4. Ефективність удобрення

Раціональна система удобрення сприяє активізації росту, прискорює плодоношення, підвищує врожайність культур, пози­тивно впливає на якість плодів , розміри, забарвлення, хімічний склад, лежкість. Так, у молодих садах виявлено досить позитив­ну реакцію яблуні, груші, сливи, персика на оптимальне забезпе­чення азотом і калієм, тоді як дія фосфору малоефективна. Під впливом удобрення, яке повністю забезпечує рослини азотом і ка­лієм та N, Р і К, довжина пагонів за вегетацію збільшується на 10— 50 %, діаметр штамба — на 8—35 %, прибавка врожаю молодих дерев яблуні досягає 77—109 ц/га, персика — 24—38 ц/га, або 130—210%, активізується ріст кореневої системи і листкової по­верхні, посилюється морозостійкість. Однак надмірне азотне жив­лення, як і недостатнє, пригнічує ростові процеси молодих рослин, сприяє ураженню їх грибковими хворобами, порушує процеси об­міну речовин. Досить позитивною є дія оптимальних норм добрив в умовах зрошення та при задернінні міжрядь. Спостерігається неоднакова реакція порід і сортів на удобрення — найбільш вимог­ливі до елементів живлення, зокрема до азоту і калію, молоді на­садження персика.

У період товарного плодоношення вимогливість рослин до по­треб в елементах живлення зростає і ефективність удобрення під­вищується. В дослідженнях, проведених у різних грунтово-кліма­тичних умовах України, достатнє удобрення дерев азотом, фосфо­ром і калієм підвищувало урожайність яблуні на 16—52 %, груші — на 6—53 %, сливи — на 14—44 %, вишні — на 13—ЗО %; у Франції спостерігалось підвищення урожайності яблуні в 1,5—2 рази при посиленому удобренні калієм на фоні NP, у дослідах з яблунею сорту Голден Делішес (США) максимальну врожайність плодів високої якості одержували при підтриманні вмісту азоту в лист­ках у межах 1,9—2,1 % до сухої речовини. Удобрення позитивно впливає на ріст і розвиток кореневої системи — збільшується її довжина і маса, в 4—5 разів — кількість обростаючих коренів. Оп­тимальні норми основних елементів мінерального живлення, особ­ливо азоту і калію, сприяють поліпшенню смаку, аромату, забарв­ленню і лежкості плодів, збільшують на 6—20 % вихід їх вищих товарних сортів, значно посилюють морозостійкість дерев. Проте при надмірному внесенні добрив, зокрема азотних, якість і лежкість плодів та морозостійкість дерев знижуються.

У 35-річних дослідженнях Уманського сільськогосподарсько­го інституту за 19 років плодоношення найбільшу прибавку вро­жаю (44—45 %) яблуні одержали при внесенні через рік 40 т/га гною, найменшу (18—24 %) — при удобренні мінеральними тука­ми (Nj2oP 120-^120 через рік). Більш ефективна дія органічних доб­рив порівняно з мінеральними спостерігалась і в дослідах, прове­дених в інших регіонах та країнах. В умовах Полісся при достат­ньому водозабезпеченні зароблений в грунт сидератів підвищува­ло урожайність яблуні на 8—28 %. На грунтах, недостатньо забез­печених Ге, В, Мп, підживлення мікроелементами на фоні удоб­рення И, Р і К, підвищувало урожайність яблуні на 8—40 ц/га.

Ефективність добрив, внесених на глибину ЗО—35 см, на 20 % вища порівняно з заробленням на 15—18 см. При внесенні рідких комплексних добрив продуктивність яблуні підвищується на 19— 31 %, що на 7—12 % більше порівняно з ефективністю твердих туків. Урожайність сливи при внесенні рідких комплексних добрив у сверд­ловини гідроімпульсними машинами підвищується на 12—36 %.

Високоефективним є удобрення ягідних культур — залеж­но від грунтово-кліматичних умов урожайність суниць підвищу­ється на 8—48 % і більше, малини — на 12—96 %, смородини і аг- русу — на 9—44 %. Ягідні культури більш позитивно реагують на внесення органічних добрив, а також їх поєднання з мінеральни­ми. Позакореневе підживлення суниць мікроелементами підвищує їх урожайність на 4,5—41 %.

Економічна ефективність удобрення садів також висока — залежно від грунтово-кліматичних умов і виду добрив на кожний їх внесений центнер додатково одержують 2—12 ц плодів.

Високої ефективності удобрення садів можна досягти лише при достатньому водозабезпеченні та належному виконанні усіх прийомів інтенсивних технологій, у тому числі заходів боротьби з хворобами і шкідниками.