2. Дощування

У сучасному плодівництві дощування є досить поширеним, ефективним і прогресивним способом поливу. Цей спосіб поливу максимально механізований і автоматизований, може застосову­ватись в насадженнях різних порід і конструкцій без старанного планування площі, у тому числі і на плантаціях ягідників з близь­ким заляганням грунтових вод, не викликаючи заболочення і за­солення; забезпечує оптимізацію водного режиму грунту, знижує температуру і відносну вологість приземного шару повітря, що сприяє активізації фотосинтезу, при дощуванні можна проводи­ти освіжні, протиприморозкові, вологозарядкові поливи, регулю­ючи норми витрат води; вода більш економно використовується і рівномірно розподіляється по площі.

Рівномірність розподілу води по площі і структура дощу (розмір крапель, інтенсивність) є важливими показниками при ви­борі техніки для дощування. Для того щоб забезпечити мінімаль­не ущільнення грунту, розмір крапель води повинен бути не біль­шим за 1,5 мм, а на важких грунтах із складним рельєфом — 0,5 мм. На важких грунтах використовують 5—10 мм води за годину, на легких — ЗО—40 мм. Рівномірність розподілу води при дощуванні залежить від технічно-експлуатаційних особливостей дощуваль­них апаратів, величини випаровування і швидкості вітру. Її ви­значають за шаром дощу і коефіцієнтом ефективно политої площі.

Для зрошування садів застосовують стаціонарні системи до­щування (з апаратами ПУК-3, «Роса-3», ДД-30 та ін.), стаціонарні автоматизовані системи з програмним керуванням поливом, на- півстаціонарні (з використанням дощувальних машин ДДН-70, ДДН-100 МА) та пересувні системи (установка «Сигма» 3-50-ПП з дощувальними пристроями ПП-67/90, установка КІ-50А з дощу­вальними апаратами «Роса-3», ПУК-2 та ін.). Дощувальні установ­ки, крім мобільності, характеризують також за інтенсивністю до­щу, дальністю струмини, формою площі зрошення. За інтенсивніс­тю дощу розрізняють повільне дощування (до 6 мм/год), уповіль­нене і середньоструминне (6—18 мм/год) та далекоструминне (по­над 18 мм/год). За дальністю струмини дощувальні апарати поді­ляють на короткоструминні (до 12 м), середньоструминні (до 30 м) і далекоструминні (понад ЗО м). Далекоструминні апарати мало­придатні для зрошування садів. Форма зрошуваної площі частіше буває округлою або чотирикутною.

Надкронне дощування. Розподіл води при дощуванні здійс­нюють апаратами малої і середньої інтенсивності, які розміщують на стояках 0,6—4 м заввишки. На стояках між кронами установ­люють дощувальні апарати, а вздовж ряду дерев прокладають трубопроводи. Середньоструминні дощувальні апарати («Роса» та ін.) з радіусом поливу до 35 м, витрачанням води до 3,5 л/с і робо­чим напором 20—60 м забезпечують кращу інтенсивність і струк­туру дощу порівняно з іншими, зокрема далекоструминними уста­новками. Але ці апарати дорогі і металомісткі. Тому Науково-дос­лідним інститутом зрошуваного садівництва в м. Мелітополі створена дешевша і досить ефективна система надкронного дощу­вання з використанням апаратів дощувальної машини «Фрегат» — серії І. Магістральні, розподільні (азбоцементні чи полівінілхло- ридні) і дільничні (поліетиленові) трубопроводи укладають в грунт на глибину 0,6—1 м, а поліетиленові поливні трубопроводи мож­на укладати під землею на глибині 0,6—1 м або підвішувати до

шпалерного дроту (у шпалерно-карликових садах) на висоті 0,6— 1 м від поверхні грунту. До поливних трубопроводів на відстані 16—18 м один від другого приєднують укріплені на залізобетон­них стовпчиках поліхлорвінілові труби-стояки діаметром 32 мм і

5. 3 м заввишки для установлення на них дощувальних апа­ратів. Дощувальні апарати, обладнані розробленими в інституті додатковими деталями, забезпечують належну інтенсивність і структуру дощу при витратах води 0,25—0,35 л/с, середньому тиску — 250—350 кПа і радіусі поливу — 10—13 м.

Синхронно-імпульсне дощування — щодобове зрошення з низькою інтенсивністю дощу відповідно до водоспоживання рос­лин. Поливання здійснюється імпульсними дощувальними апара­тами у режимі безперервного чергування пауз нагромадження во­ди в гідроакумуляторах та її подачі для надкронного освіжного дощування. Наслідком таких поливів є підвищення відносної во­логості повітря (на 5—15 %), зниження температури грунту і по­вітря, активізація фотосинтезу, ростових і формоутворювальних процесів.

Аерозольне, дрібнодисперсне, дрібнокраплинне дощуван­ня — зволожувальний полив з метою поліпшення мікроклімату в насадженні (зниження температури повітря і підвищення його від­носної вологості та вмісту вологи у тканинах листків) і активізації фотосинтезу у критичні періоди. При цьому способі надкронного дощування дрібні (100—150 мкм) краплини води через кожні 15— ЗО—60 хв наносять на листкову поверхню в періоди, коли темпе­ратура повітря в насадженні становить понад 24—25 °С, а віднос­на вологість повітря нижча за 40—50 %. Аерозольне дощування здійснюють стаціонарними системами з аерозольними розподіль­никами, установленими на спеціальні стояки 5—15 м заввишки, або застосовують системи з мобільними туманоутворювачами.

Комбіноване дощування поєднує поливи звичайними дощу­вальними системами з туманоутворенням (аерозольним дощуван­ням). При цьому одні установки роблять вегетаційні, а інші — освіжні поливи, що сприяє економії води і поліпшує мікроклімат у насадженні. Кількість вегетаційних поливів зменшується до 2— З за вегетацію, але збільшують кількість зволожувальних (освіж­них) поливів, на які витрачають в 4—10 разів менше води. З аеро­зольним дощуванням можна поєднувати різні способи вегетацій­них поливів — надкронне і підкроние дощування, краплинне зрошення тощо.

Підкроние дощування розроблено в Українському науково- дослідному інституті зрошуваного садівництва на базі краплинного зрошення. Поливні трубопроводи і дощувачі розміщують на висоті 0,6 м від поверхні грунту. Дощувальні насадки різних конструкцій забезпечують витрати води 18—20 і 70—90 л/год, робочий напір — 15—20 і 20—35 м, інтенсивність дощу— 0,07—0,09 і 0,1—0,7 мм/хв, максимальний розмір краплин — 0,45 і 0,70 мм, глибину зволожен­ня — 0,8—1,5 м, факел дощу — 1,8—2,5 м завдовжки і діаметром до 3 м. При цьому способі зрошення до ЗО % води витрачається на поліпшення мікроклімату, що сприяє підвищенню продуктивності насадження. Підкронне дрібнокраплинне дощування здебільшого призначене для локального зволоження грунту, але можна поли­вати і всю площу, зокрема в насадженнях ягідних культур. У зер­няткових і кісточкових садах цей спосіб не має недоліків, власти­вих для надкронного дощування (руйнування структури, ущіль­нення і ерозія грунту при утриманні його під чорним паром, опіки листків, посилення ураження рослин грибними хворобами тощо).