1. Основне удобрення

Добрива, внесені при основному удобренні, забезпечують плодові культури елементами живлення протягом року і довше. При основному удобренні вносять органічні добрива: гній, компо- сти, перегній, сапропель, сидерати. Якщо цих добрив для щоріч­ного внесення не вистачає, то удобряють мінеральними туками. З азотних мінеральних добрив здебільшого використовують аміач­ну селітру, з фосфорних — суперфосфат, з калійних — хлорис­тий калій, калійну сіль. Органічні та фосфорні і калійні мінеральні добрива вносять восени під основний обробіток грунту. У деяких країнах на легких грунтах фосфорні і калійні добрива вносять на­весні, щоб запобігти їх вимиванню. Азотні добрива застосовують рано навесні під перший обробіток грунту. Досліди, проведені в Україні, Франції, СІІІА, Італії та інших країнах, свідчать про до­цільність весняних строків внесення азотних добрив. У деяких країнах 1/3 норми азотних добрив вносять восени, решту навесні. Такий спосіб внесення азотних добрив ефективний в інтенсивних садах з високою врожайністю, оскільки посилення азотного жив­лення восени сприяє нагромадженню поживних речовин про за­пас, що посилює ріст і розвиток дерев навесні. У Німеччині, Бол­гарії, Польщі азотні добрива вносять навесні і на початку літа в кілька прийомів, що сприяє кращому їх використанню рослинами і запобігає вимиванню. У садах зерняткових порід в роки з силь­ним цвітінням азотні добрива доцільніше вносити після закінчен­ня запилення і запліднення квіток, оскільки ранньовесняне удоб­рення в таких випадках може стимулювати надмірне утворення зав’язі і посилювати періодичність плодоношення (Рубін, 1983).

Ефективність удобрення значною мірою залежить від спо­собів внесення добрив. У виробничих умовах добрива здебільшо­го розкидають по усій поверхні насадження і заробляють у грунт відповідно до глибини його обробітку: при осінньому внесенні ор­ганічних і мінеральних добрив — під оранку на глибину 16—22 см чи дискування — до 14—16 см завглибшки , при весняному — під культивацію або дискування на глибину 10—12 см. Дослідні дані свідчать, що найбільш ефективно вносити добрива у щілини, бо­розни чи канавки на глибину ЗО—50 см, тобто вони розміщуються поблизу основної маси коріння.

Сухі мінеральні добрива можна вносити на глибину до ЗО— 50 см за допомогою плугів-розпушувачів ПРВН-2,5А, ПРВН-1,7А з туковисівними пристроями та універсальною машиною УОМ, не пошкоджуючи корені діаметром понад 5 мм. Установлюючи робочі органи плуга на різну глибину, можна вносити добрива пошаро­во — на пристовбурних смугах на меншу глибину і більш глибо­ко посередині міжрядь. Рідкі добрива вносять машинами ін­жекторного типу на глибину ЗО—40 см. Дослідженнями установ­лена більш висока ефективність глибокого внесення І\Г, Р і К по­рівняно з поверхневим внесенням азоту і глибоким — фосфору та калію.

Способи внесення добрив залежать також від системи утри­мання грунту. Зокрема, внесення їх під оранку чи дискування можливе лише при утриманні міжрядь під паром чи за паро-си- деральною системою. При утриманні міжрядь за дерново-пере­гнійною або дерновою системою добрива можна вносити лише по­верхово і заробляти фрезами тільки на пристовбурних смугах і в рядах на глибину 8—10 см. У міжряддях можна вносити лише лег­корозчинні добрива. При застосуванні в садах поливів по бороз­нах добрива можна вносити з водою або при нарізуванні поливних борозен на їх дно за допомогою спеціально обладнаних туковисівних апаратів. Азотні добрива можна вносити і при поливах дощуванням.