3.3А. Співвідношення елементів живлення

У дослідженнях, проведених в різних грунтово-кліматичних умовах нашої країни і за кордоном, молоді насадження яблуні ви­носять з грунту азот, фосфор і калій у співвідношенні 3,0— 7,2:1:2—3,4, груші — 3,0:1::4,4, вишні — 5,8:1:4,0, черешні — 6,0:1:2,7. У плодоносних садах яблуня виносить з грунту N. Р і К у співвідношенні 3—7:1:3—5, груша — 4:1:5, айва — 1,5—2:1:4, слива — 3,5:1:5, вишня — 7:1:5, абрикос — 3:1:3, персик — 6:1:5,5.

Результати вивчення співвідношення виносу з грунту пожив­них речовин плодовими культурами враховують при нормуванні різних видів добрив. У більшості дослідів плодові культури най­більш позитивно реагували на внесення ІМК і ЭТРК. Реакція рослин на співвідношення N. Р і К значною мірою визначається особливіс­тю порід та грунтово-кліматичними умовами. Так, в садах Лісо­степу України рекомендується удобрення з оптимальним співвід­ношенням N. Р і К як 2,5:1:2, в інших зонах, регіонах і країнах воно значно коливається— 1:1:1, 1,5:2:1,5, 2:3:1, 3:1,5:2 тощо. У США, наприклад, при удобренні молодих садів вносять лише азот і калій у співвідношенні 1,7:1 — для яблуні, 0,9:1 — для груші, 1—1,2:1 — для сливи, 0,4—0,8:1 — для персика і 0,75-—1:1 — для черешні, тоді як у Болгарії під яблуню застосовують У, Р і К у співвідно­шенні 0,75:1:0,75, під персик — 1,5:1:2, у Польщі це співвідношення для яблуні і груші становить 2:1:2,3, для сливи — 2,5:1:1,4—2,3, для вишні — 2,3:1:2,4—3. В інтенсивних плодоносних садах зас­тосовують більші норми і в порівняно вищих співвідношеннях між азотом і калієм та фосфором. Зокрема, в Нідерландах для яблуні співвідношення N. Р і К становить 5:1:5—6, у Бельгії — 2,5— 3:1:2—2,5, в Італії — 1,8—2,4:1:1,8—2,5, а в Болгарії -— 0,8—1,6:1:1; для персика в Італії рекомендується співвідношення 2:1:1,5, в Угорщині — 1,8:1:2,2, у Болгарії — 1,7—3:1:1,2—1,5. Забезпечен­ня необхідних норм і співвідношення елементів мінерального жив­лення здійснюється шляхом внесення відповідних добрив, у пер­шу чергу органічних, які мають більш високий вміст азоту і калію, ніж фосфору (гній, гноївка), та мінеральних туків.

4. Способи і строки внесения добрив

У системі удобрення саду важливе, навіть вирішальне зна­чення має впровадження оптимальних способів і строки внесення добрив, від чого значною мірою залежить їх ефективність і харак­тер впливу на навколишнє середовище. Добрива необхідно вноси­ти такими способами і в такі строки, які забезпечували б макси­мальне використання елементів живлення плодовими культура­ми, зводили нанівець забруднення навколишнього середовища, сприяли поліпшенню родючості грунту.

Способи удобрення, строки внесення добрив залежать від їх видів і форм, переміщення елементів живлення у грунті, фізико- хімічних властивостей грунту і підгрунтя, архітектоніки кореневої системи, особливостей росту і розвитку кореневої і надземної систем порід і сортів у річному циклі. Залежно від цих факторів та трива­лості дії добрив розрізняють основне удобрення і підживлення.