Розділ 9 загальне уявлення про серцево-судинну систему

Життя людини залежить від забезпечення кожної її клітини поживними речовинами, киснем, водою, а та­кож видалення кінцевих продуктів обміну речовин. Таку функцію виконує кров, яка рухається судинами, а рух спрямовується серцем. Серце та судини з просвітом різного діаметра утворюють замкнуту систему, яка про­ходить майже в усіх структурах організму. Лише епі­телій, волосся, нігті, рогівка ока та оболонки суглобів не мають у собі судин.

Розрізняють два кола кровообігу, які поєднуються у серці. Мале коло починається з правого шлуночка, про­ходить через судини легень, збагачуючись киснем, а потім завершується у лівому передсерді. Велике коло починається з лівого шлуночка, проходить через суди­ни тіла, забезпечуючи переміщення поживних речовин та продуктів обміну до всіх клітин організму, а потім завершується у правому передсерді.

9.1. Серце та його функції

Серце порівнюють із насосом, який перекачує кров. Воно складається із правої та лівої частини, кожну з яких поділено на передсердя та шлуночок. Побудована стінка серця з трьох шарів:

— зовнішній, або епікард (від ері — над, kardia — серце);

— середній, або міокард (від myos — м'яз, kardia — серце);

— внутрішній, або ендокард (від endos — усередині, kardia — серце).

Скорочення м'язових клітин міокарда забезпечуєть­ся збудженням, яке зароджується та проходить по провідній системі. Ця система складається із синусно-передсердного та передсердно-шлуночкового вузлів, з'єднаних між собою, а також пучка Гісса, який роз'єд­нується на дві ніжки, що розгалужуються в шлуночках.

Визначає частоту скорочень синусно-передсердний вузол, клітини якого здатні довільно утворювати нервові імпульси частотою 60-80 за хвилину. Ці імпульси розпов­сюджуються по передсердям, викликаючи їхнє скорочен­ня, та збуджують передсердно-шлуночковий вузол, імпульси якого зумовлюють скорочення шлуночків. Зав­дяки затримці імпульсів у другому вузлі, відбувається неодночасне скорочення передсердь та шлуночків, спочат­ку збудження охоплює передсердя, а вже пізніше, коли кров із них потрапить у шлуночки, воно забезпечить ско­рочення наповнених кров'ю шлуночків. Прискорюється розповсюдження імпульсів наявністю між клітинами міо­карда особливих контактів між їхніми мембранами — нексусів. Електричні процеси, які відбуваються у про­відниковій системі серця, можливо реєструвати, їхній графічний запис — це електрокардіограма.

Діяльність серця регулюється нервовою системою, структури якої контактують із вузлами серця, що позна­чається на його роботі. Так, симпатичні нерви приско­рюють частоту скорочення та збільшують їхню силу, а парасимпатичні — діють протилежно.

З віком у міокарді та епікарді зростає кількість клітин жирової тканини. Це збільшує товщину стінки серця, але зменшує об'єм внутрішніх порожнин та погіршує жив­лення його власних клітин. Попередити такі зміни мож­ливо регулярними фізичними вправами та правильним харчуванням. Фізичні вправи та фізична праця зумовлю­ють збільшення серця. Крім того, скорочення скелетних м'язів кінцівок сприяє руху крові проти сили гравітації, тому фізична активність полегшує роботу серця, а гіпо­динамія зумовлює його посилену роботу.

Процеси, які відбуваються протягом одного серцево­го скорочення, називаються серцевим циклом. Він скла­дається з трьох фаз — систола (від systole — скорочен­ня) передсердь, систола шлуночків, загальна діастола (від diastole — розслаблення). У стані спокою тривалість кожної фази відповідно 0,1с;0,Зс;0,4с.

Під час загальної діастоли кров надходить від порож­нистих вен у праву частину серця, а від легеневих — у ліву. Потім відбувається скорочення передсердь, які викидають кров до шлуночків, а потім систола шлу­ночків виводить кров із серця. У протилежному напрям­ку рухатись крові не дозволяють клапани, які перекри­вають отвори між передсердями й шлуночками та між шлуночками й судинами. Закривання отворів клапана­ми супроводжується появою звуків — систолічного та діастолічного, які можливо почути завдяки приладам, що посилюють звуки.

Кількість крові, яка викидається шлуночками під час однієї систоли, називається систолічним або ударним

об'ємом крові. Його величина складає 70-100 мл, вона залежить від фізичної тренованості. У стані спокою із серця переміщується кількість крові, яка дорівнює її загальному вмісту в організмі, це хвилинний об'єм сер­ця. При важкій роботі, фізичному навантаженні він зро­стає у кілька разів, це залежить від функціонального резерву здоров'я.

Реєстрація електричних процесів у серці здійснюєть­ся після накладання спеціальних електродів на кінцівки та міжреберні ділянки грудної стінки. Виконують запис у трьох стандартних (від кінцівок) та семи грудних відве­деннях. Найбільш повна схема зміни електричних потен­ціалів серця спостерігається у першому стандартному відведенні, тобто між правим та лівим п'ястком (рис. 1).

Рис. 1. Електрокардіограма у стандартному відведенні (від початку одного скорочення до початку іншого)

Зубець Р відповідає збудженню передсердь, комплекс QRS — збудженню шлуночків, Т — зворотному пере­міщенню збудження від верхівки серця, інтервали PQ — часу збудження передсердно-шлуночкового вузла, ТР — загальній діастолі серця.