Засоби лфк
Лікувальна фізична культура (ЛФК) ‒ метод лікування (реабілітації, відновлювальної терапії), що використовує засоби фізичної культури з лікувально-профілактичною метою та для більш швидкого відновлення здоров'я та працездатності хворого і запобігання наслідкам патологічного процесу.
До засобів ЛФК належать фізичні вправи, природні чинники (опромінювання сонцем, аерація, водні процедури), лікувальний масаж і мануальна терапія.
Дозовані фізичні вправи підрозділяють на три основні групи: гімнастичні, прикладні та ігри.
Гімнастичні вправи поділяються на дихальні та загальнорозвиваючі.
Дихальні вправи групують таким чином:
«локальні» (для збільшення об'єму вентиляційної функції окремих частин легень);
з опором дихання (для зміцнення дихальних м'язів);
вправи, що підвищують рухливість грудної клітки і діафрагми,
вправи з відтворенням звуків (для полегшення видиху),
дренажні, з дозованою затримкою дихання і з вольовим керуванням диханням.
Фізичні вправи за направленістю дії підрозділяють на загальнорозвиваючі та спеціальні. Загальнорозвиваючі вправи дають загально зміцнювальний ефект. Завдання спеціальних вправ - вибіркова дія з урахуванням характеру захворювання чи травми.
За характером м'язового скорочення фізичні вправи бувають динамічними (ізотонічне скорочення) і статичними (ізометричне скорочення).
За ступенем активності розрізняють активні та пасивні динамічні вправи. За допомогою відтворення в думках виконують ідеомоторні вправи (посилання імпульсів до скорочення м'язів). Застосовують і фізичні вправи, що ґрунтуються на принці природних синкінезій. Крім цього, виділяють коригуючі вправи, вправи на розслаблення та розтягування м'язів, на рівновагу, ритмопластичні, рефлекторні вправи.
Прикладні вправи допомагають опанувати основні рухові навички, в основі яких лежать природні способи пересування людини. До прикладних вправ належать різновиди ходьби, бігу, стрибків, лазіння, переповзання, метання, ловлі, плавання, веслування, пересування на лижах, ковзанах, велосипеді та (умовно) трудотерапія.
У ЛФК використовують такі види ходьби:
а) лікувальна ходьба по рівній місцевості;
б) коригувальна ходьба, спрямована на усунення порушень, навчання й удосконалення правильної методики ходьби;
в) теренкур (дозовані сходження) застосовують переважно в умовах санаторію, на курортах або в позакурортній обстановці;
г) прогулянки, пішохідні екскурсії і близький туризм застосовують у комплексі з іншими курортно-санітарними заходами.
д) спортивна ходьба має вигляд переважно порядкових (стройових) вправ у процедурах гігієнічної лікувальної гімнастики (шикування і перешиковування, пересування, розмикання і змикання, вправи для організації уваги).
За темпом проходження дистанції розрізняють такі види ходьби:
повільна ходьба − 60-80 кроків за хвилину,або 3-3,5 км/год;
середня ходьба − 80-100 кроків за хвилину,або 3,5-4 км/год;
швидка ходьба − 100-120 кроків за хвилину, або 4-5 км/год;
дуже швидка − 120 і більше кроків за хвилину, або 5 км/год і більше.
Різновиди бігу і стрибків. Розрізнюють біг гімнастичний і з перешкодами, стрибки у висоту, у довжину, у глибину і підскоки.
Ігри в ЛФК посідають особливе місце. Розрізнюють такі форми ігор залежно від навантаження:
ігри на місці (настільні). Вони не мають значного впливу на серцево-судинну і дихальну системи, але, викликаючи позитивні емоції, відвертають увагу від хворобливих почуттів і переживань;
малорухливі ігри: крокет, кегельбан, які злегка тонізують серцево-судинну, дихальну і нервову системи і помірно підвищують обмін речовин;
фізкультурні атракціони: накидання кілець, «снайпер», «рибалка» та ін., які помірно тонізують вегетативні функції, викликають позитивні емоції;
рухливі ігри: умовно поділяються на некомандні, командні і перехідні до спортивних. Вони впливають на вегетативні функції, викликають позитивні емоції;
ігри на місцевості значно підвищують психофізичний тонус і мають загартовуючий і оздоровчий ефект;
спортивні ігри. Вони створюють значне навантаження на весь організм і тому їх застосовують у період одужання.
Широко використовуються у практиці ЛФК природні фактори. Це метод використання специфічних властивостей різних типів клімату, а також окремих метеорологічних комплексів і різних фізичних властивостей повітряного середовища з лікувально-профілактичною метою.
Загартовування − один із найбільш використовуваних засобів.
Аеротерапія − лікування повітрям, передбачає максимальне перебування на свіжому повітрі — у лісі, на березі моря, у парку та інших незабруднених місцях.
Геліотерапія − сонячні ванни.
Таласотерапія (буквально: лікування морем) − лікувальне використання морських купань і клімату морського узбережжя.