7.5. Голодування, фізичні процеси під час голодування

Сучасна людина звикла до регулярного приймання їжі. Але в давні часи первісні люди часто голодували, тому при можливості наїдалися досхочу, відкладаючи поживні речовини (вуглеводи та жири) на наступний період їхньої відсутності. Цей генетично обумовлений страх перед голодом змушує в наші часи людину їсти більше, ніж вона зараз витрачає. Тому виникає надмірне накопичення резервів, переважно жирів, а як наслідок цього починаються захворювання — цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, атеросклероз.

У багатьох релігіях світу повне або часткове утриман­ня від їжі є важливою частиною релігійних обрядів. Вони значною мірою впливають на вибір продуктів, спосіб їхнього приготування та вживання. Дотримання відпо­відних вимог позначається не лише на фізичному стані, але й на духовному, наближує до релігійності.

Наприклад, православні пости тривають майже по­ловину року, і значною мірою пов'язані з особливостя­ми зміни часових періодів сільськогосподарського року. Поділяють їх на кілька категорій:

— найсуворіший піст, під час якого не можна їсти, але можна пити воду;

— піст, під час якого дозволено вживати сиру рослин­ну їжу та хліб;

— піст, протягом якого дозволено вживати варену рослинну їжу, виготовлену без використання олії;

— піст, протягом якого дозволено вживати рослинну їжу, зварену з олією, а також рибні продукти.

До пісної їжі належать зернові, бобові, овочі, фрук­ти, ягоди, гриби, їстівні дикоростучі рослини, горіхи, мед, рослинні олії, риба.

До "скоромної" їжі відносять продукти тваринного походження (м'ясо, печінка, жири, яйця, молоко) та продукти, які їх містять.

Фізіологічні процеси під час голодування

Голодування розрізняють:

— абсолютне, коли не вживається ні їжа, ні вода;

— повне, коли не вживають їжі, але п'ють воду;

— неповне, коли їжа не задовольняє потреб в енергії;

— часткове, коли калорій досить, але окремих пожив­них речовин замало.

Найбільш виразні зміни обміну речовин спостеріга­ються під час повного голодування, яке досліджували В.В. Пашутін та його учні.

Процес голодування розглядається як послідовні зміни трьох стадій.

Перша стадія (збудження) триває 1-4 доби. Протягом неї залишки їжі проходять по травному каналу, але всмоктування поживних речовин припиняється. Тому у крові зменшується вміст насамперед глюкози, що ви-

ляють нервові клітини центру голоду, і виникає відчут­тя голоду, яке стає домінуючим і зумовлює відповідну зміну поведінки. Стримати себе і продовжити голодуван­ня необхідно вольовими зусиллями. У цей час утрачаєть­ся до 2 кг маси тіла, переважно вода та вуглеводи, але не жир. Дихальний коефіцієнт є близьким до одиниці, тем­пература знижується до нижньої межі норми.

Друга стадія (пригнічення) починається тоді, коли гальмується відчуття голоду, організм починає спожи­вати резервні речовини, які накопичились у ньому рані­ше. У першу чергу, використовуються пошкоджені клітини та жирова тканина. Протягом цього періоду людина втрачає до 25% власної маси. Його тривалість може дорівнювати 40 добам, а потім знову виникає силь­не відчуття голоду. Дихальний коефіцієнт знижується до 0,7, температура тіла дещо зростає.

Третя стадія (паралічів) характеризується тим, що всі резерви вже вичерпані, починається споживання речо­вин життєво важливих органів та тканин. Це означає початок незворотних процесів, які завершаться висна­женням і загибеллю організму. Гальмування нервових процесів позначається на функціональній активності всіх тканин. Розпад білків зумовлює розвиток набряків та накопичення кінцевих продуктів обміну у тканинах, тобто виникає самоотруєння.

Тривалість кожної стадії значною мірою залежить від індивідуальних особливостей людини. Наприклад, важ­ливим є співвідношення між масою та поверхнею тіла, тому що чим більша поверхня тіла, тим більше втра­чається енергії організмом, тобто швидше закінчують­ся запаси поживних речовин. З такої ж причини низька температура навколишнього середовища та посилена м'язова діяльність негативно позначаються на трива­лості життя голодуючої людини.

Абсолютне голодування значно швидше завершить­ся стадією паралічів, тому що організм не одержує ріди­ни, а тому не здатний видаляти шкідливі продукти об­міну, "хня кількість зростає з більшою швидкістю, що може супроводжуватись зростанням температури тіла.

При неповному голодуванні всі процеси відбувають­ся повільніше, що залежить від ступеня дефіциту енергії. Економне витрачання поживних речовин зумовлює зміни у поведінці та обміні речовин, тому виникає бай­дужість до зовнішнього світу, з'являються набряки, ане­мія, слабкість усіх м'язів.

Часткове голодування має ознаки, пов'язані з тим, яких саме речовин надходить недостатньо. Тому розгля­дають білкове, вуглеводне, жирове, вітамінне та міне­ральне голодування та зневоднення. Ознаки окремих форм залежать від того, наскільки порушується функ­ція, яку виконують дефіцитні поживні речовини.