Розділ 11 види та форми насильницької поведінки

11.1. Поняття насильницької поведінки, її ознаки та класифікація

Протягом багатовікової історії у світі панував культ сили. Він був основою розуміння величі держави, оцін­ки історичної постаті, незалежної особистості. На цьо­му трималися імперії, їх могутність. Історія народів зде­більшого подавалась як історія війн, а створення соціу­му — через силу та насильство. Проте проблема насиль­ства та пошук ненасильницьких методів вирішення пи­тань історично виникали і будуть актуальними завжди.

Україна, незалежність якої задекларована в Консти­туції, прагне стати гідним членом світової спільності. Але гідність держави багато в чому залежить від того, як вона охороняє права та свободи своїх громадян, піклується про їх здоров'я. Сьогодні насильство влади послабилось, але зросла "влада" насильства на вулицях наших міст і сіл. Отже, для того, щоб завоювати повагу у світі, нам необхідно навчитись поважати один одного у власному домі.

Поняття "насильство" та похідні від нього широко використовуються в чинному кримінальному кодексі України.

Під насильством розуміють фізичний або психічний вплив особи на іншу людину, який порушує її право на особисту недоторканність, з метою досягнення певного особистого "задоволення".

Зазначимо, що згідно зі ст.. З Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор­канність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Насильства за метою поділяються на три групи:

— некорисливі;

— корисливі;

— які посягають на основи національної або гро­мадської безпеки, а також на авторитет органів держав­ної влади і місцевого самоврядування.

Насильницькі некорисливі злочини (суто насиль­ницькі) кульмінацією мають безпосередньо насильство, вчинивши яке, злочинець вважає, що досяг своєї мети. Мотивами такого насильства можуть бути помста, рев­нощі, заздрість, гіпертрофований статевий інстинкт, са­дистські нахили тощо. Але завжди в основі механізму злочинної поведінки виявляється агресивно-зневажли­ве, цинічне ставлення до особи, її життя, фізичного, пси­хічного і духовного здоров'я, честі і гідності.

До некорисливих насильств належать убивство, всі види тілесних ушкоджень, погроза вбивством, мордуван­ня, катування, зґвалтування та інші статеві домагання, хуліганство, наруга над могилою, нищення, руйнуван­ня чи псування пам'яток історії або культури, жорстоке поводження з тваринами та деякі інші. Кримінальна відповідальність за скоєні насильства передбачена відпо­відними законами.

Що ж до другої і третьої групи насильств, то насиль­ство в них є лише першим етапом досягнення особою інших цілей.

Завдають шкоди суспільній безпеці демонстрація по телебаченню і розповсюдження відеофільмів, що пропа­гують насильство і секс. Це виховує у молоді жор­стокість, ненависть до людей і тварин, потяг до скоєння злочинів з елементами садизму, знущання над жертвою.

Ознаки поняття насильства:

— це активна поведінка — дія. Застосувати насиль­ство шляхом бездіяльності не можна;

— дія, спрямована проти іншої особи;

— примусовий вплив, який здійснюється всупереч волі потерпілого, з застосуванням проти нього сили;

— заподіяння шкоди життю, здоров'ю, особистій сво­боді іншої людини, заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, побої тощо;

— залякування, погроза потерпілому;

— застосовується умисно і супроводжується відпові­дною мотивацією, в центрі якої — ігнорування прав і свобод людини.

Насильства за їх походженням умовно класифіку­ються на три групи: побутові, дозвільні, статеві.

Побутові насильства — це діяння на ґрунті конф­ліктних особистих або громадсько-побутових відносин з потерпілим.

Дозвільні насильства — це діяння, як правило, в компаніях, при проведенні вільного часу, насамперед різних видів "гуляння". Інколи цей вид насильства має суто хуліганську мотивацію у вигляді п'яного зухваль­ства, бажання принизити оточуючих, демонстрування нехтування елементарними нормами моралі.

Дещо специфічними виглядають статеві насиль­ства. Найпоширеніше із них — зґвалтування. До таких насильств належать також факти насильницького інце-

сту — зґвалтування батьками своїх дочок, синами — матерів тощо.

Структура некорисливої насильницької злочинності (за даними 2000 р.) є такою: умисні вбивства — 13%, тяжкі тілесні ушкодження — CAPut!'%, зґвалтування — 3%, випадки хуліганства — 65%.

До 70% вбивств учиняють особи, які не займалися суспільно корисливою діяльністю. Вбивства з викорис­танням вогнепальної зброї становлять 5%, з використан­ням "холодної" зброї і підручних засобів — 40%, вбив­ства у стані сп'яніння — близько 60%. Жінок серед убивць близько 13%.

Переважна кількість некорисливих насильств має ситуативний характер. Мотивами побутових насильств є ненависть, помста, ревнощі, хуліганство тощо.

За часом більшість насильств вчиняється у вечірню пору, а також у дні відпочинку і свят.Останнім часом почастішали випадки групового на­сильства, пов'язаного з актами агресивної поведінки негативно "зарядженого" угруповання людей, найчаст­іше молоді. Така поведінка виявляється, зокрема, у руй­нуванні обладнання в культурних і спортивних устано­вах, знущанні над людьми тощо. Інколи ця форма на­сильницької поведінки спирається на так звану "молод­іжну субкультуру", що базується на сприйманні "ідолів" сучасної музики, спорту, а також на постійному вжи­ванні наркотичних речовин, алкоголю.

Велика небезпека насильницької поведінки походить також з боку так званих тоталітарних сект, світового центру сатанізму, серійних убивць-маніяків.

Отже, насилля розглянутої категорії — це некорис­ливі агресивні діяння, які вчиняються на Ґрунті конфліктів у сфері побутових відносин або під час про­ведення дозвільного часу і мають особистісно-конфлікт-ну, хуліганську мотивацію.

Переважна більшість осіб, що вчиняють насильства, мають низький рівень освіти, культури і кваліфікації, серед них великий відсоток п'яниць, алкоголіків, нар­команів, токсикоманів.