.

Вільні. До них належала пануюча соціальна група:

• бо­ярств;

• духовенство;

• частина селянства;

• більша частина міського населення.

Боярство поділялося на велике, середнє та дрібне.

Середнє та дрібне боярство перебувало на службі у князя, часто отримувала від нього землі, якими володіло доки служило князю (з правом пере­дачі землі в спадщину).

Духовенство також володіла землями та селянами, було звільнене від сплати податків і не несло ніяких обов'язків перед державою.

Селянство складало основну масу населення Галицько-волинської землі, селяни називалися смердами.

Більшість з них були вільними, мали своє господарство і в складі общини сплачували оброк державі в особі князя.

До вільних належала також більша частина міського населення.

Верхівку міст складали "мужі градські" і "містячі". Існували купецькі об'єднання гречники, чудинці та ін. Ремісники також обснувались у "вулиці", "ради", "сот­ні", "брйтчини".

Напіввільні. До них належала та частина селянства, яка втратила господарську самостійність і змушена була за отримане в борг зерно, інвентар і гроші працювати на землі власника.

Невільні. В Галицько-Волинському князівстві існувало холопство. Але великого розповсю­дження тут воно не отримало. Більшість холопів було посаджено на землю, і вони злилися з селянством.