1. Водоспоживання і режим зрошення

Водоспоживання — це витрачання води рослиною при без­перервному надходженні її до кореневої системи. В умовах саду основна кількість води витрачається на транспірацію рослинами та випаровування з поверхні грунту. Витрати води на транспіра­цію і випаровування з грунту називають сумарним водоспожи­ванням, або сумарним випаровуванням. Величина во­доспоживання значною мірою залежить від погодно-кліматичних умов, конструкції насадження, його віку і продуктивності, біоло­гічних особливостей порід, сортів, підщеп. За даними досліджень,

в умовах Степу молоді неплодоносні насадження зерняткових по­рід до 5-річного віку витрачають 1300 м³/га води, плодоносні — 3670—5450 м³/га, з них 50—60 % на випаровування з поверхні грунту. При задернінні міжрядь та вирощуванні сидератів сумарне водоспоживання досягає 4500—6700 м³/га, а при утриманні грунту під чорним паром — 3000—5200 м³/га. Підвищення урожайності в ма­лопродуктивних насадженнях супроводжується прямо пропорцій­ним приростом водоспоживання, а підвищення урожайності понад 300 ц/га практично не впливає на зростання водоспоживання. У другому полі шкілки саджанців витрати води на транспірацію од­норічками яблуні становлять близько ЗО %, на випаровування з по­верхні грунту — 70 % від сумарного водоспоживання. Протягом ве­гетації плодові рослини використовують воду з різною інтенсив­ністю. Навесні вода здебільшого витрачається на фізичне випаровування з поверхні грунту. З появою і активним розвитком листкової поверхні, посиленням напруженості метеорологічних факторів (підвищенням температури, зменшенням відносної воло­гості повітря тощо) зростає витрачання води на транспірацію. Інтенсивні насадження плодоносних культур найбільше води на транспірацію витрачають у фенофазах активного росту пагонів, утворення зав’язі і росту плодів, закладання генеративних бру­ньок (травень—серпень). Сумарне водоспоживання можна визна­чити за формулою:

е=к-£сі,

де Е — сумарне водоспоживання, мм;

сі — сума середньодобових дефіцитів вологості повітря, мб;

К — біологічний коефіцієнт водоспоживання культури, мм/мб.

Цей коефіцієнт установлюють для кожної культури експери­ментальним шляхом на підставі багаторічних даних водоспожи­вання при оптимальній вологості грунту: він змінюється по фено­фазах вегетації і визначається для кожного району (зони) зрошу­ваного плодівництва.

Активність росту і висока продуктивність плодових культур, зокрема зимових сортів яблуні, в інтенсивних садах може бути забезпечена при витратах води, які дорівнюють випаровуванню з водної поверхні, а отже в умовах Степу, де це випаровування до­сягає 1000 мм, до 400—450 мм річних опадів при зрошенні необ­хідно додати близько 5000—6000 м³/га води. При визначенні при­родного забезпечення водою плодових культур враховують суму ефективних опадів, тобто їх кількість від збирання до збирання врожаю, а не за календарний рік. Кількість опадів, нерівномірність їх розподілу як в період нагромадження вологи (період спокою), так і під час інтенсивного її витрачання в період вегетації істотно впливають на режим зрошення, є його основою.

Режим зрошення — оптимізація водозабезпечення шляхом подивів відповідно до грунтово-кліматичних умов та особливостей росту і розвитку плодових культур у річному циклі та протягом вікових періодів життя. Отже, основною метою оптимального зро­шувального режиму є штучне регулювання водоспоживання, поліп­шення водно-аераційних властивостей грунту, живлення рослин і забезпечення їх достатньою кількістю вологи в усі фенофази і періоди, активізація фотосинтезу, ростових і формоутворюваль­них процесів з тим, щоб одержувати високі, сталі врожаї якісних плодів. Режим зрошення (поливний режим) включає норми, спо­соби і строки поливання; його встановлюють з урахуванням при­родного водозабезпечення в усі фенофази і періоди фізико-хімічних властивостей грунту, відносної вологості повітря, нестачі насиче­ності повітря водяними парами, температури повітря, характеру розміщення кореневої системи та інших біологічних особливостей плодових культур, конструкції і продуктивності насадження. При проведенні зрошення необхідно враховувати також хімічний склад води, її раціональне витрачання та негативні наслідки подивів — засолення грунту, підняття рівня грунтових вод — і застосовува­ти такі системи поліпшення водного режиму, які б виключали чи усували цю шкідливу дію.