Глава 4. Зрошення садів

У плодових, як і інших рослин, вода є основним середовищем клітин, в якому відбуваються всі біохімічні процеси. Вона є не просто розчинником, а активним структурним компонентом білків і нуклеїнових кислот. Вода має першочергове значення для здійс­нення процесу фотосинтезу та інших процесів синтезу і гідролі­зу, є регулятором температурного режиму рослинн і розчинником зольних елементів, середовищем вбирання елементів мінерального живлення з грунту і переміщення їх в рослині та транспортування в ній асимілятів. Плоди містять близько 80—90 % води, листки — 60—70, пагони — 50—60, насіння — ЗО—40. На 1 ц плодів рослини використовують за вегетаційний період 30—40 т води. Для того, щоб забезпечити активний ріст і високу продуктивність саду, не­обхідно витрачати 5500—6500 м³/га води, що можливо при кіль­кості опадів близько 1100 мм за рік. Дослідні дані свідчать, що в Степу і правобережному Лісостепу на 1 га саду витрачається до 5450 м³ води, з них 50—60 % на випаровування. Дефіцит вологи в саду Мліївської дослідної станції садівництва, за даними В. П. По­пова, становив у середньому 1220 м³Да. У південних районах Ук­раїни середньорічна кількість опадів становить 350—550, у пів­нічних і західних — 600—800 мм. Тому у зонах з недостатнім і нерівномірним зволоженням виробництво плодів рентабельне ли­ше при зрошенні.

Інтенсивні високопродуктивні сади можна вирощувати лише в умовах зрошення, на що звертав увагу ще на початку XX ст. Л. П. Симиренко. На Поліссі, де випадає до 700—800 мм опадів і підгрунтові води залягають на глибині 1,5—2 м від поверхні грун­ту, а також передгірних і гірських західних районах України сади вирощують і без зрошення. Однак слід зазначити, що в деяких країнах (Франція, Нова Зеландія та ін.), де опадів випадає 800— 1000 і навіть 1500—2000 мм за рік, для вирощування високих і сталих врожаїв плодових культур застосовують зрошення.

При недостатньому забезпеченні плодових культур вологою у південних районах спостерігається зниження врожайності, сади, особливо зерняткових порід, плодоносять періодично, передчасно старіють, що скорочує їх продуктивний період. Зрошення садів за таких умов у 1,3—2 рази підвищує врожайність, поліпшує якість плодів, підвищує стійкість рослин до несприятливих умов зовніш­нього середовища.

Відомо, що в процесі живлення рослини засвоюють лише 0,0015—0,002% води, а решта підтримує її в стані насиченості. Однак при перезволоженні грунту живлення послаблюється чи й зовсім припиняється, що зумовлено послабленням або припинен­ням постачання кореневої системи киснем. Погіршення аерації призводить до припинення аеробних і активізації анаеробних про­цесів, нагромадження вуглекислоти, органічних кислот, відновлен­ня продуктів органічного і неорганічного характеру, багато з яких є отруйними для рослин, пошкодження, а іноді й відмирання ко­ренів, різкого зниження продуктивності фотосинтезу. Тривале пе­резволожений грунту спричинює відмирання плодових рослин. То­му оптимізація водного режиму на перезволожених землях є ос­новою вирощування високопродуктивних плодових насаджень.